КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                        Справа № 2-526/52/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року                                                                                                                     м. Макіївка

          Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                                                            головуючий    суддя                Переверзєв М.М.

                                                            при секретарі                           Покашовій В.Г.

                                                            за участю: позивача                     ОСОБА_1

                                                            представника позивача          ОСОБА_2

                                                            відповідача                                ОСОБА_3

                                                            представника відповідача

                                                            адвоката                              ОСОБА_4

                                                            представника третьої особи          Латишевої Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування – виконавчий комітет Макіївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини і зустрічах з нею,

В С Т А Н О В И В:

          19 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування –виконавчий комітет Макіївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу його участі як батька у вихованні дитини і зустрічах з нею, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачкою гарантованих сімейним законодавством його  батьківських прав.

          У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у заяві, та зазначив, що з грудня 2000 року перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 14 липня 2009 року. У шлюбі вони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка залишилась проживати разом з  матір’ю.  

          Після припинення шлюбних відносин протягом двох років на порушення його батьківських прав ОСОБА_3  систематично чинить перешкоди в його побаченнях і спілкуванні з дочкою та у прийняті участі у її житті і вихованні, що, враховуючи прихильність дитини до нього та її уподобання, негативно позначається на її психологічному стані, відношенні до навчання. Він не знайшов порозуміння з цього питання з колишньою дружиною, хоча приймав заходи для добровільного залагодження спору. За його заявою рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконкому Макіївської міської ради від 07.09.2009 року був встановлений регламент його побачення з донькою, який, незважаючи на спрощеність такого графіку, відповідачка в повному обсязі не виконує. Вона не дає можливості доньці достатнього часу бачитись з ним, вільно спілкуватись по телефону та налаштовує її проти нього як батька. Зазначені дії відповідачки є наслідком її негативного ставлення особисто до нього та існуючого між ними конфлікту, який з її вини не було вирішено спеціалістами-психологами центру соціальних служб сім’ї, дітей і молоді Макіївської міської ради, куди з приводу вказаних обставин він звертався за допомогою. Він не погоджується з рекомендованим комісією та органом опіки та піклування часом і періодичністю зустрічей з дитиною, оскільки по роботі він не має об’єктивної можливості зустрічатися з нею у вівторок та він бажає більше часу на стосунки з донькою у вихідні дні. Відповідачка чинить перешкоди у його зустрічах та спілкуванні з дитиною, що унеможливлює виконання ним своїх батьківських обов’язків.

          Він виключно позитивно характеризується за місцем постійної роботи, має власне житло, щире бажання і фактичну можливість піклуватись, приймати участь у вихованні та забезпеченні інтересів своєї доньки, тому, керуючись нормами сімейного законодавства, просить суд: зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у його спілкуванні  з донькою; визначити такий спосіб його участі у вихованні дитини: два рази на місяць з 16.00 години п’ятниці до 19.00 години неділі та половину святкового та канікулярного часу за його адресою проживання.

Відповідачка та її представник –адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, пославшись на їх безпідставність. У судовому засіданні ОСОБА_3, заперечуючи проти позову, пояснила, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 їх малолітня донька ОСОБА_6 залишилась проживати з нею та знаходиться на її вихованні і утриманні. У серпні 2010 року вона уклала шлюб з ОСОБА_7 і з цього часу вони проживають однією сім’єю. Зазначені обставини розлютили колишнього чоловіка, який усіма можливими засобами намагається створити їй проблеми у вихованні та взаємовідношеннях з донькою. Комісією з питань захисту прав дитини виконкому за зверненням позивача встановлено об’єктивний графік його участі у вихованні доньки з обов’язковим її поверненням за місцем проживання. Вони попереджені про відповідальність за налаштування дитини проти кожного з батьків. На протязі усього часу вона виконувала рекомендації комісії: ОСОБА_1 і ОСОБА_6 зустрічалися в установлені дні, вона не перешкоджала їх спілкуванню, дозволяла в окремі дні доньці ночувати за місцем проживання батька, відпочивати разом на морі.

