ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

10 березня 2011 р. 12:21 Справа №2а-11228/10/7/0170

Окружний  адміністративний  суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді  Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава"   < Список >   < Позивач в особі >    

до   Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим  < Список >   < Відповідач в особі >   < Текст >      

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача – представники за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача – представник за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_1

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.08.2010 року № 0000202304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010р. у розмірі 6651373грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач при проведенні перевірки дійшов необґрунтованих висновків в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в зв’язку з чим, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення – рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що ним не було занижено податкове зобов’язання з ПДВ внаслідок отримання від фізичних та юридичних осіб грошових коштів на виконання умов договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення.   

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні,  вказує, що висновки викладені в акті перевірки, на підставі яких ним прийнято податкове повідомлення – рішення, є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, а отже підстав для скасування рішення немає.

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.2 а.с.40-54). Відповідач надав письмові заперечення на висновок судової економічної експертизи (т.2 а.с.90-94).

Розглянувши матеріалі справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Слава» (ідентифікаційний код 02650854) є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено виконкомом Алуштинської міської ради 17.12.2004 року. Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Слава зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Алушта АР Крим.

Посадовими особами ДПІ в м. Алушта АР Крим проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових періодів за квітень 2010р., яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів (травні 2008р. – грудні 2009р.), за результатами перевірки складний акт №1182/23/02650854 від 09.08.10р. (т.1 а.с.8-25) (далі – акт перевірки).

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту – Закон №168, тут і далі нормативно-правові акти у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), що призвело до завищення на 6651373,00грн. бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року.

В акті вказано, що за результатом перевірки збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду по рядку 26 декларації за квітень 2010 року на 1506051,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 року № 0000202304/0 про зменшення позивачу суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 6651373,00 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем було задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, у рядку 25 податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р. у розмірі 6651373грн. (т.2 а.с.9).

Згідно до висновків акту, перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), а саме ЗАТ «Санаторій «Слава» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010р. у розмірі 6651373 гривень. Актом визначено, що за результатом перевірки збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 26 декларації за квітень 2010 р.) на суму 1506051 гривень.

Таких висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення у періоді, що перевірявся отримання позивачем на рахунок в банку від юридичних та фізичних осіб грошових коштів в якості оплати за нежитлові приміщення об’єкту будівництва (нежитлові будівлі корпусів №9, №10 ЗАТ «Санаторій «Слава», розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Червонофлотська, 1), відповідно до укладених договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення.

Тобто, відповідачем вказані договори віднесені до таких, якими передбачено передачу прав власності на нежитлові приміщення, що будуються, а такі операції, відповідно до п. 1.4 Закону №168 підпадають під визначення поставки товарів, та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону.

За наслідком оцінки умов договорів, відповідач зробив висновок, що операції з будівництва позивачем нежитлових приміщень, відповідно до таких договорів, підпадають під визначення операцій з поставки товарів, послуг і тому підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

При цьому відповідачем базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначено у загальновстановленому порядку – відповідно до норм п. 4.1 ст. 4 Закону №168, тобто виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, за даними акту перевірки, позивач повинен був утримувати та вносити до бюджету податок на додану вартість (шляхом декларування податкових зобов’язань), що отриманий ним у звітному (податковому) періоді у складі коштів, що надійшли за зазначеними договорами. На підставі вказаного, грошові кошти, що надходили у межах договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень, були включені до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідності з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виходячи з таких обставин, відповідач зробив висновок, що позивачем занижено податкові зобов’язання з ПДВ, що стало наслідком завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010р.

З матеріалів справи вбачається, що договори про участь у будівництві нежитлового приміщення, укладені позивачем із юридичними і фізичними особами містять такі умови. Предмет договору полягає у наступному: "пп. 2.1 - на підставі цього договору Сторона-1 (ЗАТ „Санаторій  „Слава”) своїми силами і засобами, із залученням грошових коштів Сторони-2  здійснює будівництво нежитлових будівель загальною площею 13491,42 кв. м (далі – об’єкт будівництва). Після введення в експлуатацію об’єкту Сторона-1 передає Стороні-2 профінансоване нежитлове приміщення (далі – об'єкт фінансування) (номер, загальна площа, поверх розміщення кожного приміщення визначені у кожному договорі окремо), збудоване Стороною-1 згідно із проектом "Реконструкція санаторію "Слава", спальні корпуси №№ 9, 10 в м. Алушта", з урахуванням комплексу робіт, передбачених технічними характеристиками нежитлових приміщень, а Сторона-2 забезпечує фінансування будівництва Об’єкту фінансування та приймає його у свою власність відповідно до умов цього Договору.

Сторона-1 за договором (позивач) зобов’язується збудувати об’єкт будівництва і передати у власність об’єкт фінансування (пп. 4.1.1 договору), інформувати Сторону-2 про хід будівництва об’єкту (пп. 4.1.5 договору), передати об’єкт фінансування у власність Стороні-2 у строк 30 (тридцять) календарних днів після введення об’єкту будівництва в експлуатацію відповідно до умов передачі об’єкту фінансування у власність Стороні-2, визначених цим Договором (п.п. 4.1.7 договору), здійснити за дорученням Сторони-2 за рахунок Сторони-2 оформлення права власності на переданий Стороні-2 об’єкт фінансування (п.п. 4.1.10 договору).  

Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами та організаціями регламентуються ст. 67 Господарського кодексу України, де вказано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підставами виникнення господарських зобов’язань, відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України є також інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Також згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільним законодавством не передбачений такий вид договору як договір про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі, але можливість укладення такого типу договорів передбачена Законом України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність". Такий договір  також передбачений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5,  як підстава для реєстрації права власності із видачею свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна.

Регулювання правових відносин стосовно права власності на результат інвестицій здійснюється згідно до загальних правил цивільного законодавства України. Так, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо), згідно частини 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позивач, згідно умов наданих договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі ні на одному з етапів реалізації договору не реєструє своє право власності на приміщення апартаментів, тобто не стає власником об’єкта нерухомого майна, що профінансоване інвестором та передається Стороні-2. За результатами укладених договорів позивач передає не право власності на об’єкт, а результати виконаного доручення у вигляді матеріалізованого об’єкта та сукупності майнових прав, які дозволяють інвестору вимагати оформлення свого права власності на об’єкт, як і передбачено договором у пп. 4.1.1, 4.1.7, 4.1.10, 4.2.2, 4.2.7. Інвестор є власником об’єкта інвестування у розмірі вкладених ним у об’єкт коштів, у тому числі і до моменту оформлення правовстановлюючих документів на готовий об’єкт.

Тому при визначенні порядку оподаткування операцій за такими договорами слід виходити з суті врегульованих ними відносин.  

Згідно укладених договорів ЗАТ "Санаторій "Слава" прийняв на себе за дорученням та за рахунок інвесторів - ТОВ "Капітальні інвестиції" та фізичних осіб зобов’язання з виконання визначених договорами юридичних та фактичних дій, функцій генерального замовника будівництва та уклав договір на будівництво об’єктів нерухомого майна – корпусів №№ 9, 10 із підрядною організацією ТОВ "Ербек", що відповідає умовам договору доручення, передбаченого главою 68 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія у межах якої є чинним виключне право повіреного.

При цьому повірений зобов’язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення (ст. 1006 Цивільного кодексу України), а довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення (ст. 1007 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи, що перехід грошових коштів від інвесторів до ЗАТ "Санаторій "Слава" та майна від ЗАТ "Санаторій  "Слава" до фізичних та юридичних осіб здійснюється за договорами, що відповідають вимогам, передбаченим договором доручення, та за своїми функціями згідно цих договорів ЗАТ "Санаторій "Слава" фактично виконує функції повіреного, відповідно право власності на майно до ЗАТ "Санаторій "Слава" (Сторони –1 за договорами) не переходить.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3. Закону України "Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції оформлюються первинними документами та відображаються у бухгалтерському обліку так, як вони передбачені у договорі.

Від того, з елементами яких договорів оформлені договори про участь у будівництві договорів підряду чи договорів доручення - залежить бухгалтерський та податковий облік.

При оформленні операцій по договору про фінансування будівництва, у якому вказано, що здійснюється участь (пайова участь) у будівництві стороною, не уповноваженою самостійно виконувати будівельні роботи, ведення бухгалтерського обліку у уповноваженої сторони (забудовника) здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування", відповідно до якої  кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об'єкта, відображаються за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів і кредитом рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика і об'єкт будівництва. Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта й приймально-передавального акта забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 у кореспонденції з рахунком 15.

Передані забудовнику кошти для пайової участі в будівництві об'єкта пайовик відображає за кредитом рахунків обліку грошових коштів, запасів у кореспонденції з рахунком 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Після одержання оформлених документів про право власності й приймально-передавального акта пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта кредитується рахунок 37 у кореспонденції з рахунком 15.

Зарахування на баланс власної частки збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15. Якщо власна частка збудованого об'єкта (квартири, нежитлові приміщення) призначені пайовиком для продажу, то їх зарахування на баланс пайовика відображається за дебетом рахунку 28 "Товари" та кредитом рахунку 15.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень (інвентарними об'єктами).

Перерахування підрядним організаціям грошових коштів (як отриманих від інших інвесторів, так і власних) замовник відображає у збільшення дебіторської заборгованості по наданим авансам.

Договори про участь у будівництві нежитлового приміщення не передбачають передачу ЗАТ "Санаторій "Слава" права власності на товар, оскільки умовами договорів передбачено, що Сторона-2 реєструє право власності на об’єкт після введення його в експлуатацію за собою, відповідно немає переходу права власності від Санаторію тому що він його не отримує у встановленому для нерухомості порядку. Тому, по своїй правовій суті договори, що укладені позивач є змішаними договорами, що дозволяється цивільним та господарським законодавством України з елементами договору доручення.

База оподаткування з податку на додану вартість у випадку укладання договорів з елементами договору доручення визначається відповідно п. 4.7. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", де вказано, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Вказане також підтверджується висновком судової – економічної експертизи (т.2 а.с.40-54), яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.

Таким чином, доводи податкового органу, покладені в основу висновку про заниження суми податкових зобов'язань і завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010р. не є нормативно і документально обґрунтованими. Тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 14.03.2011р.      

Керуючись ст.ст.  160-163 КАС України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті від 18.08.2010 року № 0000202304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010р. у розмірі 6651373грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Слава»  3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.   

< Текст > 

Суддя                                 < підпис >                               Маргарітов М.В.

             < Текст >