Категорія №8.2.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/199/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Коршикова С.К.,
при секретарі: Андріасяні Е.А.,
за участю:
представника позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 805/16-02 від 12.05.2011)
представника 1 відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2 «Д» від 03.01.2012
представника 2 відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стаханівської об’єднаної Державної податкової інспекції Луганської області, до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 2 906 841,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
04 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов означений адміністративний позов.
Позивач зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» (далі - ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю») є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100336190 від 20.05.2011 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Стаханівською об’єднаною Державною податковою інспекцією Луганської області (далі - Стаханівська ОДПІ Луганської області).
ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» в вересні 2011 року до Стаханівської ОДПІ Луганської області була подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року з уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок за липень 2011 року, розрахунком бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 2 906 841,00 грн. та заявою про повернення даної суми бюджетного відшкодування.
В період з 02.11.2011 по 16.11.2011 Стаханівською ОДПІ Луганської області було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами перевірки 1 відповідачем було складено довідку від 18.11.2011 за № 481/23-05389959.
Позивач зазначив, що порушень достовірності визначення позитивного значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту в серпні 2011 року податковим органом не встановлено. Довідкою № 481/23-05389959 від 18.11.2011 фактично підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 2 906 841,00 грн.
Так як будь-яких рішень-повідомлень відносно ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування суми заявленої у податковій декларації за серпень 2011 року не виносилось, відповідно сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 2 906 841,00 грн., на думку позивача, є повністю підтвердженою та відповідно підлягає відшкодуванню на користь ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» у повному обсязі.
Крім того позивач зазначив, що Стахановська ОДПІ Луганської області не встановивши порушень з боку ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» при формуванні податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за серпень 2011 року та не подавши за результатами проведеної перевірки до органів Державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню допустила бездіяльність, яка суперечить вимогам ст. 200 Податкового кодексу України.
У ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник 1 відповідача проти позовних вимог позивача заперечував у повному обсягу, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
У судове засідання не прибув представник 2 відповідача, який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області подало до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог, справу розглядати за відсутністю представника 2 відповідача.
В запереченні на адміністративний позов 2 відповідач зазначив, що податковим органом висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 2 906 841,00 грн. не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України.
Згідно п. 7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п. 10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Судом встановлено, що позивач – Публічне акціонерне товариство «Стаханівський завод технічного вуглецю» зареєстрований виконавчим комітетом Стаханівської міської ради Луганської області 21.09.2003, ідентифікаційний код 05389959, місцезнаходження: 94013, Луганська область, м. Стаханов, вулиця Чайковського, будинок 21, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Стаханівській ОДПІ Луганської області.
ПАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю» до Стаханівської ОДПІ Луганської області було подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року (вх. від 16.09.2011 № 9007651459, уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року від 25.08.2011 № 9007228346) та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2 906 841,00 грн.
Таким чином, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
Далі, судом встановлено, що в період з 02.11.2011 по 16.11.2011Стаханівською ОДПІ Луганської області проводилася позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод технічного вуглецю» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.
За результатами перевірки складено довідку від 18.11.2011 за № 481/23-05389959, у висновках якої зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю» у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 906 841,00 грн. та позитивне значення у сумі 1 729 607,00 грн.
Пунктом 86.1.статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Під час розгляду справи ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» до матеріалів справи були долучені копії податкових накладних, рахунків, платіжних доручень про перерахування грошових коштів згідно укладених між ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» та ТОВ «Тар Альянс», ТОВ «Металпромекспорт», Стаханівське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства «ПАТ «Луганськгаз», ТОВ Луганське енергетичне об’єднання», Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідне виробництво», оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні.
Суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.
Право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.
Матеріалами справи (податковими накладними, рахунками-фактурами, та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем – отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.
Згідно з п. 12 ст. 200 Податкового кодексу, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.13 ст. 200 Податкового кодексу).
Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України та орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування і частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Враховуючи, що перевіркою, яка проводилася Стаханівською ОДПІ Луганської області підтверджено відображене ПАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю» у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 906 841,00 грн., Стаханівська ОДПІ Луганської області зобов'язана була у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак цього зроблено не було.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що Стаханівською ОДПІ було допущено протиправну бездіяльність, яка виразилася в неподанні до органу казначейства висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод технічного вуглецю» податку на додану вартість за серпень 2011 року.
З часу набрання чинності Податковим кодексом України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ«Стаханівський завод технічного вуглецю» бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 2 906 841,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дана вимога є передчасною, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 02 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської об’єднаної Державної податкової інспекції Луганської області, до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 2 906 841,00 грн. – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Стахановської об’єднаної Державної податкової інспекції Луганської області, що виразилася у неподанні до органу казначейства висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод технічного вуглецю» податку на додану вартість за серпень 2011 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» витрати по сплаті судового збору у розмірі 28,23 (двадцять вісім гривень 23 копійки).податку на додану вартість за серпень 2011
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 06.02.2012.
СуддяС.К. Коршиков