Однак позивач став порушувати домовленості: не з’являвся до доньки у рекомендовані дні: вівторок та п’ятницю, у вихідні дні несвоєчасно став приводити доньку додому, мали місце випадки, коли у зв’язку з находженням його у нетверезому стані ОСОБА_6 приводили додому сторонні особи –його знайомі. Їй стало відомо про те, що у зв’язку з відсутністю в кімнаті позивача  вільного ліжка, донька спала з ним на одному дивані, що з її точки зору є неприпустимим. Він став прививати дитині негативні суспільні цінності: «навчання не є головним для неї, нічого немає страшного в отриманні незадовільних оцінок, не поважати інших людей, брехати треба з «розумом». При спілкуванні з донькою ОСОБА_1 почав принижувати її в очах дитини, негативно оцінює її позицію в суді.

Позивач не піклується про фізичний і інтелектуальний  розвиток доньки, обмеживши свій виховний вплив тільки її перебуванням з ним у квартирі за його місцем проживання, де вона значний час без будь-якого обмеження грається на комп’ютері, а він займається своїми справами. У зв’язку з такими обставинами у дитини з’явились проблеми із зором. Протягом навчального року батько один раз був присутнім на батьківських зборах, а з педагогами на теперішній час спілкується тільки у телефонному режимі. Така життєва позиція позивача з приводу виховання спотворювала доньку на прояви недисциплінованості, відсутності зацікавленості до навчання, агресії до інших учнів. Порозуміння з цього питання з колишнім чоловіком вона не знайшла, її прохання були ним проігноровані.

          Вона дійсно відмовляла ОСОБА_1 у зустрічах з дитиною на час її хвороби та двічі на канікулах, коли донька додатково займалася щоб підтягти відставання по шкільним предметам, що викликало обурення та погрози з боку позивача. Такі випадки були поодинокі та не носили систематичного характеру, були обумовлені виключно поважними причинами і інтересами дитини, тому, на її думку, не свідчать про перешкоджання нею позивачу брати участь у вихованні і спілкуванні з дитиною.

Вважає запропонований позивачем спосіб його участі у вихованні дитини неприйнятним, оскільки доньці виповнилося десять років і йде активне формування її фізичного та психологічного стану, становлення характеру, тому вона вже не може з об’єктивних причин систематично залишатися ночувати в одній кімнаті з чоловіком, хоча він є її батьком, та спати з ним на одному дивані. Доньці у вихідні дні треба додатково займатися щоб наздогнати відставання по шкільним предметам, та готуватися до занять у школі у понеділок. Вона має намір відвідувати гурток творчості, а батько цим питанням не приділяє належної уваги.

Представник третьої особи - спеціаліст у справах дітей Кіровської районної адміністрації Латишева Т.О. з позовом не погодилась, пояснивши, що питання щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні доньки 07 вересня 2009 року було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини міського виконавчого комітету. Рішення приймалось на підставі матеріалів проведеної службою дітей перевірки. Встановлений комісією графік спілкування і участі позивача у вихованні дитини підтверджений висновком органа опіки та піклування –виконавчим комітетом Макіївської міської ради. Позивачем не доведено об’єктивними доказами факт перешкоджання йому ОСОБА_3 у зустрічах з донькою. Його претензії до матері носять загальний характер. Запропонований позивачем графік спілкування з малолітньою донькою виключно у вихідні та канікулярні дні, на думку органа опіки та піклування, суперечить інтересам дитини, яка повинна багато часу приділяти підготовці уроків у звичайній для неї обстановці, та перешкоджає виконанню відповідачкою материнських обов’язків. Дитина часто хворіє, що свідчить про необхідність постійного медичного нагляду та догляду за нею з боку матері. Вважає, що саме встановлений органом опіки та піклування порядок зустрічей з батьком відповідає на цей час інтересам малолітньої дитини, думку якої не питали, оскільки вона не досягла десятирічного віку.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та її представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

          Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_8) зареєстрували шлюб 15 грудня 2000 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1230. Подружжя мають доньку –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з відповідачкою. На утримання малолітньої дитини за рішенням суду позивач сплачує аліменти, розмір яких на теперішній час щомісячно становить приблизно 700-750 грн.

          Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 14 липня 2009 року, яке набрало законної сили,  шлюб між сторонами розірвано.

          Позивач ОСОБА_1 проживає у належній йому на праві приватної власності двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1; працює слюсарем-ремонтником у публічному акціонерному товаристві «Ясинівський коксохімічний завод», за місцем постійної роботи та у побуті за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

          Відповідачка ОСОБА_3 14 серпня 2010 року уклала шлюб з ОСОБА_7, проживає разом з малолітньою дитиною та чоловіком у належному йому трикімнатному житловому АДРЕСА_2 працює молодшою медичною сестрою акушерського відділення КМУ «Міська клінічна лікарня № 3», за місцем постійної роботи та у побуті за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

          За рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Макіївської міської ради від 07 вересня 2009 року № 16, куди із відповідною заявою за захистом свого права звернувся ОСОБА_1, батькові надано дозвіл на участь у вихованні малолітньої ОСОБА_6 та встановлено наступний порядок його зустрічей з дитиною: 1 та 3 вівторок та п’ятницю кожного місяця після завершення уроків до 18.00 години; 1 та 3 субота кожного місяця з 9.00 години до 18.00 години з обов’язковим поверненням дитини до місця проживання матері. Попереджено батьків про відповідальність за підбурення дитини проти кожного з батьків.

            Вищенаведені обставини в судовому засіданні визнані сторонами та представником третьої особи, тому відповідно до положень частини 1 статті 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

          За чинним законодавством України (частина 6 статті 7 СК) однією із загальних засад регулювання сімейних відносин є повна рівність прав та обов’язків жінки та чоловіка, у тому числі у питаннях виховання дітей, і жоден з них не має будь-яких переваг.

За змістом статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Згідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Аналогічне положення –право матері, батька та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом, закріплене в статті 153 СК України.

З огляду на вищевказані факти і обставини, встановлені по справі, морально-психологічні якості позивача, прихильність до нього доньки, суд визнає, що позивач має право спілкуватися з донькою і приймати участь у її вихованні, що не перешкоджатиме нормальному розвитку і вихованню дитини та відповідає її інтересам.

          Згідно до положень статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

          Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

          Органом опіки та піклування –виконавчим комітетом Макіївської міської ради надано належно оформлений письмовий висновок від 09 листопада 2011 року, в якому визначено доцільним дотримуватись рекомендованого комісією з питань захисту прав дитини порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою та встановлено наступний спосіб (час і періодичність) його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею: 1 та 3 вівторок та п’ятниця кожного місяця після завершення уроків до 18.00 години; 1 та 3 субота кожного місяця з 9.00 години до 18.00 години з обов’язковим поверненням дитини до місця проживання матері.

          За матеріалами справи суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування базується на достовірних фактичних відомостях, які мають істотне значення, попередньо одержаних службою у справах дітей та розглянутих колегіальним складом комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету, і відповідає положенням, встановленим в частинах 5,6 статті 19 СК України. Такий висновок органу опіки та піклування для суду є рекомендаційним.

          Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків у відповідності до вимог статті 159 СК України має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

          Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними або наркотичними засобами.

          В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

          Правилами статей 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цими Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          За чинним сімейним законодавством перешкоджання це таке діяння (дія чи бездіяльність), яке передбачає створення чи використання перешкод (перепон, завад) для здійснення одним з батьків права на участь у вихованні дитини і позбавляє або обмежує (ускладнює) можливість здійснення виконання батьківських обов’язків щодо дитини.

          У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - дитячий психолог школи пояснила, що ОСОБА_6 добре розумово розвинута дитина, яка потребує особливого, постійного контролю. У зв’язку з фактами негативного відношення до навчання та признаками агресії вона двічі проводила її психологічну корекцію, при цьому неодноразово спілкувалась з батьками. За її висновком мати ОСОБА_11 повністю справляється з її вихованням, забезпечує необхідний контроль. Ставлення дитини до батьків доброзичливе, вона любить їх обох, сумує, коли батько не приходить до неї в установлені дні. Зі слів дівчини, мати не перешкоджає її зустрічам з батьком, встановленого їй часу для спілкування достатньо. Як психолог, вона категорично проти того, щоб десятирічна дівчина залишалась ночувати в одній кімнаті з чоловіком, нехай він і є її батьком. Їй повинен бути забезпечені постійний режим повсякденного життя і контроль за поведінкою та діяльність дорослих з її розумового та фізичного розвитку.

