ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/2176/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -
ВСТАНОВИВ:
09.02.2012 року Жовтоводська об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «ЕКО».
Вимоги подання обґрунтовані тим, що працівниками ДПА в Дніпропетровській області 18.01.2012 року було проведено фактичну перевірку ТОВ «СУРП «ЕКО»та складено акт перевірки від 18.01.2012 року № 0020/04/36/23-14348103. Вказаною перевіркою п. 5 акту встановлено, що на вимогу працівників ДПА у Дніпропетровській області підприємством відмовлено у проведенні інвентаризації товарних запасів та зняття залишків товару. Таким чином, немає можливості зробити висновок щодо дотримання підприємством вимог п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України від 06.07.1995 року щодо порядку ведення обліку товарних запасів. Що в свою чергу підтверджує наявність обставин, які передбачені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України для прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2012 року.
10.02.2012 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без участі представника позивача. Також, 13.02.2012 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.
За даних обставин суд, керуючись положеннями ч. 4 ст.122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 1833 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі, зокрема, подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в Листі від 02.02.2011 року № 149/11/13-11, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «ЕКО»з 11.06.1992 року знаходиться на податковому обліку в Жовтоводській ОДПІ Дніпропетровської області.
02.12.2012 року заявником було винесено рішення № 1898/10/23-006, яким застосовано до відповідача повний адміністративний арешт майна платника податків, що зберігається за адресою м. Жовті Води, вул. Красноармійська, 1 а.
Як вбачається із змісту вказаного рішення, воно винесено на підставі акту фактичної перевірки ТОВ «СУРП «ЕКО» від 18.01.2012 року № 0020/04/36/23-14348103, яка була здійснена фахівцями відділу контролю за суб’єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі у правління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Дніпропетровській області, на підставі якого були з’ясовані обставини, передбачені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, а саме: на вимогу працівників ДПА у Дніпропетровській області ТОВ «СУРП «ЕКО»відмовлено у проведенні інвентаризації товарних запасів та зняття залишків товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2012 року ДПА у Дніпропетровській області було складено акт фактичної перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0020/04/36/23-14348103.
У п. 5 вказаного акту зазначено, що на вимогу працівників ДПА у Дніпропетровській області підприємством відмовлено у проведенні інвентаризації товарних запасів та зняття залишків товару.
Примірник зазначеного акту перевірки від 19.01.2012 року № 0020/04/36/23-14348103 20.01.2012 року був отриманий директором відповідача Риндою Ю.В.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 20.1.5. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право: вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.
В свою чергу статтею 94 Податкового кодексу України визначено поняття, умови та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.
У відповідності з п. 94.3., п. 94.4., п. 94.10. Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість винесення заявником рішення від 02.02.2012 року № 1898/10/23-006 про застосування адміністративного арешту майна відповідача.
Керуючись ст. ст. 122, 158-163, 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Подання Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «ЕКО» на підставі рішення Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської від 02.02.2012 року № 1898/10/23-006.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.В. Серьогіна