05.03.2012 Справа № 2-192/12

№2-192/12 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          «27»лютого 2012 року                                           Оболонський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді                               -          Майбоженко А.М.

при секретарі                              -          Воіновій А.О.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Київська товарна біржа «Союзавто»про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне.

Влітку 1998 року позивачем було придбано автомобіль ВАЗ 2109, 1993 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КІС № НОМЕР_2, видане МРЕВ-5 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 23.06.1998 р.).

17.09.2008 р. позивачем було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 1761, якою він уповноважив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися автомобілем.

Без відома та дозволу позивача відповідачем ОСОБА_5 продано належний позивачу Автомобіль відповідачу ОСОБА_3 На підставі Біржового контракту № НОМЕР_3 від 21.07.2009 р. Київської товарної біржі «Союзавто»було здійснено його перереєстрацію в органах МРЕО на відповідача ОСОБА_3

Про зазначені дії відповідачів позивач дізнався лише через кілька місяців. Оскільки наміру щодо продажу автомобіля у нього не було, ним 25.10.2009 р. до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві була подана заява про злочин по факту заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) (ст. 190 Кримінального кодексу України), за результатом розгляду якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Вказує на те, що дійсного наміру щодо продажу автомобілю не мав, договір купівлі-продажу укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів, оскільки ОСОБА_2 є сестрою, а ОСОБА_3 –батьком колишньої дружини позивача, які за два тижня до подання нею позову про розірвання шлюбу переоформили автомобіль. Грошові кошти за проданий автомобіль позивачу не передавались.

Позивач вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 діяла у власних інтересах та на свою користь, шляхом зловмисної домовленості з відповідачем ОСОБА_3 уклала оспорюваний договір купівлі-продажу. Зловмисна домовленість відповідачів полягає в тому, що вони, перебуваючи у близьких родинних стосунках, а саме є батьком та донькою та батьком та рідною сестрою колишньої дружини позивача, заздалегідь усвідомлюючи, що укладають угоду купівлі-продажу автомобіля, що належить останньому на праві власності, діють без його погодження, всупереч його волі та виключно для власної вигоди. Отже, представник здійснив навмисні дії, тобто він усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Також посилається на те, що у Біржовому контракті № НОМЕР_3 від 21.07.2009 р. Київської товарної біржі «Союзавто»ціну товару не визначено, що є порушенням форми договору.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 203, 215, 216, 232, 237, 632, 691 ЦК України, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1, укладений 21.07.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу №НОМЕР_3 від 21.07.2009 року, зареєстрований на Київській товарній біржі «СОЮЗАВТО») та застосувати  наслідки недійсності правочину.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги, а також підстави, якими вони обґрунтовуються, зазначені у позовній заяві. Зазначив також, що здійснення продажу автомобілю за 10 грн., як зазначено у біржовій угоді, вочевидь не відповідає ринковій вартості проданого майна. При продажу автомобілю ОСОБА_2 мала враховувати майновий інтерес позивача, пов’язаний з ним, однак діяла всупереч цьому інтересу.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили суду, що довіреністю від 17.09.2008 року позивачем було надано право відповідачам  на користування та розпорядження автомобілем «ВАЗ»д.н.з. НОМЕР_1, надавши право відчуження даного автомобілю шляхом укладення договорів купівлі-продажу, тобто, відповідач ОСОБА_2 мала всі права та повноваження на розпорядження автомобілем, а тому 21.07.2009 року нею було укладено договір купівлі-продажу та продану автомобіль ОСОБА_3 всі істотні умови договору при його укладенні були дотримані. Крім того, у довіреності зазначено про право довірених осіб продавати автомобіль, визначаючи ціну та інші умови на власний розсуд. Видана довіреність на момент укладення спірного договору скасована чи відкликана позивачем не була. Звертали також увагу на те, що при розгляді справи про стягнення аліментів з відповідача він визначав, що автомобіль був переданий ним сім’ї ОСОБА_3 в рахунок аліментів на утримання дитини.

Представник третьої особи звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, залишивши вирішення долі позовних вимог на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі,  дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що влітку 1998 року позивачем було придбано автомобіль ВАЗ 2109, 1993 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КІС № НОМЕР_2, видане МРЕВ-5 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 23.06.1998 р.).

