УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-25255/11
Справа № 2-2882/11 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/491/315/12 інстанції – Тарасенко О.В.
Категорія № 37 (4) Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю – позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. про визнання незаконною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. про визнання незаконною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1, померла її тітка ОСОБА_4, якій за життя належала квартира АДРЕСА_1 та яка є основним спадковим майном після смерті тітки. Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини нею до Шостої Криворізької державної нотаріальної контори була подана заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та поданий заповіт, що складений тіткою за життя та посвідчений 30 грудня 2004 року секретарем виконавчого комітету Жовтянської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області Шуляк О.А., а також заповіт, складений тіткою ж, але раніше - 23 вересня 1994 року, посвідчений старшим державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Бикановою І.М. Як першим, так і другим заповітом ОСОБА_4 все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті заповідала їй.
11 лютого 2011 року нотаріус Чорнобай З.Л. повідомила її, що не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки заповіт, посвідчений виконкомом сільської ради, не відповідає вимогам діючого законодавства, та повідомила її, що для вирішення даного питання слід звернутись до суду. Крім того, у наданій їй відповіді зазначено, що заповітом від 30 грудня 2004 року скасований заповіт від 23 вересня 1994 року. Вважає відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину неправомірною, а дії такими, що суперечать вимогам Закону України «Про нотаріат», тому просила суд визнати незаконною відмову державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_4 23 вересня 1994 року та зобов’язати відповідача видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_4, та посвідченим старшим державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори 23 вересня 1994 року за номером 3-2128.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі державний нотаріус Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, на її думку, судом не взято до уваги положення статті 1254 ЦК України, якою передбачено, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач складав перед ним. Тобто заповітом, складеним 30 грудня 2004 року, було скасовано заповіт від 23 вересня 1994 року, а також не врахував, що у разі визнання заповіту недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, передбачених статтями 225 і 231 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4.
23.09.1994 року, старшим державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Бикановою І.М. було посвідчено заповіт ОСОБА_4, згідно якого все майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті заповідала ОСОБА_2 (а.с.27).
30.12.2004 року секретарем виконавчого комітету Жовтянської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області Шуляк О.А., було посвідчено заповіт ОСОБА_4, згідно якого вона також все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті заповідала ОСОБА_2 (а.с.25-26).
Листом № 274/02-14 від 11.02.2011 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, оскільки заповіт від 23 вересня 1994 року відповідно до ст. 1254 ЦК України було скасовано заповітом ОСОБА_4 від 30 грудня 2004 року. Заповіт же від 30 грудня 2004 року не відповідає вимогам ст.ст. 1247, 1248, 1251 ЦК України, п.8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, так як в заповіті посвідченому секретарем виконкому сільради, який виготовлено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, про що зазначається у тексті заповіту, дата складання заповіту та його посвідчення дописані від руки і не застережені належним чином, як і ким прочитано було текст заповіту вголос, з якої причини заповіт не підписаний власноручно заповідачем та не зазначено з якої причини заповіт посвідчено поза приміщенням виконкому сільради.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на ч.1 ст.1257 ЦК України, вказав, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним і у відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України заповіт від 30 грудня 2004 року від імені ОСОБА_4 є недійсним, тому дійшов висновку, що відповідач повинна була вчинити нотаріальну дію і видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 від 23 вересня 1994 року.
Однак з висновком суду погодитися не можна, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам цієї статті.
Так із позовної заяви позивача убачається, що не прийнявши для вчинення нотаріальної дії заповіт від 30 грудня 2004 року, який було оформлено з недоліками, нотаріус повинна була вчинити нотаріальну дію і видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 вересня 1994 року, оскільки ОСОБА_4 реалізуючи своє бажання, двічі склала заповіт, залишивши все своє майно одній і тій же особі – їй, воля померлої повинна бути виконана в рамках діючого законодавства, що на її думку, є підставою для задоволення її позовних вимог, відповідно до ст. 1223 ЦК України. Питання позивача щодо визнання заповіту від 30 грудня 2004 року недійсним за ч.1 ст.1257 та ч.2 ст.215 ЦК України не ставилося, тому колегія суддів вважає, що судом було порушено вимоги ч.1 ст.11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, судом не взято до уваги, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним (ч.1 ст.1257 ЦК України), тому у визнані такого заповіту недійсним у судовому порядку необхідності немає.
Згідно ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (ч.3 ст. 1254 ЦК України).
Частиною 4 цієї статті передбачено, що якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225 і 231 цього Кодексу, тобто у разі, коли більш пізній заповіт був складений особою, яка у момент його складення не розуміла значення своїх дій та не здатна була ними керувати (ст. 225 ЦК України), або був складений під впливом насильства (ст. 231). Такий заповіт за позовом заінтересованої особи, визнається недійсним, а чинність попереднього заповіту відновлюється.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314 ,316 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л. про визнання незаконною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Складення повного рішення відкладено до 06 березня 2012 року.
Головуючий :
Судді: