Справа № 11-14/12 Головуючий у І інстанції Павленко О.В.

Категорія - ст. 121 ч. 2 КК України Доповідач Григор’єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 27 січня 2012 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів                           -    Козака В.І., Рудомьотової С.Г.

при секретарі               -    Гой Н.Г.

з участю прокурора    -     Євхименка В.В.

захисника – адвоката -     ОСОБА_2

потерпілої                   -      ОСОБА_3    

представника потерпілої  -   ОСОБА_4

засудженого                -     ОСОБА_5

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну  справу за апеляціями: прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  засудженого ОСОБА_5, захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ріпкинського  районного суду Чернігівської області  від 29 вересня 2011 року.

ВСТАНОВИЛА:

    Цим вироком             

                                        ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт Замглай, Ріпкинського району Чернігівської області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий,  неодружений,  мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

-          засуджений  за ч. 2 ст. 121 КК України  на 8 років  позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 12881 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000  грн. – моральної шкоди. Всього стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 32881 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 2991 грн. 20 коп.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог  ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 23 години, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшов до будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6. Зайшовши до будинку з дозволу господаря, ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс три удари металевим прутом в область голови ОСОБА_6, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді: трьох рваних ран м’яких покривів голови зліва, крововиливи в м’які тканини голови з внутрішньої поверхні зліва, масивного фрагментарного та лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під м’які мозкові оболонки лівої півкулі головного мозку, забою головного мозку, крововиливи в шлуночки мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень,  від яких настала смерть ОСОБА_6

В апеляціях:

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, прийняти справу до свого провадження та постановити новий вирок, призначивши більш суворе покарання у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України, а саме – у вигляді 10 років позбавлення волі. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілого, оскільки механізм та локалізація нанесених тілесних ушкоджень в життєво важливі органи, свідчить саме про наявність умислу заподіяння потерпілому смерті, а не невизначеної шкоди здоров’ю. Крім того, слід враховувати і знаряддя злочину, а саме металевий прут, яким наносилися удари потерпілому та ОСОБА_5 міг усвідомлювати наслідки нанесених ударів в голову, а  тому вважає, що сукупність перерахованих обставин справи вказує на те, що дії ОСОБА_5 були направлені на єдине – позбавлення життя потерпілого, а мотивом же були особисті неприязні стосунки, які виникли в ході раптово виниклого конфлікту.  

Засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить вирок суду переглянути. Вказує, що саме потерпілий ОСОБА_6 здійснив спробу напасти на нього з металевим прутом, а він тільки захищався, а тому вихопив у потерпілого прут та наніс йому 3 удари в область голови. Вказує, що явку з повинною написав під тиском працівників міліції. Труп та металевий прут знайшли там, де вказували працівники міліції, а не він. Вважає, що в справі є багато суперечливих  показань свідків та висновків експертиз.

Захисник - адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить скасувати даний вирок, а справу направити прокурору Ріпкинського району для проведення додаткового розслідування. У випадку, якщо колегія суддів не погодиться з його твердженням про необхідність направлення справи на додаткове розслідування, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_5 на ст. 119 КК України та призначити покарання в межах санкції статті. Якщо і з такими доводами колегія суддів не погодиться, то просить змінити вирок та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної частини статті,  застосувавши положення ст. 69 КК України. Вказує, що існує багато суперечностей між висновком судово-медичної експертизи та іншими доказами щодо фактичних обставин справи і суд повинен був їх усунути, допитавши в судовому засіданні судово-медичного експерта, який дав такий висновок, і в разі необхідності призначити повторну експертизу.

Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просив апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити з указаних у ній підстав,  а  вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону  та постановити новий вирок, яким визнати  ОСОБА_5 винним   у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання  у вигляді 10 років позбавлення волі, а апеляції засудженого ОСОБА_5 та захисника – адвоката  ОСОБА_2 залишити без задоволення, пояснення захисника – адвоката ОСОБА_2, який  змінив свою апеляцію і просив задовольнити його апеляцію в інтересах засудженого та засудженого ОСОБА_5, вирок суду скасувати, а справу направити прокурору на додаткове  розслідування, а якщо колегія суддів не погодиться з його доводами, викладеними у апеляції, то дії засудженого необхідно перекваліфікувати як заподіяні при перевищенні  меж необхідної оборони, а  апеляцію прокурора залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_5, який змінив свою апеляцію і просив його апеляцію і захисника задовольнити, вирок суду скасувати, а справу щодо нього направити на додаткове розслідування, оскільки він не вчиняв  даного злочину, а апеляцію  прокурора залишити без задоволення, потерпілої ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_4, які просили апеляцію засудженого та захисника залишити без задоволення, а погоджуються з апеляцією прокурора і просять  апеляцію прокурора  задовольнити, провівши по справі часткове судове слідство, допитавши засудженого, потерпілу та представника потерпілої, експерта ОСОБА_7, який роз’яснив висновок комісійної  судово – медичної експертизи № 161 від 21 липня 2011 року, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи, викладені у апеляціях,   колегія суддів  вважає, що  апеляції прокурора, захисника, засудженого  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку і є обґрунтованим.

Цей висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, на даних протоколу огляду місця події від 21.08. 2010 року, з якого вбачається, що в буд АДРЕСА_2 був виявлений труп ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями в області голови, на даних явки з повинною, в якій  ОСОБА_5 зізнався у вчиненні злочину, на даних протоколів допиту в якості підозрюваного,  при  відтворенні обстановки та обставин події, в якості обвинуваченого у присутності захисника – адвоката  15.09.2010 року та в якості обвинуваченого у присутності іншого захисника – адвоката  01.11.2010 року, де  подробно показав про обставини вчинення ним злочину щодо потерпілого ОСОБА_6, на даних висновках експертиз, які узгоджуються між собою.

Як убачається з матеріалів справи, судове слідство судом першої інстанції проведено з дотриманням вимог кримінально – процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.

В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_5 зазначив, що він невинний, оскільки він не вчиняв ніякого злочину щодо потерпілого ОСОБА_6 Він проживає в АДРЕСА_1, разом з бабусею ОСОБА_10, їй 62 роки. Його батько проживає в смт. Замглай разом з співмешканкою, а мати  - у 2008 році померла. Він має середню спеціальну освіту, бо в липні 2010 року закінчив ПТУ і отримав спеціальність штукатур-маляр–облицювальник, але по своїй спеціальності  не працював. З ОСОБА_6 він був знайомий, той мешкав недалеко від будинку його бабусі, але будинки були не на одній вулиці.  З 16 років він палить лише цигарки „ Прилуки – червоні”.  ІНФОРМАЦІЯ_2 вранці він поїхав у смт. Замглай. Там зустрів свого товариша ОСОБА_9, з яким купили  1 літр вина і пішли гуляти на «котлован».  «На котловані» вони пробули до вечора, пили вино і купалися. Близько 22 години вечора він повернувся додому в с. Буянки, і ліг спати. 08.09.2010 року у вечірній час він їхав в смт. Замглай, але його затримали працівники міліції. 09.09.2010 року його став допитувати слідчий і питав про те, чи він знає того, хто бив ОСОБА_6  Він відповів, що  цього не знає. 10.09.2010 року його допитував вже інший слідчий стосовно того, хто бив ОСОБА_6 і сказав йому, якщо він не напише явку з повинною, то він його «посадить» за грати на 15 років. Фізичного тиску на нього не було, а були тільки  ці словесні погрози, Він вимушений був написати явку з повинною. В явці він написав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ввечері він прийшов до ОСОБА_6 і вбив його. Він прийшов до нього за цигарками, двері у нього були замкнені, то він постукав і той  відчинив двері. ОСОБА_6 погодився дати цигарки, але замість цигарок дістав залізного прута і хотів його вдарити залізним прутом, який він вихопив у нього і вдарив ним його по голові, наніс йому три удари, той  впав, а він побіг з будинку. Це вже слідчий доповнив, що він мив руки і потім побіг на озеро, де вкинув в озеро залізний прут. Явку з повинною він написав під диктовку працівників міліції.  Після цього його повезли до ОСОБА_6, тобто де він проживав  і він показував, як  його вбивав, потім возили на озеро, в якому знайшли металевий прут і все це фіксували на відеозапис. Де саме  шукати металевий прут пояснювали працівники міліції. На їх прохання він взяв палку і кинув у озеро, де знаходиться металевий прут. Він кинув палку у озеро, але не на те місце, де був знайдений прут. Його відбиток пальця руки на милі, яке належало ОСОБА_6, він пояснив тим, що 15.08.2010 року він у ОСОБА_6 просив і брав мило, щоб помити руки. Він їхав на велосипеді і у нього спав цеп на велосипеді.  Відремонтувавши цей цеп,  вимазав при цьому свої руки, тому він зайшов у двір до ОСОБА_6 і попросив у нього мила, щоб помити руки. Він помив свої руки  і повернув йому це мило. У суді першої інстанції він розказав, як було насправді, розказав правду. Він не вчиняв даного злочину і не знає, хто його вчинив. На  початку досудового  слідства він визнавав свою вину у вчиненні злочину повністю,  оскільки він написав явку з повинною.

Як  убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_5 на початку судового слідства у суді першої інстанції визнавав свою вину частково у вчиненні вказаного злочину тому, що він йшов до потерпілого ОСОБА_6 не з метою вбивства останнього, а попросити цигарки, він не хотів його вбивати, він розуміє, що заподіяв смерть  ОСОБА_6, а в подальшому змінив свої показання, зазначивши, що він не винний, а написав явку з повинною  про вчинений ним даний злочин та давав визнавальні  показання під тиском працівників міліції.

Так, зі змісту показань ОСОБА_5 у суді першої інстанції вбачається, що він змінював свої показання. Спочатку він вину у вчиненні  інкримінованого злочину визнавав частково, підтверджував показання, дані ним в ході досудовому слідстві. Так, як на досудовому слідстві так і  під час судового слідства, він зазначив, що 20 серпня 2010 року він знаходився в смт. Замглай, де зустрів свого знайомого ОСОБА_6, з яким пішли на ставок, де вживали вино та купалися. На ставку вони разом з ОСОБА_6 провели весь день до вечора, випили разом 1 літр вина. Ввечері він пішов додому в с. Буянки, де проживає разом з бабусею. Вдома побув хвилин десять, захотів курити, а так як не мав цигарок, то вирішив піти до ОСОБА_6, який жив неподалік, та попросити цигарок в нього. Прийшовши до будинку потерпілого, зайшов у двір та постукав у вікно, той відповів що зараз відкриє. Коли відкрилися двері, він запитав у ОСОБА_6, чи має він цигарки, на що той відповів, що зараз дасть. Разом з ОСОБА_6 вони зайшли до будинку, пройшли до кімнати, де стояло ліжко, при цьому світло не вмикалося, але в будинку було видно, так як добре світила луна. Він знову попросив цигарки у ОСОБА_6, той погодився їх дати, нахилився до крісла, почав щось діставати і почувся металевий гуркіт. В руках у ОСОБА_6 він побачив прут, а по характерному гуркоту зрозумів, що прут металевий. В цей момент ОСОБА_6 замахнувся. Він злякався, перехопив прут та вдарив ним ОСОБА_6 в область голови, від чого потерпілий нахилився. Після цього він знову вдарив потерпілого в область голови прутом –той впав на підлогу, тоді він втретє вдарив потерпілого. Більше ударів він не наносив, а нахилився, по стогону почув, що потерпілий живий і злякавшись, втік з будинку. В той час, коли наносив удари, на голові у ОСОБА_6 була шапка. Коли виходив з будинку, то з банки, що була біля крісла, набрав у руку рідкого мила, щоб помити руку, яка вимастилася в іржу. Також коли тікав з будинку, зачепив металевий чайник. Після того як залишив будинок, побіг на ставок, викинув прут, помив руки та пішов додому. Коли виходив з будинку, крові на ліжку не бачив, а ОСОБА_6 на ліжко не падав, впав на підлогу. Коли вибігав з будинку, зачинив вхідні двері. Проте, що сталося нікому не розповідав. Через декілька днів він дізнався, що ОСОБА_6 помер. Працівникам міліції він зізнався у скоєному, написавши явку з повинною, потім підтвердив своє зізнання на допитах та при відтворенні обстановки та обставин події злочину, вказав, куди викинув прут. Працівниками міліції в нього була вилучена одежа, на якій залишилися плями крові. Вину визнавав частково, оскільки не бажав настання смерті ОСОБА_6, коли наносив удари, не думав, що будуть такі наслідки. В скоєному каявся.

Як вбачється з матеріалів справи, в подальшому у суді засуджений відмовився від вказаних показань, пояснивши, що в злочині зізнався під тиском працівників міліції. В будинку ОСОБА_6 він ніколи не був, злочину не скоював, вину не визнав.  Проте, в своїй апеляції стверджує, що наніс удари потерпілому ОСОБА_6 з метою самозахисту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив ці та інші показання ОСОБА_5, дав їм належну оцінку в сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами та обґрунтовано визнав недостовірними його твердження про непричетність до вчинення злочинних  дій щодо потерпілого ОСОБА_6, оскільки ці його твердження спростовуються наявними  в матеріалах справи  доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,  даними протоколу огляду місця події від 21.08. 2010 року,  даними явки з повинною ОСОБА_5, даними протоколів допиту в якості підозрюваного,  при  відтворенні обстановки та обставин події, в якості обвинуваченого у присутності захисників – адвокатів, його первісними показаннями в ході досудового та судового слідства та рядом інших доказів, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, винуватість засудженого ОСОБА_5 підтверджена, наряду з іншими доказами у справі: показаннями потерпілої, свідків, висновками експертиз, даними явки з повинною ОСОБА_5, відтворенням обстановки та обставин події,  так і первісними показаннями ОСОБА_5 в ході досудового слідства: в якості підозрюваного, обвинуваченого, так і початковими показаннями в ході судового слідства у суді першої інстанції, які послідовні, конкретні і узгоджуються повністю з доказами у справі.

Доводи засудженого, викладені в апеляції про те, що явку з повинною він написав під тиском працівників міліції, спростовуються наступними доказами.

Як вбачається з явки з повинною від 09.09.2010 року,  ОСОБА_5 добровільно на ім’я начальника Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області, власноручно, виклав обставини скоєння ним злочину. При цьому, в явці зазначив, що в скоєному щиро розкаюється, явку написав власноручно, без будь – якого фізичного чи морального примусу (т.1 а.с. 74).

