ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
27 січня 2012 року Справа №2а-9897/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Мосійчук І.М.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_2
доНачальника Головного управління командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
провизнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до начальника Головного управління командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі –начальника ГУВВ МВС України, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення відповідача про неможливість забезпечити виконання вимог постанови Франківського районного суду м. Львова від 22 травня 2007 року і поновлення права позивача на перебування на квартирному обліку з 1989 року у списках позачерговиків;
- зобов’язання відповідача вжити заходів для поновлення права позивача перебувати на квартирному обліку з 1989 року у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла.
У судовому засіданні позивач свої вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовував тим, що відповідачем всупереч приписам Конституції України не виконується рішення суду щодо постановлення позивача на квартирний облік з 1989 року. Звертав увагу суду на порушення відповідачем права ОСОБА_2 на забезпечення житлом.
Відповідач стосовно заявленого позову заперечує.
У судовому засіданні представники відповідача, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, зазначили про відсутність у відповідача повноважень щодо затвердження рішень про постановку військовослужбовців на квартирний облік, наголошуючи на тому, що таке право належить виключно командирам військової частини.
Ухвалою суду від 18 січня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, судом встановлено наступне.
У 2003 році позивач звернувся до військового місцевого суду Львівського гарнізону з позовом до начальника управління Західного територіального командування ВВ МВС України (військової частини 2250) про визнання протиправними дій щодо затвердження протоколу засіданні житлово-побутової комісії від 15 серпня 2003 року №71, яким ОСОБА_2 було зараховано на квартирний облік з 06 липня 1999 року та зобов’язання зарахувати позивача на квартирний облік для отримання житла з 1989 року. Рішенням військового місцевого суду Львівського гарнізону від 17 жовтня 2003 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Зазначене рішення набрало законної сили.
У 2007 році позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до військової частини 3002 про визнання права на забезпечення житлом на перебування на квартирному обліку у списках осіб, які користуються правом позачергового житла з 1989 року і визнання незаконним та скасування рішення житлово-побутової комісії військової частини 3002, згідно з протоколом засідання від 09 грудня 2005 року, щодо перенесення підполковника ОСОБА_2 в списках черговиків з 06 липня 1999 року на 09 вересня 1994 року. Зазначене судове рішення у встановленому законом порядку оскаржено не було і набрало законної сили.
23 жовтня 2008 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі –ВДВС Печерського РУЮ) з заявою про примусове виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 травня 2007 року.
23 жовтня 2008 року за результатами розгляду вказаної заяви ВДВС Печерського РУЮ постановою за №ВП9668777 відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судової постанови, у зв’язку з тим, що у резолютивній частині останньої відсутні зобов’язання здійснити певні дії. Вказана постанова ВДВС Печерського РУЮ не оскаржена.
Також з пояснень представників відповідача та матеріалів справи судом встановлено, що з метою виконання постанови Франківського районного суду м. Львова управління Північного територіального командування ВВ МВС України листом від 21 травня 2010 року №17/416 звернулось до Голови вказаного суду з заявою, в якій порушувалось питання про надання роз’яснень щодо визначення конкретної дати, порядку і способу виконання судового рішення. Позивач проти задоволення вказаної заяви заперечував. Ухвалою суду від 02 липня 2010 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
В наступному, у липні 2010 року, військова частина 3002 звернулась до Франківського районного суду м. Львова з заявою про роз’яснення порядку виконання судового рішення від 22 травня 2007 року, в задоволенні якої ОСОБА_2 просив відмовити. Ухвалою суду від 26 серпня 2010 року у задоволенні заяви відмовлено.
Водночас, встановлено, що у період з 2009 року по 2011 рік позивач неодноразово звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням захистити порушені, на думку ОСОБА_2, право на позачергове отримання житла.
17 травня 2010 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини направлено начальнику управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України запит щодо стану виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 22 травня 2007 року, про що ОСОБА_2 повідомлено листом від 05 серпня 2010 року за №11/7-К55340.10/26-69.
03 лютого 2011 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини направлено начальнику Головного управління –командувачу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України подання №1-1758/34.4.1-11-69 про захист права громадянина ОСОБА_2 на виконання рішення суду щодо постановки на квартирний облік.
02 березня 2011 року Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на вказане подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направило лист за №3/23/4-854, в якому повідомило, що з його боку вжито всіх заходів для виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 22 травня 2007 року. Водночас, зауважував на тому, що ОСОБА_2 завжди заперечував стосовно роз’яснень порядку виконання вказаного судового рішення, тоді як спосіб його виконання відсутній. Звертав увагу на те, що позивач перебуває на квартирному обліку для отримання житла на загальних підставах з 06 липня 1999 року та внесений до списку на позачергове отримання житла з 11 серпня 2010 року, що відповідає пункту 9 Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи викладене, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилим приміщенням затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за №1081 (далі –Порядок №1081).
Пунктом 24 вказаного Порядку визначено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім’ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, перша черга, поза чергою), а також –підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік –підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Засідання житлової комісії з вказаних питань може здійснюватись у присутності військовослужбовця, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на отримання житла.
На виконання приписів Порядку №1081 Міністерством внутрішніх справ України Наказом від 28 липня 2007 року №278 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (далі –Інструкція №278).
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №278 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини, а відповідно до пункту 3.5 Інструкції №278 датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовців на облік.
Зі змісту вище викладеного вбачається, що затверджувати рішення житлової комісії може командир військової частини, тоді як відповідач такими повноваженнями не наділений.
Отже, відсутні правові підстави покладати на начальника ГУВВ МВС України обов’язок щодо вжиття заходів забезпечення ОСОБА_2 житлом.
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_2, що відповідачем зі спірних питань приймалось рішення, яке фактично викладено у листі до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Такі посилання позивача є безпідставними, оскільки зазначений лист є формою реагування на відповідний запит Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, і зміст документу свідчить про повідомлення наявних на відповідний час обставин, і не може вважатися рішенням на звернення особи.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом законності.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про обґрунтованість його вимог, а тому позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя(підпис)О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька