ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

24 жовтня 2011 р. 11:28 Справа №2а-10458/10/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу    

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес"   < Список >   < Позивач в особі >    

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим  < Список >   < Відповідач в особі >   < Текст >      

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача – представник за довіреністю ОСОБА_1,

відповідач – представник за довіреністю ОСОБА_2

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0022562301/0 від 06.08.10р. на суму 1786065грн. та №0022572301/0 на суму 91072,8грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкові повідомлення – рішення прийняті ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення, прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованим та законним. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1, а.с.88-89).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.1 а.с.97-108).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» з питань дотримання норм податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., за результатом якої був складений акт перевірки від 27.07.10р. №10090/23-2/32624767  (т.1 а.с.17-45) (далі – акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення: №0022562301/0 від 06.08.2010р. (т.1 а.с.46), яким позивачу нарахована сума грошового забезпечення з податку на додану вартість у сумі 1190710грн. основного платежу та 595355грн. штрафні санкції, а також податкове повідомлення – рішення №0022572301/0 від 06.08.2010р. (т.1 а.с.47), яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на  прибуток у сумі 75894грн. та штрафні санкції у сумі 15178,8грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищене від’ємне значення об’єкту оподаткування по податку на прибуток за 2009р. у сумі 4625002грн., за 1 квартал 2010р. у сумі 6415153грн. Донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2010р. в сумі 75894грн.

Також встановлено порушення п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та 7.4.5 п. 7.4 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість в загальній сумі 1190710грн.

З акту перевірки вбачається, що висновків про вказані порушення відповідач дійшов з встановлення наступних обставин.

Заниження податку на прибуток, згідно акту перевірки, відбулося в наслідок необґрунтованого віднесення до валових витрат вартості товарів, робіт, послуг, придбаних у постачальників: ПП «Реарді» — послуги оренди приміщень в 2009р. на загальну суму 735185грн. (без ПДВ); Фірма «Капітель-Плюс» — роботи з встановлення відео-спостереження в магазинах на загальну суму 2002595грн. (без ПДВ), в т.ч. 993650 грн. в 2009 р. і 1008945 грн. в 1 кв. 2010 р.; ПП «Грандпродукт» — продукти харчування на загальну суму 155195грн.  (без ПДВ), в т.ч. 134625 грн. в 2009 р. і 20570 грн. в 1 кв. 2010 р.; ПП «Південна цукрова компанія» — продукти харчування на суму 141210грн. (без ПДВ) в 1 кв. 2010р.; ПП «Тіра - 2007» — продукти харчування на загальну суму 2408780 грн. в 2009 р. (без ПДВ).

Актом перевірки встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 1190710 грн. за період, що перевірявся, в результаті необґрунтованого віднесення до податкового кредиту ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у наступних постачальників: ПП «Реарді» — 147052 грн.; Фірма «Капітель-Плюс» — 400519 грн.; ПП «Грандпродукт» — 31039 грн.; ПП «Південна цукрова компанія» — 28242 грн.; ПП «Тіра-2007» — 552709 грн.; ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» — 1005 грн.; ПП «Севелітстрой» — 8333 грн.;  ТОВ «Півострів» — 1213 грн.;  ТОВ «Блейд Юг» — 1802 грн.;  ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» — 767 грн.; ТОВ «Проект-Модерн» — 7538 грн.; ВАТ «Кримхліб» — 10491 грн. Підставою для висновку про необґрунтованість віднесення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ стали розбіжності в звітній формі “Деталізована інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” (матеріали справи, арк. 27).

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень – рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року №168/97-ВР.  

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств»  встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається  виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити

зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;  г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.           

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи  повинні  мати  такі  обов'язкові реквізити:  найменування  підприємства, установи, від імені яких складений   документ,   назва  документа  (форми), дата  і  місце складання, зміст  та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність  її оформлення, особистий чи електронний підпис  або  інші  дані,  що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала  участь  у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданим документам, ТОВ «Делішес» придбавало у ПП «Реарді» послуги з оренди на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №0309 від 30.04.2009р. (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-5), згідно якого Орендодавець (ПП «Реарді») передав Орендарю (ТОВ «Делішес») в оренду нежитлові приміщення загальною площею 1481,1 кв.м. за адресою м. Сімферополь, вул. Київська, 153 Б. Розмір орендної плати, передбачений п. 6.1 Договору, не є постійним. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Орендар, окрім орендної плати, додатково відшкодовує Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг, згідно виставленим рахункам.

Також матеріали справи свідчать, що позивач придбав у фірми «Капітель-Плюс» наступні роботи та послуги: навантажувально-розвантажувальні роботи, прибирання приміщень універсамів та прилеглої території — згідно Договору № 980 від 23.03.2009р. (з Додатковою угодою від 30.03.2009 р.); участь у прийомі товарів від постачальників та при поверненні товарів постачальникам по кількості та якості, контроль за цілісністю тари та упаковки при прийомі товарів, забезпечення нагляду за покупцями в торгових залах магазинів, забезпечення нагляду за співробітниками в торгових залах під час приходу на роботу та після закінчення робочих змін, присутність при проведенні планових інвентаризацій, проведення позапланових інвентаризацій залишків товарів в торгових залах та на складах магазинів — згідно Договору № 981 від 31.03.2009р.; технічне обслуговування систем холодильного та електричного обладнання універсамів “Яблуко” в м. Сімферополі та складів в м. Запоріжжя і в м. Маріуполь — згідно Договору № 982 від 01.07.2009 (т.1 а.с.146-160).    

          На підтвердження виконання умов договору оренди укладеного з ПП «Реарді», позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 717631,52грн. (в т.ч. ПДВ 119605,25 грн.) (т.2 а.с.33-50). У підтвердження факту надання фірмою «Капітель-Плюс» в період з квітня 2009 р. по березень 2010 р. послуг, по зазначеним вище договорам, на загальну суму 3767904,24 грн. (з ПДВ) позивачем надані акти здачі-прийняття робіт.

З даних актів здачі-прийняття вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому є такими, що підтверджують виконання сторонами умов договору, свідчать про здійснення господарських операцій.

За наявності таких первинних документів у ТОВ «Делішес» є достатні підстави для формування в результаті проведення вказаних операцій (придбання послуг оренди у  ПП «Реарді» в період з 30.04.2009 р. по 31.10.2009р. та придбання у Фірми «Капітель-Плюс» навантажувально-розвантажувальних послуг, прибирання приміщень та сервісного технічного обслуговування обладнання в період з квітня 2009 р. по березень 2010 р.) валових витрат.

Також матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Делішес» та ПП «Грандпродукт» був укладений договір постачання №72 від 01.02.2009р. (т.3 а.с.8-13), за умовами якого позивач придбає у контрагента товар (продукти харчування). Придбання за вказаним договором позивачем товарів в період з квітня 2009 р. по березень 2010р.  підтверджується видатковими накладними, виписаними ПП «Грандпродукт», всього на загальну суму 186234,39 грн., в т.ч. ПДВ 31039,07грн. Дані видаткові накладні ПП «Грандпродукт» містять номенклатуру товарів, що поставляються, та всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому їх потрібно вважати первинними документами, які підтверджують право ТОВ «Делішес» на валові витрати по товарам придбаним у ПП «Грандпродукт» в період з квітня 2009р. по березень 2010р.         

Також ТОВ «Делішес» з ПП «Південна цукрова компанія» був укладений договір постачання б/н від 01.02.2010 р. (т.1 а.с.230).

Матеріали справи свідчать, що за вказаним договором позивач придбав у ПП «Південна цукрова компанія» цукор для подальшого роздрібного продажу в своїх універсамах. Придбання цукру в період лютий - березень 2010 р. підтверджується наданими видатковими накладними постачальника на загальну суму 169450 грн., в т.ч. ПДВ 28241,67 грн. Видаткові накладні постачальника ПП «Південна цукрова компанія» містять всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому таки документи підтверджують здійснення вказаної господарської операції та вказують на наявність у ТОВ «Делішес» на валові витрати по товарам, придбаним у ПП «Південна цукрова компанія» в 1 кварталі 2010 р. для подальшого використання у власній господарській діяльності, в сумі 141208 грн. (169450 грн. без ПДВ).  

ТОВ «Делішес» з ПП «Тіра-2007» був укладений договір постачання б/н від 01.02.2009р. (т.2 а.с.157-159). Матеріали справи свідчать, що даний договір укладений на придбання позивачем у ПП «Тіра-2007» товару (продуктів харчування для подальшого роздрібного продажу в своїх універсамах).

Згідно матеріалів справи придбання товарів в період з квітня по жовтень 2009р.  підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, виписаними ПП «Тіра-2007», на загальну суму 3315377,19грн., в т.ч. ПДВ 552562,88 грн. Видаткові накладні виписані ПП «Тіра-2007» містять номенклатуру товарів, що поставляються, та необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, тому вони є первинними документами і підтверджують право позивача на формування валових витрат по товарам, придбаним у ПП «Тіра-2007».

З аналізу вказаних документів, наданих на підтвердження здійснення позивачем з вказаними контрагентами операцій, суд робить висновок, що вони  складені відповідно до  вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та згідно до п. 2.4 Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському  обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., оскільки мають всі необхідні реквізити.

Отже, надані на дослідження документи відносяться, відповідно до чинного законодавства, до первинних документів, які фіксують і документально підтверджують факти здійснення господарських операцій.

З вказаних фактів вбачається, що проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача, а отже є господарськими операціями. За таких підстав, враховуючи положення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для віднесення до валових витрат вказаних сум.

Вказані обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи №126/10 від 05.09.11р. (т.1 а.с.97-108), відповідно до якої експертним дослідженням наданих позивачем первинних бухгалтерських документів встановлено, що не підтверджуються встановлене актом перевірки ДПІ завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 р. в сумі 4625002 грн., та відповідного визначення оподатковуваного прибутку 1-го кварталу 2010 р. в сумі 303574 грн., від якого обчислена донарахована сума податку на прибуток 75894 грн. (303574 * 25 % = 75893,50).   Висновки ДПІ в м. Сімферополі щодо донарахування податку на прибуток в сумі 75894,0 грн., викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Делішес» № 10090/23-2/32624767 від 27.07.2010 р. не підтверджуються документами первинного та податкового обліку ТОВ «Делішес».          

Висновок судової економічної експертизи суд вважає повним, обґрунтованим та приймає у якості доказу по справі.

Крім того слід відзначити, що відповідно до вказаного висновку, експертом також було встановлено, що виходячи з вказаних в акті перевірки порушень, загальне завищення валових витрат повинно бути визначено в сумі 5442965грн. (735185 + 2002595 + 155195 + 141210+2408780), з них 4272240 в 2009р. і 1170725 в 1 кв. 2010 р.  Проте, в акті перевірки ДПІ загальне завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) визначено в сумі 5795727 грн., в т.ч. 4625002 грн. за 2009 рік і 1170725 за 1 квартал 2010 р. Завищення задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009р. визначено актом перевірки саме в сумі 4625002 грн.  Пояснити різницю в сумі 352762 грн. (4625002 — 4272240) не надається можливим. Помилка в визначенні актом від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік призвела до невірного обчислення цього показника за 1-й квартал 2010р. Відповідачем не надано належних доказів, що спростовували б встановлені експертом обставини, що вказує на неповне з’ясування відповідачем всіх обставин при проведенні перевірки та неправильність проведення арифметичних розрахунків.

Щодо встановлення відповідачем порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 1190710 грн. суд зазначає, що, як було вказано вище, такий висновок зроблений на підставі встановлення необґрунтованого віднесення до податкового кредиту ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у наступних постачальників: ПП «Реарді»; Фірм «Капітель-Плюс»;  ПП «Грандпродукт»; ПП «Південна цукрова компанія»; ПП «Тіра-2007»; ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»; ПП «Севелітстрой»; ТОВ «Півострів»; ТОВ «Блейд Юг»; ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»; ТОВ «Проект-Модерн»; ВАТ «Кримхліб». Підставою для висновку про необґрунтованість віднесення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ стали розбіжності в звітній формі “Деталізована інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”.

          З матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, не вбачається відсутності реєстрації названих контрагентів позивача платниками ПДВ на дату здійснення операцій. Отже, в силу Закону України «Про податок на додану вартість» перелічені постачальники мали право виписувати податкові накладні.

З висновків судової економічної експертизи вбачається, що дослідження експертом наданих для експертизи податкових накладних постачальників, ПДВ з яких виключений актом перевірки зі складу податкового кредиту ТОВ «Делішес» (додаток 1 до висновку), встановлено, що вони були виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити, відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку, тому є підставою для включення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 1419928,80 грн., в тому числі: по ПП «Реарді» (оренда приміщень) — 144676,78 грн.; по Фірмі «Капітель-Плюс» (навантажувально-розвантажувальні послуги, прибирання приміщень та сервісне технічне обслуговування обладнання) — 627984,04 грн.; по ПП «Грандпродукт» (продукти харчування) — 31039,07 грн.; по ПП «Південна цукрова компанія» (цукор) — 28241,67 грн.; по ПП «Тіра-2007» (продукти харчування) — 552562,88 грн.,

- по ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» (ковбасні вироби) — 1004,65 грн.; по ПП «Севелітстрой» (передплата за будівельні роботи) — 8333,33 грн.; по ТОВ «Півострів» (господарські товари) — 1433,83 грн.; по ТОВ «Блейд Юг» (господарські товари) — 2771,35 грн.; по ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (цукор) — 766,68 грн.; по ТОВ «Проект-Модерн» (плодоовочева продукція) — 7537,88 грн.; по ВАТ «Кримхліб» (хлібо-булочні вироби) — 13576,64 грн.

Експертом вказано, що розбіжності в сумі 229218,80 грн. між сумою ПДВ, визначеною перевіркою ДПІ (1190710грн.) і сумою ПДВ за даними експертизи (1419928,80 грн.) пояснюються тим, що в акті перевірки наведені певні суми ПДВ по кожному постачальнику, але не вказана жодна конкретна податкова накладна, ПДВ з якої виключений зі складу податкового кредиту ТОВ «Делішес», а експертом досліджувалися всі надані позивачем податкові накладні перелічених в акті постачальників. Розбіжності в звітній формі “Деталізована інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” виникають в результаті відображення покупцем в складі свого податкового кредиту певних сум ПДВ, та невідображення відповідних сум ПДВ продавцем в складі своїх податкових зобов'язань.