Також детально та послідовно ОСОБА_5 підтвердив обставини  вчинення злочину, які були викладені у явці з повинною, будучи допитаним в якості підозрюваного 09.09.2010 року, при відтворенні обстановки та обставин події злочину 10.09.2010 року, при допиті в якості обвинуваченого в присутності захисника - адвоката 15.09.2010 року та будучи допитаним в якості обвинуваченого також в присутності вже іншого захисника -  адвоката 01.11.2010 року та 22.11.2010 року ( т. 1 а.с. 74, 84-85, 95-98, 107- 108, т.2 а.с. 194 - 195, 223- 224). При цьому,  ОСОБА_5, ознайомившись з постановою про притягнення його як обвинуваченого, заявив, що не згоден з тим, що перебував в стані алкогольного сп’яніння,  заперечував наявність конфлікту між ним та потерпілим, а також наявність умислу на  заподіяння смерті потерпілому( т.2 а.с. 192).

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події  від 10 вересня 2010 року, під час проведення вказаної слідчої дії застосовувалася відеозйомка, та при перегляді відеозапису цієї слідчої дії в ході проведення часткового судового слідства у суді апеляційної інстанції, видно, що ОСОБА_5 без будь – якого примусу, вільно, послідовно та детально розказав і на місці двічі показував, як він  вчинив злочин щодо ОСОБА_6  Крім того, ОСОБА_5 вказав на місці: куди він викинув металевий прут, яким заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6

До зміни своїх  показань ОСОБА_5 не заявляв про застосування до нього з боку працівників міліції  фізичного чи психічного примусу, а також  нікуди не звертався з жодною скаргою. Користувався послугами професійних захисників - адвокатів, але жодному з трьох не заявляв про свою непричетність до скоєного та про те, що вимушено обмовив себе. Навпаки, з постанов про притягнення в якості обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_5 займав активну позицію захисту, висловлюючи письмово, власноручно свою незгоду з деякими положеннями пред’явленого йому обвинувачення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 настоював на своїй позиції на початку судового слідства, детально розповідав про обставини події, не плутався в своїх показаннях, даючи їх послідовно.  В даних ОСОБА_5 показаннях містяться настільки дрібні деталі, які можуть бути відомі лише особі, що була присутня в будинку ОСОБА_6 під час скоєння злочину. Колегія суддів вважає, що суд правильно розцінив зміну позиції ОСОБА_5  щодо повного заперечення причетності до вчиненого злочину щодо потерпілого  ОСОБА_6, як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого  висновку про те, що первісні показання засудженого ОСОБА_5  підтверджуються та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, і вірно визнав їх такими,  що отримані без будь –якого примусу та тиску, і дані ОСОБА_5 добровільно.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, у суді першої інстанції,  так і в  ході часткового судового слідства в апеляційній інстанції підтверджується,   що потерпілий ОСОБА_6 був її дядьком. Він мешкав один, був психічно хворою людиною і родичі піклувалися про нього. Тричі на день він приходив їсти до своєї сестри. 21.08.2010 року ОСОБА_6 не прийшов ні зранку, ні в обід до ОСОБА_8 Вона пішла до нього і виявила його померлим. За життя він нікого в будинок не запрошував, а коли хто до нього приходив, то він завжди питав «Хто там?». Він часто лягав спати у шапці, тому що мерз.

Із показань свідка ОСОБА_8, даних в ході досудового слідства і  оголошених у суді, вбачається, що ОСОБА_6 був її рідним братом. Він був психічно хворою людиною, але був спокійним, нічого не робив поганого. Тричі на день він приходив до неї їсти. 21.08.2010 року, коли брат не прийшов до неї ні снідати, ні обідати, то вона пішла до нього додому. У будинку брата двері на замок були не зачинені, а лише прикриті. Вона виявила його мертвим. Востаннє брат приходив до неї вечеряти ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 35,138).

Перевіреними показаннями свідка ОСОБА_9 у суді підтверджується,  що ІНФОРМАЦІЯ_2 він зустрів у смт. Замглай ОСОБА_5, з яким купили 1 літр вина і пішли на «котлован» купатися. На «котловані» вони розпили вино. По поведінці ОСОБА_5 було видно, що він сп’янів. Вони купалися на ставку і через деякий час розійшлися по своїх справах. ОСОБА_5 мабуть пішов в с. Буянки, де він проживає разом з бабусею. Про те, що ОСОБА_5 скоїв злочин, дізнався від мешканців смт. Замглай ( т.2 а.с. 225).

Перевіреними показаннями свідка ОСОБА_10 у суді підтверджується, що ОСОБА_5 є її онуком, проживав разом з нею в с. Буянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 на її прохання ОСОБА_5 відвіз молоко в смт Замглай. Повернувся додому десь близько 23 години, повечеряв і ліг відпочивати. 09.09.2010 року приїхали працівники міліції і затримали онука (т.1 а.с. 154-155).

Показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у суді підтверджується, що вони були присутні в якості понятих під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 За їх присутності ОСОБА_5 в актовому залі Ріпкинського РВ УМВС розповів про обставини заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Після чого вони на службовому автомобілі прослідували до с. Буянки. В будинку ОСОБА_6, ОСОБА_5 детально розповів та показав,  яким чином і куди наносив удари металевим прутом ОСОБА_6 Показання ОСОБА_5 давав добровільно. Після цього ОСОБА_5 погодився показати, куди саме він викинув металевий прут, яким наносив удари ОСОБА_6 За вказівкою ОСОБА_5, вони прибули до озера, де він палкою вказав напрямок, куди закинув прут. За допомогою місцевих жителів прут було знайдено. Ніяких зауважень з приводу слідчої дії  у учасників не виникло.

Із показань  свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у суді вбачається, що  на прохання працівників міліції вони приймали участь в пошуках прута в озері в с. Буянки. Напрямок, куди впав прут та місце, де шукати, показав ОСОБА_5 Прут шукали довго. В тому місці, куди вказав ОСОБА_5 і був знайдений металевий прут. На питання працівників міліції, ОСОБА_5 підтвердив, що це той самий прут, яким він наносив удари потерпілому.

Із показань свідків - слідчих СУ УМВС України в Чернігівській області Гмирі В.А. та Байдакова В.О. у суді вбачається, що при провадженні досудового слідства будь – якого тиску на ОСОБА_5 не чинилося. Своїми показаннями ОСОБА_5 посприяв слідству у відшуканні речового доказу – металевого прута. Всі свої показання ОСОБА_5 давав добровільно, користувався послугами захисників, жодних заяв про свою непричетність до злочину не робив.

Також вина засудженого ОСОБА_5 підтверджується:

- рапортом чергового Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області, з якого вбачається, що 21.08.2010 року до ч/ч Ріпкинського РВ  УМВС України в Чернігівській області надійшло повідомлення від  ОСОБА_3, що 21.08.2010 року, близько 16 години, в АДРЕСА_2 в своєму будинку виявлено з ознаками насильницької смерті, тілесними ушкодженнями у вигляді множинних забоїв голови труп гр. ОСОБА_6 ( т. 1 на а.с. 7);   

- протоколом огляду місця події від 21.08.2010 року, з якого вбачається, що в буд АДРЕСА_2 був виявлений труп ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями в області голови. В кімнаті, де знаходився труп на підлозі, були розкидані речі, серед яких валявся металевий чайник, під передньою правою ніжкою крісла було виявлено колбу з рідиною червоного кольору - флакон з рідким милом, на якому виявлено відбиток пальця руки, з ліжка вилучено чорну в’язану шапку зі слідами речовини бурого кольору  (т.1  а.с.8-22);

- явкою з повинною, в якій ОСОБА_5 зізнався в скоєному злочині ( т.1 на а.с. 74). Викладені в явці з повинною обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6, ОСОБА_5 підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події злочину, на місці розказавши та показавши як все відбувалося. Під час проведення відтворення був виявлений та вилучений металевий прут. Дана слідча дія зафіксована протоколом від 10.09.2010 року, відеозаписом, що був переглянутий також в апеляційному суді (т. 1 а.с. 95- 98,99, 109);

- постановою про провадження виїмки та протоколом від 09.09.2010 року, з яких вбачається, що у ОСОБА_5 було вилучено одяг, в якому він був вдягнутий під час скоєння злочину, зокрема джинсові штани ( т. 1 а.с. 167, 168);

- висновком експерта № 205 від 30.09.2010 року, згідно якого на передній лицьовий поверхні правої штанини маються 7 плям та помарок буроватого кольору ( т. 2 а.с.62-65) ;

- висновком експерта № 424 від 14.09.2010 року, яким встановлено, що слід пальця руки розміром 17х18 на слідосприймаючій поверхні відрізка липкої прозорої стрічки № 1, виявлений на пляшці «рідке мило», (т. 1 а.с. 20) залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_5 ( т.2 а.с.121-123);

- висновком експерта № 165 від 12.07.2011 року, з якого вбачається, що на рядні, оббивці матрацу та шапці, що вилучені з будинку загиблого ОСОБА_6, виявлена кров, що може належати останньому ( т.3 а.с. 159-163);

- висновком експерта № 179-10 від 01.09.2010 року,  з якого вбачається, що при проведенні медико - криміналістичної експертизи клаптя шкіри та фрагмента склепіння черепа від трупа громадянина ОСОБА_6, виявлені ушкодження у вигляді наскрізної забійної рани та частини лінійного перелому, які утворилися від удару твердим тупим предметом циліндричної форми з обмеженою поверхнею в місці контакту ( т.2 а.с. 12-14);

- висновком експерта № 197-МК від 01.10.2010 року, з якого вбачається, що ушкодження на досліджуваному клапті шкіри від трупа гр. ОСОБА_6 у вигляді наскрізної забійної рани утворилось від удару тупим твердим предметом циліндричної форми і могло виникнути від удару металевим прутом (вилученим під час відтворення обстановки та обставин події), наданим на дослідження ( т. 2 а.с. 29-31);