17.09.2008 р. позивачем було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 1761, якою він уповноважив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися автомобілем, в тому числі продавати (відчужувати) автомобіль на умовах та за ціну, визначену на розсуд відповідачів.

Відповідачем ОСОБА_5 продано належний позивачу автомобіль відповідачу ОСОБА_3 на підставі Біржового контракту № НОМЕР_3 від 21.07.2009 р. Київської товарної біржі «Союзавто», ціна продажу визначена у розмірі 10 грн.

В судовому засіданні представниками відповідачів не оспорювалось те, що автомобіль був дійсно проданий за 10 гривень.

Згідно звіту про оцінку майна, ринкова вартість автомобілю ВАЗ 2109, 1993 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 21.07.2009 року складає 23 041 грн.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю. Його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.               

Суд вважає, що угода про купівлю-продаж автомобілю, що належав позивачу, укладена 21.07.2009 року між представником позивача – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, була укладена внаслідок зловмисної домовленості вказаних осіб, оскільки автомобіль був відчужений за ціною, яка вочевидь не відповідала дійсній вартості цього майна на час укладення правочину, вчиняючи даний правочин ОСОБА_2 діяла умисно, оскільки усвідомлювала, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачала настання вкрай невигідних для довірителя наслідків та свідомо допускала їх настання. Вказане також підтверджується тим, що відповідачі є батьком та донькою між собою та близькими родичами колишньої дружини позивача ОСОБА_7, довіреність, яка була видана позивачем на користування та розпорядження автомобілем «ВАЗ»17.09.2008 року сама по собі надавала обом відповідачам право володіти та користуватись автомобілем, необхідності його продажу, тим паче з урахуванням ціни, визначеної у договорі, один одному за таких умов, суд не вбачає. Крім того, суд враховує те, що автомобіль був придбаний позивачем у шлюбі з ОСОБА_7 –донькою та сестрою відповідачів, тобто був об’єктом спільної сумісної власності та його вартість мала враховуватись при поділі майна між подружжям, а вибуття автомобілю з власності позивача позбавило цього майна правового режиму спільної сумісної власності подружжя, при цьому автомобіль при його продажу залишився у близьких родичів колишньої дружини позивача.

Посилання представників відповідачів на те, що довіреність не була скасована позивачем не свідчить про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем оспорюється договір купівлі-продажу, укладений представником, з огляду на істотні умови, що встановлені ним та правомірність вчинення представником даного правочину з урахуванням інтересів довірителя, а сам по собі факт укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_2, яка мала право на його вчинення позивачем не оспорюється. Посилання представників відповідачів на те, що позивачем визнавався факт передачі автомобілю в рахунок аліментів на утримання дитини також не є підставою для відмови в позові, оскільки як вбачається зі змісту рішення Оболонського районного суду м.Києва від 04.11.2010 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, будь-якого договору між подружжям ОСОБА_1 щодо передачі майна в рахунок надання коштів на утримання дитини укладено не було, при визначенні судом розміру аліментів дана обставина врахована не була, позов задоволено частково, з 23.07.2010 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу). Доказів, які б вказували на зворотнє відповідачами не надано.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним та вважає, що договір купівлі-продажу автомобіля «ВАЗ-2109»д.н.з. НОМЕР_1, укладений 21.07.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу №НОМЕР_3 від 21.07.2009 року, зареєстрований на Київській товарній біржі «СОЮЗАВТО») повинен бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 232 ЦК України як такий, який був вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Згідно ст.216 ЦК України,  у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину, у зв’язку з чим, у відповідності з вимогами ст.216 ЦК України, суд вважає правильним застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши автомобіль «ВАЗ-2109»д.н.з. НОМЕР_1, переданий у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009 року, ОСОБА_1.

Судові витрати, понесені у справі позивачем, у розмірі 45,50 грн. підлягають розподілу між відповідачами в рівних частинах у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, 232, 237 ЦК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1, укладений 21.07.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу №НОМЕР_3 від 21.07.2009 року, зареєстрований на Київській товарній біржі «СОЮЗАВТО»).

Застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши автомобіль «ВАЗ-2109»д.н.з. НОМЕР_1, переданий у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009 року, ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 (двадцять дві) гривні 75 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22 (двадцять дві) гривні 75 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                            А.М.Майбоженко