          На думку свідка, встановлений регламент зустрічей і спілкування позивача з дитиною з обов’язковим її поверненням за місцем проживання матері якнайкраще забезпечує інтереси дитини.

          Свідки ОСОБА_12 - рідна сестра відповідачки та ОСОБА_9 - її мати пояснили, що в установлені графіком дні: вівторок та п’ятницю ОСОБА_1 ніколи до дитини не приходив, посилаючись на занятість по роботі, незважаючи на те, що ОСОБА_3 також знаходилась в цей час на роботі. З боку відповідачки заборона спілкування з батьком мала місце тільки з поважної причини - під час хвороби дитини та на період відновлення стану її здоров’я. Під час тривалої хвороби доньки батько не надав їй матеріальної допомоги. У кімнаті, де проживає позивач, відсутні: окреме спальне ліжко для дитини, не обладнане місце для підготовки нею уроків. ОСОБА_11 розповідає, що при спілкуванні з нею батько приділяє багато уваги судовому розгляду справи та негативно висловлюється про позицію в ньому питанні матері, що їй не подобається.

          Свідок ОСОБА_9 додатково пояснила, що ОСОБА_1, з яким вона зі своїм чоловіком мешкають в одній квартирі, за місцем свого проживання з донькою уроками займався дуже  мало, багато часу ОСОБА_6 сиділа за комп’ютером, а батько займався своїми справами, чи лежав на дивані, читаючи газету. З 17 січня 2012 року ОСОБА_1 без пояснення причин виїхав з квартири і на теперішній час проживає у будинку своєї матері, де умови життя, зі слів дитини, їй не подобаються.

          Під час розгляду справи сторона позивача не надала суду будь-яких достовірних доказів, що ОСОБА_3 без поважних причин створювала перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні і зустрічах та прийнятті участі у вихованні дитини.

Вимагаючи визначити його участь у спілкуванні і вихованні дитини у спосіб, відмінний від того, що встановлений органом опіки та піклування, - збільшення періодичності зустрічей у певні дні, позивач не представив суду доказів, з яких об’єктивних підстав він вважає, що десятирічна дівчина  повні вихідні дні два рази на місяць повинна проводити за місцем його мешкання, за межами звичної для неї домашньої обстановки та у відсутності матері, чи є для цього необхідні умови за місцем його  проживання, не представив суду напрямів організації ним на цей час виховного процесу стосовно дитини, чи може він забезпечити її оздоровлення, вжити інших заходів щодо розвитку її особистості, наприклад, відвідування нею в цей час навчальних та виховних закладів.

          У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 не погоджується з висновком органу опіки та піклування –виконавчого комітету Макіївської міської ради з підстав того, що не спитали думку самої дитини та  працівниками служби дітей не проведено додаткової перевірки умов його проживання.

Разом з тим у судовому засіданні позивач не заперечував, що проживав разом з матір’ю колишньої дружини та її чоловіком у двохкімнатній квартирі з суміжними жилими приміщеннями, а також встановлені комісією з питань захисту прав дитини та у судовому засіданні фактичні умови щодо обстановки в його кімнаті та його ролі і ступеня участі у вихованні малолітньої дитини.

          Орган опіки та піклування є незалежною юридичною особою і у суду немає підстав вважати його заінтересованим в результаті розгляду справи на користь однієї із сторін.

          За приписами частини 8 статті 57 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

          З системного аналізу положень частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована державою Україна 27 лютого 1991 року), статей 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

          Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування ( стаття 18 Конвенції).

Проаналізувавши встановлені конкретні факти і обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, прихильність і ставлення дитини до кожного з них, вік дитини, її стан здоров’я, психологічний і фізичний розвиток, виходячи з балансу інтересів дитини, її матері та батька, суд дійшов висновку, що встановлений органом опіки та піклування порядок і спосіб спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітньої доньки не перешкоджає її нормальному розвитку і максимально відповідає інтересам дитини.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 7, 19, 57, 141, 153, 158, 159 Сімейного кодексу України, статтею 15 Закону України «Про охорону праці», суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Макіївської міської ради,  про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні; визначення способу його участі у спілкуванні і вихованні малолітньої дитини: два рази на місяць з 16.00 години п’ятниці до 19.00 години неділі та половину святкового та канікулярного часу за місцем його проживання, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                  М.М. Перевєрзєв