З урахуванням вказаних вище положень Закону України «Про податок на додану вартість», приймаючи до уваги встановлення експертизою фактичної наявності податкових накладних, виписаних позивачу переліченими постачальниками, суд дійшов висновку про наявність встановлених Законом  України «Про податок на додану вартість» підстав для формування позивачем суми податкового кредиту на вказану суму.

Щодо обґрунтування, викладеного в акті перевірки стосовно встановлених порушень податкового законодавства внаслідок чого позивачу донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, суд вказує наступне.

Стосовно формування податкового кредиту, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив право платника на податковий кредит в залежність від того, чи відобразив його контрагент свої податкові зобов'язання у відповідних сумах. Законодавчі умови для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту — це зв'язок придбання товару (послуги) з господарською діяльністю платника та наявність належно оформленої податкової накладної (ВМД, касовий чек). В даному випадку, додержання платником цих законодавчих умов документальною перевіркою ДПІ взагалі не перевірялось, оскільки в Акті перевірки про це відповідачем не вказано.  Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Законом «Про ПДВ» взагалі не передбачалось, тому що пунктом 10.1 цього Закону відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету покладена на платників податку, які його нараховують та утримують, тобто на продавців.  

Суд зазначає, що законодавством на платника податку не покладений обов’язок контролювати при отриманні податкових накладних, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, з ведення контролю за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, а також контролю за перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем –платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення покупця – платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено відсутність цивільної правоздатності контрагентів позивача, відсутності реєстрації цих осіб платниками податку на додану вартість, а у ході розгляду справи, в силу ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів відсутності їх цивільної правоздатності. Тому матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти на час укладення та виконання умов договору мали цивільну правоздатність та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.           

Відповідачем також не встановлено та не надано доказів порушення при оформленні податкових накладних виписаних контрагентами позивача.

Щодо формування валових витрат, суд вказує, що, як було вказано вище, матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем на виконання укладених з ПП «Реарді», фірмою «Капітель-Плюс», ПП «Грандпродукт» та ПП «Південна цукрова компанія» буди надані видаткові накладні постачальників, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, які завірені печаткою.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать.

З урахуванням положень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб’єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов’язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані вище норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат суб’єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших  документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентами, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Приймаючи до уваги той факт, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про безтоварність операцій (здійснення господарської діяльності з контрагентами, яка не спричиняє реального настання правових наслідків) та про відсутність у позивача права на формування валових витрат.

Посилання відповідача, в обґрунтування встановленого порушення, в акті на те, що у періоді, який перевіряється, основні постачальники позивача ПП «Тіра - 2007» по ланцюгу мало стосунки з постачальником ТОВ «Авогарндо - Абсолют», а ПП «Грандпродукт» з постачальником ПП «Севєвротрейд», у яких відсутні основні фонди, достатня кількість працюючих та яки мають ознаки фіктивності, з чого, як вказувалося вище, було зроблено висновок про те, що позивач за рахунок вказаних підприємств був вигодонабувачем є необґрунтованими з наступного.

Діючим законодавствам не встановлений обов’язок покупця при придбанні у належного продавця  товару здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше.

В акті перевірки відсутній аналіз документальних даних про рух товару у постачальників та покупця і не встановлено, що за документальними даними постачальників товари не відпускалися, а за документальними даними позивача товари не надходили.

Поряд з цим актом перевірки не встановлений, з посиланням на відповідні докази, прямий зв'язок між придбаним позивачем товаром у постачальників та відносинами контрагентів позивача з переліченими вище підприємствами з ознаками фіктивності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, зроблених відповідачем під час проведення перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення, в зв’язку з чим податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.  

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено,якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його  посадова чи службова особа).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн., а також понесені витрати на проведення судової експертизи у сумі 12188,80грн, що підтверджується актом прийманням – здачі робіт від 13.09.11р., калькуляцією витрат на проведення судової економічної експертизи №126/10 та  платіжним дорученням №8161 від 13.09.11р. (т.1 а.с.140-142).

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 3,40грн. та 12188,80грн., а разом 12192,20грн.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 28.10.2011р.      

Керуючись ст.ст.  160-163 КАС України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0022562301/0 від 06.08.10р. на суму 1786065грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0022572301/0 на суму 91072,8грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а) 12192,20грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.   

< Текст > 

Суддя                                 < підпис >                               Маргарітов М.В.

             < Текст >