ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 03 лютого 2012 року                     № 2а-16118/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Профорієнтир С.С."

до  Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві

про визнання протиправним рішення № 43 від 16.05.2011 року

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “Профорієнтир С.С.” (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 43 від               16 травня 2011 року.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16118/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13 грудня 2011 року, яке відкладалось на 22 грудня 2011 року та на 24 січня 2012 року, у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

          У судовому засіданні 24 січня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 16 травня 2010 року № 43 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є неправомірним з огляду на те, що саме бездіяльність Київської міської державної адміністрації, яка виявилась у ненаданні відповіді на звернення позивача від 25 січня 2010 року про погодження тарифів, розрахованих Комунальним підприємством «Головний інформаційно – обчислюваний центр» змусило позивача до погодження тарифу з мешканцями будинку по вул. Чорновола, 2 застосовувати тариф у розмірі 2,417 грн. за 1 кв. м.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, заперечень проти позову не надав, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника не надав.

В матеріалах справи міститься направлені на адресу відповідача листи, які повернулись до суду у зв’язку з закінчення строку  зберігання, що в розумінні частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України є доказом вручення повістки відповідачу належним чином.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24 січня 2012 року Державна інспекція з контролю за цінами в місті Києві знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, але юридичну особу станом на 24 січня 2012 року не припинено, правонаступника не визначено.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу                                № 2а-16118/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що у судове засідання представник відповідача не з’явився, заперечень проти позову не надав, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Дочірнє підприємство “Профорієнтир С.С.” (ідентифікаційний код 25406950) зареєстроване Дарницькою районної у місті Києві державною адміністрацією                                        10 березня 1998 року за № 1 065 120 0000 005859, місцезнаходження юридичної особи: 02091, місто Київ, вул. Славгородська, 8, кв. 63 (відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 125145, яка міститься в матеріалах справи).

          Згідно з Довідкою АА № 357772 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності Дочірнього підприємства “Профорієнтир С.С.” відноситься будівництво будівель; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; надання інших індивідуальних послуг тощо.

          Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві проведено перевірку Дочірнього підприємства “Профорієнтир С.С.” з 20 квітня 2011 року по 16 травня 2011 року на предмет дотримання державної дисципліни цін при формуванні тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги за період з травня по вересень 2010 року.

          В результаті проведеної перевірки складено акт № 095 від 16 травня 2011 року, яким встановлені порушення  Дочірнім підприємством «Профорієнтир С.С.» державної дисципліни цін в частині застосування з 01 травня по 28 вересня 2010 року вільних тарифів на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за умови запровадження для них режиму державного регулювання, чим було порушено вимоги розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати» від 19 червня 2000 року № 748 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення нарахування мешканцям будинку плати за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території на загальну суму 81 200,18 грн.

          На підставі вищезазначеного акту перевірки, Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 травня 2011 року № 43 вилучено у Дочірнього підприємства “Профорієнтир С.С.” в доход державного бюджету суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 47 119,75 грн. та штраф у розмірі 94 239, 50 грн.

          На думку позивача, з якою погоджується суд, оскаржуване рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 травня 2011 року № 43 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсності та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року № 1875-IV, Законом України «Про ціни і ціноутворення»від 03 грудня 1990 року № 507-XII, розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748 та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»                     05 квітня 2007 року № 877-V тощо.

          Статтею 7 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

          Тобто, органом місцевого самоврядування, який  встановлює ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в місті Києві є Київська міська державна адміністрація, розпорядженням якої «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748 затверджено розміри тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

          Відповідачем винесено оскаржуване рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, у зв’язку з виявленням під час перевірки  використання позивачем вільних тарифів, а саме: відповідно до акту № 095 від 16 травня 2011 року перевіркою встановлено нарахування мешканцям будинку плати за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з 01 травня по 27 липня 2010 року Дочірнім підприємством «Профорієнтир С.С.» здійснювалось за тарифом 2,417 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири»замість 1,10 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири., а з 28 липня по                      28 вересня 2010 року за тарифом 3,20 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, замість 0,58 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.  

          Суд звертає увагу, що представник позивача не спростовує результатів перевірки щодо застосування Дочірнім підприємством «Профорієнтир С.С.»вільних тарифів за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території та відмінних від розмірів встановлених Розпорядженням Київська міська державна адміністрація, розпорядженням якої «Про встановлення розмірів квартирної плати» від 19 червня 2000 року № 748.

          На підтвердження вищезазначених обставин, в матеріалах справи містяться копії протоколу зборів мешканців будинку № 2 по вул. Чорновола від 09 липня 2010 року, та угода про загальну вартість обслуговування 1 м.кв. загальної площі,  якими погоджено розмір тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 3,205 грн.   

          Представником позивача у судовому засіданні в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення зазначено, що при проведенні перевірки відповідачем не був взятий до уваги той факт, що відповідно укладених позивачем з комунальними підприємствами (виробниками комунальних послуг) договорів, фактична вартість з обов’язкових поточних платежів з розрахунку за квадратний метр становить 1,56 грн.

          Відповідно до Підрядного договору № 168 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів від 20 червня 2007 року укладеного між Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфтар-3» та позивачем, з іншого боку, місячна вартість з технічного обслуговування складає 2019, 02 грн.; підрядного договору № 8 на технічне обслуговування та ремонт обладнання систем ОДС (ДСС) укладеного між Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфтар-3» та позивачем вартість предмету договору складає 102, 01 грн.; договору про постачання електричної енергії № 71339 від                 07 серпня 2007 року укладеного між Акціонерною енергопостачальною компанією СВП «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальник) та Дочірнім підприємством «Профорієнтир С.С.»(споживач)  постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.  

          Крім цього, представником позивача повідомлено суд, що листом від 20 січня 2010 року № 20 Дочірнє підприємство «Профорієнтир С.С.»звернулось до Комунального підприємства «Головний інформаційно – обчислюваний центр»з проханням виконати розрахунок тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

          Листом № 02-50 від 22 січня 2010 року Комунального підприємства «Головний інформаційно – обчислюваний центр» надано позивачу розрахунок, згідно якого загальна вартість обслуговування 1 кв. м. загальної площі квартири, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 2 становить 3,1938 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

          Листом від 25 січня 2010 року № 25/1-10 Дочірнє підприємство «Профорієнтир С.С.» звернулось до Київської міської державної адміністрації з проханням погодити тарифи, розраховані Комунальним підприємством «Головний інформаційно – обчислюваний центр».

          На думку позивача, саме бездіяльність Київської міської державної адміністрації, яка виявилась у ненаданні відповіді на звернення позивача від 25 січня 2010 року про погодження тарифів, розрахованих Комунальним підприємством «Головний інформаційно – обчислюваний центр» змусило позивача до погодження тарифу з мешканцями будинку по вул. Чорновола, 2 застосовувати тариф у розмірі 2,417 грн. за 1 кв. м.  

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від                      24 червня 2004 року № 1875-IV (далі по тексту – Закон № 1875-IV ) Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

Таким чином, із системного аналізу приписів вищезазначених статей вбачається, що Київська міська державна адміністрація є органом місцевого самоврядування, до виключної компетенції якої відноситься затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, що також встановлено і Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748, тому використання інших відмінних від встановлених Київською міською державною адміністрацією тарифів є використанням вільних тарифів та тягне за собою відповідальність.  

Суд критично ставиться до твердження позивача щодо бездіяльності Київської міської державної адміністрації як доказ правомірності застосування позивачем тарифів, розрахованих Комунальним підприємством «Головний інформаційно – обчислюваний центр», та зазначає, що загальні тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748, а тому не надання відповіді органом місцевого самоврядування на звернення позивача від 25 січня 2010 року про погодження тарифів, розрахованих Комунальним підприємством «Головний інформаційно – обчислюваний центр», не дає правових підстав позивача на використання вільних тарифів протягом травня – вересня 2010 року.

Таким чином, суд погоджується із висновками Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві, встановленими в частині застосування з 01 травня по 07 липня 2010 року вільних тарифів на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за умови запровадження для них режиму державного регулювання.

Але, при цьому суд зазначає, що представник позивача стверджує , що з актів виконаних робіт за укладеними з комунальними підприємствами за договорами про надання послуг, які надані представником позивача, вбачається що затверджені тарифи з утримання будинку та прибудинкової території є нижчими за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх надання, що на думку суду не допускається з огляду на вищевикладене.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між встановленим (затвердженим) розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених робіт (послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Встановлення (затвердження) органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування цін (тарифів) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без визначення джерел для відшкодування відповідної різниці, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, не допускається і може бути оскаржено у судовому порядку.

У випадках, передбачених законами, при встановленні (затвердженні) державних фіксованих та регульованих цін (тарифів) на роботи (послуги) до складу таких тарифів органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування обов'язково включається розмір інвестиційної складової тарифу.

Статтею 14 цього Закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

          Слід зазначити, що дослідивши акт перевірки № 095 від 16 травня 2011 року та  оскаржуване рішення, яке винесено з урахуванням встановлених перевіркою порушень, суд дійшов висновку, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 травня 2011 року № 43 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства що виявилось у наступному.

Відповідно до акту № 095 від 16 травня 2011 року порушення Дочірнім підприємством «Профорієнтир С.С.» державної дисципліни цін в частині застосування з 01 травня по                       28 вересня 2010 року вільних тарифів на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за умови запровадження для них режиму державного регулювання, чим було порушено вимоги розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748,  призвело до завищення нарахування мешканцям будинку плати за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території на загальну суму 81 200,18 грн., в т.ч. за травень 2010 року 10 844,73 грн., за червень 2010 року – 10 844,73 грн., за липень 2010 року – 17 800,74 грн., за серпень 2010 року – 21 574,13 грн. та за вересень 2010 року – 20 135,85 грн.

З урахуванням фактичної (100%) сплати мешканцями будинку за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території розмір необґрунтовано отриманої Підприємством суми виручки склав 56 829,13 грн., в т.ч. за травень 2010 року – 9 709,38 грн., за червень 2010 року – 8 522,08 грн., за липень 2010 року – 12 943,41, грн., за серпень 2010 року – 14 261,45 грн. та за вересень 2010 року – 11 392,81 грн.   

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті № 095 від 16 травня 2011 року та оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем порушено розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748, що на думку суду в частині використання вільних тарифів у липні, серпні та вересні є неправомірною з огляду на наступне.

Розпорядженням Київської міської держаної адміністрації «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N 748» від                           30 травня 2007 року N 641 відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень: внесено зміни з 01 грудня 2006 року зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N 748 "Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Києві".

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Київської міської державної адміністрації" від 25 червня 2010 року N 485 розпорядження Київської міської держаної адміністрації «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N 748»від 30 травня 2007 року N 641 визнано таким, що втратило чинність.

Розпорядженням Київської міської держаної адміністрації «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Київської міської державної адміністрації» від                       8 липня 2010 року N 505 розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати» від 19 червня 2000 року № 748 визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві під час проведення перевірки та встановлення розміру тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій на Дочірньому підприємстві “Профорієнтир С.С.” застосовані приписи розпорядження  Київської міської держаної адміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати»від 19 червня 2000 року № 748, яке втратило чинність 08 липня 2010 року, що на думку суду є підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238 встановлено, що необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється зокрема, при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Суд зазначає, що з акту № 095 від 16 травня 2011 року вбачається, що відповідачем під час здійснення перевірки встановлена сума необґрунтованої виручки в розмірі 56 829,13 грн.(в тому числі за травень 2010 року – 9 709,38 грн., за червень 2010 року – 8 522,08 грн., за липень 2010 року – 12 943,41 грн., за серпень 2010 року – 14 261,45 грн., за вересень 2010 року – 11 392, 81 грн.), при цьому в оскаржуваному рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 43 від 16 травня 2011 року зазначена сума                        47 119, 75 грн.,з урахуванням якої прийнято рішення про вилучення в доход держави в порядку пункту 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами штрафу у розмірі 94 239,50 грн.

Така невідповідність висновків, встановлених в акті перевірки та в рішенні про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, в даному випадку є доказом необґрунтованості суми зазначеної у оскаржуваному рішенні необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 47 119, 75 грн., яка на думку суду не підтверджується матеріалами перевірки.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що представник відповідача у судові засідання жодного разу не з’явився, вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року не виконав, а тому Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві є не виконала покладеного на суб’єкта владних повноважень обов’язку доказування у адміністративному процесі.

Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем доведено наявності порушень з боку Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві при здійсненні нею владних управлінських функцій, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Дочірнього підприємства “Профорієнтир С.С.” підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Профорієнтир С.С.”  задовольнити.

          2. Визнати нечинним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 травня 2011 року № 43.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Шарпакова В.В.