ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 січня 2012 року 17:43 № 2а-17673/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Келеберди В.І., Качура І.А. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства охорони здоров'я України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відповідь на запит
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Міністерства охорони здоров’я України (далі по тексту - відповідач) в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом; зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України надати позивачу повну інформацію, що запитувалась згідно інформаційного запиту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-17673/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 грудня 2011 року, яке відкладалось на 21 грудня 2011 року та на 25 січня 2012 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 25 січня 2012 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що позивачем на адресу відповідача направлено 31 жовтня 2011 року інформаційні запити, відповідь на які не отримано станом на день звернення до суду, що в свою чергу є порушенням статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13 січня 2011 року № 2939-VI.
Представник відповідача у судовому засіданні 25 січня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Мотивуючи заперечення зазначив, що звернення ОСОБА_1 щодо надання листа Міністерства охорони здоров’я України від 26 травня 2007 року № 3.51-4/4272-Д/3-6759 надійшло до відповідача 20 жовтня 2011 року, зареєстроване за № 17/659 та взято на контроль. Відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 надано листом від 26 жовтня 2011 року № 3.51-17/659.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулась із запитом до Міністерства охорони здоров’я України щодо надання листа Міністерства охорони здоров’я України від 26 травня 2007 року № 3.51-4/4272-Д/3-6759 (копія інформаційного запиту міститься в матеріалах справи).
Позивач зазначає, що станом на день звернення до адміністративного суду відповіді на інформаційний запит від Міністерства охорони здоров’я України не отримав.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Закон України «Про доступ до публічної інформації»від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту –Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 13 Закону № 2939-VI до переліку розпорядників інформації для цілей цього Закону віднесено суб'єктів владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Таким чином, відповідач - Міністерство охорони здоров’я України в розумінні Закону № 2939-VI є розпорядником інформації, на яке покладено обов’язок надавання достовірної, точної та повної інформації, а також у разі потреби перевіряння правильності та об'єктивності наданої інформації відповідно до пункту 6 статті 14 цього Закону.
Відповідно до статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що розпорядник інформації зобов’язаний у встановлений законом строк, надати відповідь на інформаційний запит або відмовити в його задоволенні.
Ознайомившись із інформаційним запитом позивача, судом встановлено його відповідність вимогам статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено порядок оформлення запитів на інформацію та відсутність підстав для відмови розпорядником у задоволенні інформаційного запиту, з огляду на що відповідач повинен був розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 та надати їй відповідь протягом строку встановленого Законом № 2939-VI, але не більше ніж 20 робочих днів.
У письмових запереченнях та у судовому засіданні 25 січня 2012 року представником відповідача зазначено, що відповідь на інформаційний запит від 20 жовтня 2011 року № 17/659 позивачу надано листом Міністерства охорони здоров’я України від 26 жовтня 2011 року № 3.51-17/659, а 31 жовтня 2011 року надійшло повторне звернення позивача, тому відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян», якою встановлено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, повторний інформаційний запит ОСОБА_1 не був розглянутий.
Позивач у судовому засіданні зазначила, що не отримувала відповіді на інформаційні запити від 20 жовтня 2011 року та від 31 жовтня 2011 року.
При цьому, судом неодноразово витребовувались докази на підтвердження надання відповідей на інформаційні запити позивача, але суду не надано жодного підтвердження існування листа Міністерства охорони здоров’я України від 26 жовтня 2011 року № 3.51-17/659, яким як стверджує представник відповідача надано відповідь позивачу, та доказу направлення його на адресу позивача, а тому суд вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 8 Закону України «Про звернення громадян», як на підставу правомірності дій Міністерства охорони здоров’я України щодо не розгляду інформаційного запиту від 31 жовтня 2011 року, що на думку суду є проявом бездіяльності суб’єкта владних повноважень, яка виявилась у ненаданні відповіді на інформаційні запити позивача у встановленому Законом № 2939-VI порядку та строки.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем по справі не доведено правомірність дій щодо ненадання відповіді на інформаційні запити позивача та не виконано покладений Кодексом адміністративного судочинства України обов’язок доказування.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем доведено протиправність дій відповідача та підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров’я України щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 31 жовтня 2011 року.
3. Зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України надати відповідь ОСОБА_1 на інформаційний запит від 31 жовтня 2011 року.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді: Келеберда В.І.
Качур І.А.