- висновком судово–медичної експертизи № 915 від 14.09.2010 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: три рвані рани м’яких покривів голови зліва, крововилив у м’які тканини голови з внутрішньої поверхні зліва, масивний фрагментарний та лінійний перелом склепіння та основи черепа, крововилив під м’які мозкові оболонки лівої півкулі, забій головного мозку, крововилив у шлуночки мозку, синці на обох повіках обох очей(симптом окулярів). Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії твердого тупого предмету циліндричної форми з обмеженою поверхнею в місті контакту, і не виключена можливість в строк ІНФОРМАЦІЯ_2 і по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження несуть ознаки прижиттєвості. Смерть його настала внаслідок відкритої травми голови, що супроводжувалась ранами м’яких тканин голови, масивним переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, крововиливом у шлуночки головного мозку. Визначитися в якій послідовності були спричинені тілесні ушкодження не має можливості із-за відсутності судово –медичних даних (т. 2 а.с.3-8);

- висновком комісійної судово - медичної експертизи № 161 від 21.07.2011 року підтверджується, що при експертизі трупа ОСОБА_6, 1950 року народження, виявлені тілесні ушкодження: три рани м’яких покривів голови в лобній області зліва, біля зовнішнього кута лівого ока та в лівій завушні області, крововилив в м’які тканини голови з внутрішньої поверхні зліва в лобно –скроневій області, уламковий перелом кісток склепіння черепа в лівій лобно –скроневій області з розповсюдженням від нього лінійного перелому на ліву лобну кістку і далі на праву тім’яну кістку, загальною довжиною 11 см, крововилив під м’які мозкові оболонки лівої півкулі, забій головного мозку лівої скроневої долі, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитись ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 23-24 години за життя потерпілого. Відповідно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у мить спричинення та знаходяться у прямому причинно –наслідковому зв’язку зі смертю потерпілого. Також у нього мали місце синці навколо обох очей, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитись ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 23 години за життя потерпілого і відповідно до живої особи мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Зазначені вище тілесні ушкодження у потерпілого утворились не менш як від п’яти кратної дії тупих предметів. Вирішити питання щодо послідовності їх утворення не представляється можливим із-за відсутності судово –медичних даних. Враховуючи морфологічні зміни головного мозку та м’яких мозкових оболонок при гістологічному дослідженні, а саме наявність поширених інфільтративного характеру крововиливів з гемолізованими еритроцитами, домішкою лейкоцитів та еозинофільних мас,  смерть потерпілого настала не раніше як через 4-6 годин після заподіяння тілесних ушкоджень, отже вона не могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 годині. Враховуючи виразність трупних змін (трупні плями, трупне заклякання, явища гниття), смерть настала о 03—06 годині 21.08.2010 року. Враховуючи дані розтину трупа, дані медико –криміналістичного дослідження клаптя шкіри та фрагменту склепіння черепа, тілесні ушкодження у вигляді ран м’яких покривів голови, крововиливу в м’які тканини голови з внутрішньої поверхні зліва в лобно –скроневій області уламковий перелом кісток склепіння черепа в лівій лобно –скроневій області з розповсюдженням від нього лінійного перелому на ліву лобну кістку і далі на праву тім’яну кістку загальною довжиною 11 см, крововилив під м’які мозкові оболонки, лівої півкулі, забій головного мозку лівої скроневої долі виникли не менше, як від трикратної дії тупого предмету циліндричної форми, яким може бути і арматура. Враховуючи локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, взаєморозташування  потерпілого та нападника під час спричинення тілесних ушкоджень змінювалось. За обставин, на які вказує ОСОБА_5 при відтворенні обстановки та обставин події від 10.09.2010 року, весь комплекс виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого утворитись не міг, у потерпілого могли утворитись тілесні ушкодження у вигляді рани в завушній області зліва після нанесення третього удару металевим прутом в завушну область зліва. На шапці, вилученій під час огляду місця події вичавлена кров, що може належати  потерпілому. На рядні та оббивці матрацу, вилучених в будинку потерпілого, виявлена кров, що може належати потерпілому ОСОБА_6 Зазвичай така черепно –мозкова травма супроводжується втратою свідомості, при якій здатність до самостійних дій виключається, але в деяких випадках може спостерігатись, так званий, «світлий проміжок часу» на протязі якого здатність до активних дій не виключається (т.3 а.с. 164 - 173).   

Висновок вказаної комісійної експертизи підтверджує показання ОСОБА_5 про те, що під час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, положення тіла останнього змінювалося. Також, ОСОБА_5 відразу вказав на три удари металевим прутом в область голови ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_5 пояснював, що події відбувалися дуже стрімко і проміжок часу між ударами вимірювався секундами. ОСОБА_5 при всіх допитах і в суді наполягав на тому, що всі три удари прутом були направлені в область голови. Те, що в даному висновку зазначено, що тілесні ушкодження у потерпілого утворилися не менше як від п’ятикратної дії тупих предметів, з яких три нанесені в область голови відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а синці навколо обох очей – до легких тілесних ушкоджень, не суперечить показанням ОСОБА_5, оскільки саме три удари нанесені в область голови, про які він зазначав, як в ході досудового так і на початку судового слідства,  стали причиною смерті потерпілого.       

Також висновком комісійної судово –медичної експертизи пояснюється наявність крові на ліжку потерпілого, а також підтверджуються наполегливі показання ОСОБА_5  про те, що він залишав потерпілого, коли той ще був живий, а також про те, що на ліжку потерпілого крові він не бачив.

Висновком амбулаторної судово – психіатричної експертизи № 471 від 11.10 2010 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_5 не виявлено будь – яких психічних чи поведінкових розладів, він усвідомлює свої дії та керує ними (т.2 а.с.163-166).

Оцінивши наведені докази у справі, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що вони зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, узгоджуються між собою, і підтверджують винуватість засудженого ОСОБА_5 у умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Доводи засудженого  ОСОБА_5 та  захисника – адвоката ОСОБА_2 про те, що засуджений не вчиняв ніякого злочину щодо  загиблого   ОСОБА_6, безпідставні, оскільки вони спростовуються  наведеними  доказами у справі.

Так, показаннями потерпілої ОСОБА_3 підтверджується обізнаність ОСОБА_5 про те, що на голові загиблого ОСОБА_6 була шапка під час завдання йому ударів, так як зі слів потерпілої, ОСОБА_6 лягав спати в шапці. Ця обставина не могла бути повідомлена ОСОБА_5 працівниками міліції, оскільки на голові трупа ОСОБА_6, при його виявленні, шапки не було,  вона знаходилась на ліжку.

Також висновком експерта № 165 від 12.07.2011 року  підтверджуються показання  ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 під час нанесення йому тілесних ушкоджень був вдягнутий в шапку.

Показання свідка ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями  засудженого ОСОБА_5 в тій частині, що він, виходячи з будинку ОСОБА_6, вхідні двері причинив.

Перевіреними показаннями  свідка ОСОБА_9 підтверджується факт вживання разом з ОСОБА_5 спиртних напоїв на ставку – «котловані». Отже,  підтверджується, що у вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп’яніння.

Також перевіреними показаннями свідка ОСОБА_10 підтверджуються показання  ОСОБА_5 щодо часу повернення його додому після скоєння злочину, про його поведінку при цьому та події, які відбулися після повернення додому, на які вказував ОСОБА_5

Доводи захисника щодо фальсифікації та штучного створення доказів (начебто працівники міліції самі вкинули прут в озеро, а потім вказували, де його шукати) є безпідставні, оскільки з показань свідків, що були присутніми в якості понятих, встановлено, що відтворення обстановки та обставин події почалося в приміщенні Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області, продовжувалося в с. Буянки. При цьому відеозапис призупинявся лише на той час, що був потрібен на дорогу до с. Буянки, до озера та на пошуки  металевого прута. Будь – які дані про те, що ОСОБА_5 вивозився працівниками міліції до с. Буянки для інших цілей та в інший час не встановлено. В присутності понятих ОСОБА_5 особисто вказав на конкретне озеро  в с. Буянки, визначив місце на березі озера та показав  напрямок пошуків, де і був знайдений металевий  прут.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку  про те,  що саме обізнаність ОСОБА_5 як особи, яка причетна до скоєння злочину, дала можливість віднайти речовий доказ –металевий прут.

Дані протоколу огляду місця події від 21.08.2010 року узгоджуються з деталями показань  ОСОБА_5 про те, що коли він тікав з будинку, зачепив ногою металевий чайник, а також щодо місцезнаходження рідкого мила біля крісла та наявності шапки у потерпілого.

Висновок експерта № 205 від 30.09.2010 року підтверджує показання ОСОБА_5, дані ним в суді. На запитання потерпілої він відповів, що після скоєння злочину одежу, що була в крові, вилучили працівники міліції і згідно висновку експерта, на джинсових штанах ОСОБА_5 виявлена кров людини.

Висновком експерта № 424 від 14.09.2010 року  підтверджені показання ОСОБА_5 в тій частині, що він, коли тікав з будинку,  щоб вимити вимащену у іржу руку, налив в руку з пляшки рідкого мила. Пояснення, які давав ОСОБА_5 після зміни показань з приводу відбитка свого пальця є безпідставними, оскільки сам же ОСОБА_5 до цього стверджував, що до подій ІНФОРМАЦІЯ_2 ніколи до будинку ОСОБА_6 не приходив.  Доводи засудженого та захисника    щодо вказаного доказу про те,  що  15.08.2010 року ОСОБА_5 брав рідке мило у ОСОБА_6, щоб помити руки, необґрунтовані, оскільки     даний відбиток пальця був виявлений під час огляду місця події, що зафіксовано в протоколі огляду місця події.

