Судове рішення #21302091

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                                                    

                                                                                   

Провадження № 22-ц/491/156/12                                                    Головуючий в суді першої Справа № 2-322/11                                                                         інстанції – Джерелейко О.Є.

Категорія № 27 (1)                                                                          Доповідач – Савіна Г.О.

     У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 березня  2012 року                                                                                                м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів –  Барильської А.П., Грищенко Н.М.,

при секретарі –  Бадалян Н.О.,

за участю -  представника позивача Бібленко Юлії Григорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від  08 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

  ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду з позовом до  ОСОБА_2.про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що  13 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_2. укладено кредитний договір № KRP0AW30150090, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 12295,96 доларів США на строк до 12 грудня 2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку передбаченому кредитним договором. В порушення умов кредитного договору, а також  ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання  виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої, після уточнення позовних вимог, станом на 05 серпня 2011 року становить 40034,98 грн, з яких 23844,49 грн. - заборгованість за кредитом, 4915,66 грн. -  заборгованість по процентам за користування кредитом; 4622,76 грн — заборгованість по комісії за користування кредитом; 4507,59 — пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов договору: 250,02 грн. - штраф (фіксована частина), 1894,55 грн. - штраф (процентна складова), та яку, разом із судовими витратами просив стягнути з відповідача.

          Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від  08 листопада 2011 року  позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволені, на його користь з ОСОБА_2. стягнуто заборгованість по кредитному договору в сумі 5023,21 доларів США, витрати по сплаті судового збору в сумі 400,35 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не звернув увагу  на обставини викладені  ним в запереченнях та залишив поза увагою,  що  для погашення заборгованості за  кредитним договором він  віддав на реалізацію автомобіль ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, який перебував у заставі згідно договору, суд не врахував, що позивачем було зазначено, що борг погашено за рахунок реалізації автомобіля і протягом 2,5 років до нього ніяких претензій пред'явлено  не було. Крім того, судом не враховано, що  сума заборгованості є необгрунтованою та він не має фінансової можливості її сплачувати.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 13 грудня 2007 року між ОСОБА_2. та ПАТ КБ “ПриватБанк” укладено кредитний договір № KRP0AW30150090, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти на строк  до 12.12.2014 р. включно у  вигляді непоновлювальної лінії  у розмірі 12295,98 доларів США на наступні цілі: 8644,22 доларів США на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмір 6,74 доларів США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1,2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ №  KRP0AW30150090 від 13.12.2007, договором особистого страхування №  KRP0AW30150090 на строк до 12.12.2008 року у сумі 86,42 долари США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 172,84 доларі в США та у розмірі 3387,75 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 кредитного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,76 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,31% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з  «13» по «17» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця, починаючи з наступного місяця, в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 172,06 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту,  відсоткам, винагороди. Вказані положення передбачено п.п.2.1.1, п.7.1 кредитного договору. Відповідно п.7.2 для виконання даного договору банк відриває позичальникові рахунок  НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмір 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день просрочки, але не менше 1 гривні (п.7.4 кредитного договору). Згідно п.4.3 при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафи у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (а.с.5-6). Згідно п.2.3.7 кредитного договору банк має справо стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно (передача предмету застави у володіння, заклад заставодержателя, вилучення, реалізації предмету застави), при настанні умов, передбачених п.2.3.3. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання виконав частково.

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість станом на 05.08.2011 року становить  - 5023,22 доларів США, що складається з наступного: 2991,78 доларів США - заборгованість за кредитом; 616,77 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 580,02 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 565,57 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина);  237,71 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до довідки курс долара США станом на 08.08.2011 року становив 7,97 грн. Згідно розрахунку сума заборгованості у гривнях становить 5023,22 х 7,97=40035,06 грн.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, дав їм належну оцінку та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Положеннями ст. 1054 ЦК України передбачено, що за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1  цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до  ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Як убачається із матеріалів справи заборгованість ОСОБА_2. по кредитному договору станом на 05 серпня 2011 року становить  - 5023,22 доларів США, з яких: - 2991,78 доларів США- заборгованість за кредитом; 616,77 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 580,02 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 565,57 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина); 237,71 доларів США - штраф (процентна складова), та за курсом  НБУ станом на 08.08.2011 року становить 40035 грн. 06 коп.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою  одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Згідно з п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за № 730/5921, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями,серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання  кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №  483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Позивачем, на підтвердження наданого йому права на момент видачі Сидоренку А.Ф. кредитних коштів здійснювати операції в іноземній валюті, надано банківську ліцензію, видану Національним банком України 29 липня 2009 року за № 22, згідно з якою ПАТ  КБ “ПриватБанк” надано право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл, виданий Національним банком України 21 вересня 2009 року № 22-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1.4 ч.2 та ч.4 ст.47 указаного закону та додаток до дозволу № 22-3 від 21 вересня 2009 року, тому доводи відповідача  про те, що грошове зобов'язання має бути визначене у грошовій одиниці України — гривні, є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги  про те, що позивач не намагався вирішити спір в досудовому порядку та щодо неврахування судом його письмових заперечень про обставини погашення ним заборгованості за кредитним договором, оскільки вони спростовуються обгрунтованими висновками суду викладеними в рішенні та вартість реалізованого транспортного засобу зарахована в часткове погашення боргу.

Доводи ОСОБА_2. про те, що у нього не має фінансової можливості сплачувати суму заборгованості, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов’язання.

Інші доводи відповідача колегія суддів до уваги не сприймає, оскільки вони зводяться до переоцінки  доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга  підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

          Керуючись  ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                          У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від  08 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Складення повної ухвали відкладено до 06 березня 2012 року.

Головуючий :                                                             

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація