КОПІЯ
Справа № 10/1/2290/30/2012 рік Головуючий в 1-й інстанції Лисяк Г.І.
Категорія постанова Доповідач Задворний О.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого –судді Задворного О.Л.,
суддів Кулеши Л.М., Зарєчної І.В.,
з участю прокурора Лотоцького Е.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією ст. прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 25 січня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
постановою Хмельницького міськрайонного суду від 25 січня 2012 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов’язано прокуратуру Хмельницької області провести перевірку його заяви від 12 січня 2009 року про злочин та прийняти за її наслідками рішення відповідно до вимог КПК України.
В своїй апеляції прокурор вважає постанову суду необґрунтованою, просить її скасувати як незаконну і скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
При цьому зазначає, що питання про незаконне проведення почеркознавчого дослідження підписів та почерку ОСОБА_2 у розписці та складеному щодо нього дільничним інспектором адмінматеріалі перевірялось судами першої та апеляційної інстанцій під час оскарження ОСОБА_2 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.12.2003 року за зверненням ОСОБА_2 про вчинення службового підроблення службовими особами ЦВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 05 грудня 2003 року не скасовано, а скарги ОСОБА_2 відхилено.
Оскільки лише 12.01.2009 року, тобто майже через 5 років, ОСОБА_2 звернувся до прокуратури області з заявою порушити кримінальну справу щодо експерта НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_3 начальника зазначеного центру ОСОБА_4, заступника прокурора області ОСОБА_5, прокурорів прокуратури області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, ця заява в порядку ст.. 97 КПК України не розглядалась, а ОСОБА_2 роз’яснено, що з приводу його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності є постанова прокуратури області, яка залишена в силі судами першої та апеляційної інстанції.
Крім того, апелянт вважає, що у рішеннях Конституційного суду України, на які посилається суд, як і в КПК України, не визначені критерії розгляду заяв про злочин в порядку КПК України.
А тому, на думку прокурора, право ОСОБА_2, передбачене ч.2 ст. 55 Конституції України, не порушено і рішення суду про необхідність перевірки зазначеної заяви є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримку апеляції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 2, 97, 110, 234, 236 КПК України кримінальне судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, до повноважень яких належить вирішення в процесі розгляду кримінальної справи по суті питання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину, так і судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів під час проведення ними дізнання і досудового слідства, розгляду заяв та повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, з метою своєчасного забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, вдаючись до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. За наслідками розгляду заяви про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти одне із таких рішень - порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю. Дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду
Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього приводу (у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п’ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_11 і ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України); у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_13; щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального Кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) вказував на те, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, що оскарження таких дій і бездіяльності щодо порядку провадження у кримінальних справах має здійснюватись у порядку, встановленому КПК України. А недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
З матеріалів скарги вбачається, що прокуратура Хмельницької області, отримавши заяву ОСОБА_2 від 12 січня 2009 року про притягнення до кримінальної відповідальності експерта НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_3, начальника цього центру ОСОБА_4 і ряду посадових осіб прокуратури області, рішення в порядку ст. 97 КПК України не приймала.
Адресована Генеральному прокурору України скарга ОСОБА_2 від 19 травня 2011 року аналогічного змісту була переадресована в прокуратуру області для організації перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування. Проте, ця заява про злочин також була розглянута не в порядку КПК України, а на підставі Закону України «Про звернення громадян».
За таких обставин місцевий суд обґрунтовано виніс рішення, яким зобов’язав прокуратуру Хмельницької області провести перевірку заяви ОСОБА_2 в порядку ст. 97 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
постанову Хмельницького міськрайонного суду від 25 січня 2012 року про зобов’язання прокуратуру Хмельницької області провести перевірку заяви ОСОБА_2 від 12 січня 2009 року про злочин, прийнявши за її наслідками рішення відповідно до вимог КПК України залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області О.Л.Задворний