Щодо кількості та виду тілесних ушкоджень, висновок експертизи № 915 від 14.09.2010 року узгоджуються з висновком комісійної судово –медичної експертизи № 161 від 21.07.2011 року, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що пред’явлене ОСОБА_5 обвинувачення в частині виду та кількості тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_6, та які  спричинили смерть останнього, є правильним.

Щодо доводів прокурора про те,  що механізм та локалізація нанесених тілесних ушкоджень в життєво важливі органи, свідчить саме про наявність умислу на заподіяння потерпілому смерті, а не невизначеної шкоди здоров’ю, то вони спростовуються наведеними доказами. Крім того, прокурор зазначає, що судом не враховано і знаряддя злочину, а саме металевий прут, яким наносилися удари потерпілому та ОСОБА_5 міг усвідомлювати наслідки нанесених ударів в голову, і тому вважає, що сукупність перерахованих обставин справи вказує на те, що дії ОСОБА_5 були направлені на єдине – позбавлення життя потерпілого,  а мотивом же були особисті неприязні стосунки, які виникли в ході раптово виниклого конфлікту.

Як вбачається з матеріалів справи, ні органом досудового слідства, ні судом не було встановлено наявність будь – яких конфліктів між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, досудовим та судовим слідством не встановлено мотивів, за яких ОСОБА_5 бажав би настання смерті ОСОБА_6

Крім того, знайшло підтвердження те, що ОСОБА_5 припинив завдавати ударів ОСОБА_6, коли той ще подавав ознаки життя.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б вказували на умисел ОСОБА_5 вчинити умисне вбивство потерпілого ОСОБА_6

Отже, враховуючи всі обставини вчинення злочину, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, причини припинення злочинних дій, а також раптово виниклі неприязні відносини, що засуджений ОСОБА_5 при побитті ОСОБА_6 не мав умислу на його вбивство, а тілесні ушкодження заподіяв потерпілому без мети позбавлення життя.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_5 перебував в стані необхідної оборони в зв’язку із нападом на нього ОСОБА_6, спростовуються наведеними доказами. Враховуючи показання засудженого про те, що він, вихопивши прут, таким чином фактично усунувши небезпеку відносно себе та припинивши посягання, не намагався заговорити з ОСОБА_6 або втекти з будинку, він почав наносити удари металевим прутом людині, яка небезпеки для нього вже не створювала.  

Механізм заподіяння тілесних ушкоджень та їх локалізація, а саме нанесення тілесних ушкоджень в життєво важливі органи, а саме, в область голови, свідчать про наявність умислу ОСОБА_5 на заподіяння ОСОБА_6 невизначеної шкоди здоров’ю, а тому засуджений  повинен нести відповідальність за фактично спричинені тілесні ушкодження.

Отже, аналізуючи зібрані та досліджені у судовому засіданні докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції  дійшов правильного висновку, що вина засудженого ОСОБА_5 у умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, повністю доведена. Вона ґрунтується на доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну оцінку. Дії ОСОБА_5 судом вірно перекваліфіковані з ч.1 ст.115  КК України на ч.2 ст.121  КК України, а саме на умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Таким чином, судом першої інстанції при перекваліфікації дій засудженого не було допущено неправильного застосування кримінального закону, як про це йдеться у апеляції прокурора. Сукупністю досліджених у суді та апеляційній інстанції належних та допустимих доказів у справі спростовуються доводи засудженого та захисника про  причетність інших осіб до вказаного злочину.

 Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженому ОСОБА_5, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, взяв до уваги  ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного,  який посередньо характеризується за місцем проживання та навчання, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та психіатра, до адміністративної відповідальності не притягувався, вини у скоєнні злочину не визнав, відповідно не розкаявся, наявність обставини, що обтяжує покарання засудженого: вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, за відсутності обставин, що пом’якшують покарання і призначив покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої у ч.2 ст.121  КК України. Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду та постановлення нового вироку щодо ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115  КК України  та призначення більш суворого покарання, немає, оскільки його вина у заподіянні ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього, знайшла своє підтвердження зібраними органом досудового слідства та перевіреними судом доказами.

З урахуванням наведених  доказів у справі, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, як про це йдеться у апеляції захисника і  як про це просив засуджений у судовому засіданні апеляційного суду,  немає.  За наведених обставин підстав для зміни вироку суду і перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з ч.2 ст. 121 КК України на ст.119 КК України, або застосування ст.69 КК України, як про це йдеться у апеляції захисника, та на ст. 118 КК України, як про це просив захисник у судовому засіданні апеляційного суду, немає.

Цивільний позов  ніхто  з учасників процесу не оспорює.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.

На підставі  наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379  КПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляції  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_5, захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29 вересня  2011 року щодо ОСОБА_5 – залишити без зміни.             

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г.                 Григор’єва В.Ф.                     Козак В.І.