ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 січня 2012 року 11:05 № 2а-16332/11/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Гаджиєва Р.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000631704 від 12 серпня 2011 року, –
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 (далі –позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000631704 від 12 серпня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що податковий орган неправомірно встановив порушення у вигляді несплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 274 202,22 грн. при здійснення операцій з відчудження корпоративних прав на користь ТОВ «Агро Капітал Центр».
Як зазначав позивач, ним отримано дохід від юридичної особи –ТОВ «Агро Капітал Центр», яке виступає в даному випадку податковим агентом та відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є відповідальним за нарахування, утримання та сплату податку з отриманого позивачем доходу від відчуження корпоративних прав. ТОВ «Агро Капітал Центр», у свою чергу, подало до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням декларацію за формою 1-ДФ, якою визначено, що позивачеві виплачено дохід у розмірі 15 161 348,00 грн.
Позивач вважає, що в силу положень пп. 9.6.1. п.9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обов’язок з ведення обліку фінансових результатів операцій з інвестиційними активами здійснюється платником податку самостійно лише у випадку купівлі інвестиційних активів, в усіх інших випадках такий обов’язок покладено на податкового агента. Отже отриманий позивачем дохід, на його думку, не є його інвестиційним доходом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити повністю та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000631704 від 12 серпня 2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність визначення ДПІ у Печерському районі м. Києва сум податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, оскільки отриманий позивачем у 2008 році дохід від відчуження корпоративних прав у розмірі 15 161 348,00 грн. є його інвестиційним прибутком. Відповідно до вимог пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Проте, позивач декларацію про отримані ним у 2008 році доходи до ДПІ у Печерському районі м. Києва не подав, незважаючи на те, що повідомлявся відповідачем про необхідність задекларувати отримані ним у 2008 році доходи.
З огляду на викладене, представник відповідача зазначав, що ДПІ у Печерському районі м. Києва правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000631704 від 12 серпня 2011 року, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 274 202,22 грн., що підлягають ним сплаті до бюджету.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
ВСТАНОВИВ:
У період з 25 червня 2011 року по 29 червня 2011 року, на підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.06.2011 року № 215, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт № 36/1704-1757508357 від 30.06.2011р. (далі –Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено, що фізична особа –платник податків ОСОБА_3 за 2008 рік отримав дохід від продажу інвестиційного активу в розмірі 15 161 348,1 грн., що підтверджується наданими до ДПІ у Печерському районі м. Києва виписками банку ТОВ «Агро Капітал Центр»за відповідний період про фактичне перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_3 фізичної особи ОСОБА_3
Перевіркою також встановлено, що позивачем не було надано відповідних документів, підтверджуючих фактичне ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та не надано всіх наявних документів, пов’язаних з інвестиційною діяльністю за 2008 рік (зокрема, документів, підтверджуючих понесені позивачем витрати).
За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про необхідність донарахування ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 274 202,22 грн.
12 серпня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000631704, яким позивачу за порушення підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»на 2 274 202,22 грн.
Не погодившись із визначенням податковим органом суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_3 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000631704 в адміністративному порядку. За наслідками оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.
ОСОБА_3 звернувся із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000631704 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 274 202,22 грн.
За обставинами виявленого порушення судом встановлено, що 22 травня 2008 року між позивачем –ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр»(код ЄДРПОУ 35720615) було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких позивачем здійснено відчуження належних йому корпоративних прав у ряді підприємств, а саме:
- Договір № 1-У купівлі-продажу прав засновника Приватного підприємства «УНІКОМ», за яким позивач зобов’язувався передати, а ТОВ «Агро Капітал Центр»прийняти та оплатити права засновника Приватного підприємства «УНІКОМ»(код ЄДРПОУ 24932056). Згідно п.п. 2, 5.1 Договору розмір частки продавця у статутному капіталі підприємства становить 100%, вартість прав на ПП «Уніком», а також всіх пов’язаних з цим прав, становить 10 млн. грн.;
- Договір № 2-У купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком Грейн», за яким позивач зобов’язувався передати, а ТОВ «Агро Капітал Центр»прийняти та оплатити частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком Грейн»(код ЄДРПОУ 30020555). Згідно п.п. 1.1., 3.1 Договору розмір частки продавця у статутному капіталі підприємства становить 10%, вартість вказаної частки - 3 млн. грн.;
- Договір № 1-К купівлі-продажу прав засновника Приватного підприємства «КАРОЛАНТ», за яким позивач зобов’язувався передати, а ТОВ «Агро Капітал Центр»прийняти та оплатити права засновника Приватного підприємства «КАРОЛАНТ»(код ЄДРПОУ 19300839). Згідно п.п. 2, 5.1 Договору розмір частки продавця у статутному капіталі підприємства становить 100%, вартість прав на ПП «Уніком», а також всіх пов’язаних з цим прав, становить 3 512 609 грн.
Як встановлено під час перевірки та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, розрахунок за вищевказаними договорами було проведено в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 15 161 348,1 грн.
На переконання позивача, обов’язок з нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при здійсненні вищевказаних операцій покладається на податкового агента, яким в даному випадку є ТОВ «Агро Капітал Центр».
За висновками податкового органу, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з документального підтвердження сум витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу. Враховуючи відсутність у ТОВ «Агро Капітал Центр»документів, якими підтверджуються витрати позивача, понесені у зв’язку з придбанням вищевказаних інвестиційних активів, обов’язок з ведення обліку фінансових операцій з інвестиційними активами відповідно до вимог пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» покладається безпосередньо на платника податку - позивача, який і повинен сплачувати податок до державного бюджету.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 12 серпня 2011 року № 0000631704 суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, яким було врегульовано порядок справляння податку з доходів фізичних осіб до набрання чинності Податковим кодексом України є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року (тут і далі –в редакції, чинній на час здійснення позивачем операцій з відчуження корпоративних прав).
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Дохід з джерелом його походження з території України –будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (абзац «в»пункту 1.3 ст. 1 вказаного Закону).
Статтею 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку встановлено пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до підпунктів 9.6.1 та 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 вказаного Закону облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Відповідно до підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Під терміном «інвестиційний актив»розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу (підпункт «а»підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Поняттю корпоративних прав надано визначення у статті 167 Господарського кодексу України, відповідно до положень якої, ними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Одним з видів підприємств, які можуть створюватись за законодавством України, є приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи) (абзац третій частини 1 статті 63 Господарського кодексу України).
Частиною 3 статті 80 Господарського кодексу України визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;
Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що права засновника Приватного підприємства «УНІКОМ»; частка у статутному капіталі ТОВ «Уніком Грейн»в розмірі 10 %; права засновника Приватного підприємства «КАРОЛАНТ», які були відчужені позивачем на користь ТОВ «Агро Капітал Центр»на підставі відповідних договорів купівлі-продажу від 22 травня 2008 року № 1-У, № 2-У та № 1-К, є корпоративними правами.
Посилання представника позивача на те, що насправді вказаними договорами опосередковувалась передача майна, належного вищевказаним підприємствам, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно умов вище перелічених договорів позивачем відчужувались саме належні йому корпоративні права. Мета, з якою сторонами укладались такі договори, правового значення не має та не змінює правової природи укладених договорів.
Як зазначалось вище, пунктом 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами (під якими розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу) ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп. 9.6.1).
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Таким чином, законодавець однозначно визначив, що облік операцій з інвестиційними активами здійснюється платником податку самостійно.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення (п. 9.6.6).
Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи мінус витрати), які платник податку розраховує самостійно, то в даному випадку юридична особа, яка виплачувала дохід, не є податковим агентом фізичної особи та не повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі 2-а-15759/10/2670, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі № 2а-1507/10/0670, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року по справі 2а-16817/10/2670.
Таким чином, відповідно до наведених вище норм податкового законодавства, яке було чинними на час проведення операцій з відчуження зазначених корпоративних прав, продаж корпоративних прав фізичною особою є інвестиційним доходом в розумінні положень пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який підлягає оподаткуванню платником податку самостійно відповідно до вимог наведеного Закону.
При цьому, суд враховує, що відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача про покладення на ТОВ «Агро Капітал Центр»обов’язку задекларувати отриманий позивачем дохід від продажу корпоративних прав у 2008 році, а також нарахувати та утримати (сплатити) податок з доходів фізичних осіб на такий дохід, спростовуються наведеними вище нормами податкового законодавства.
Вказане підтверджується також інформацією наданою на запит суду Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією (вих. № 47/10/17-30 від 03.01.2012).
Так, з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), поданого ТОВ «Агро Капітал Центр»за ІІ квартал 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номеру НОМЕР_2) підприємством нараховано та виплачено дохід у розмірі 15 161 348,00 грн. (графи «3а», «3»розрахунку), однак податок при виплаті такого доходу не нараховувся та не сплачувався, що підтверджується записами у графах «4а», «4»розрахунку (а.с. 83).
Листом Кіровоградської ОДПІ (вих. № 47/10/17-30 від 03.01.2012 року) також підтверджено, що «Агро Капітал Центр»податок на доходи фізичних осіб з суми нарахованого за ІІ квартал 2008 року ОСОБА_3 не нараховувався та до бюджету не сплачувався (а.с. 82).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню саме положення пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 і п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які є спеціальними нормами при оподаткуванні інвестиційного прибутку.
Абзацом «б»пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів.
Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який: а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Абзацом «г»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року (тут і далі –в редакції, чинній на час виникнення у платника податку обов’язку подати податкову декларацію) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Отже, обов’язок задекларувати отриманий у 2008 році позивачем дохід від продажу корпоративних прав, нарахований та виплачений останньому ТОВ «Агро Капітал Центр»повністю покладається на самого позивача.
Матеріалами справи повністю підтверджується та не заперечується позивачем, що ним не вчинено жодних дій з декларування отриманих ним у 2008 році доходів від продажу корпоративних прав та не сплачено (перераховано) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з вказаного(інвестиційного) доходу.
Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 чинного Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Враховуючи те, що позивачем під час перевірки не було надано документів, пов’язаних з інвестиційною діяльністю за 2008 рік, в тому числі документів, які б підтверджували суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, податковим органом було правомірно нараховано податок на всю суму інвестиційного прибутку в розмірі 15 161 348,00 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що підстави для визнання недійсним прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000631704 від 12 серпня 2011 року відсутні, оскільки воно прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначені Податковим кодексом України та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.
Беручи до уваги викладене у сукупності, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 02 лютого 2012 року.