Справа №  2-345/11      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року  Алуштинський  міський  суд Автономної  Республіки  Крим   у складі:

головуючого   судді -  Гордєйчик Т.Ф.

при  секретарі           - Осіної Т.Ю.

за участю адвоката -   ОСОБА_1

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Алушті цивільну  справу  за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  треті особи:  Малоріченська сільська Рада, Держкомзем м. Алушти  про зобов’язання поновити стан земельної ділянки, -    

                              ВСТАНОВИВ:

 Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом,  у якому  в остаточній редакції своїх вимог просив зобов’язати  відповідачку  ОСОБА_3  поновити стан земельної ділянки АДРЕСА_1 , який  був  до возведення   нею    самовільних споруд –огорожі  із каменю ракушки ,  яка розподіляє земельну ділянку,  і добудови до частини будинку, шляхом їх знесення.

  Вимоги мотивовані тим, що сторонам на праві власності належить прибудинкова земельна ділянка , на яку  виданий  Державний акт  на право спільної  сумісної власності .

 Але відповідачка всупереч вимогам закону  збудувала на земельній ділянці  добудову до частини свого будинку та возвела самовільну споруду –огорожу   із каменю ракушки ,  яка розподіляє  цю земельну ділянку на дві частини. Будівництво проведено  без дозволу на це   виконкому  Малоріченської сільської Ради   та без погодження із ним як співвласником цієї земельної ділянки. Таким чином,  йому, як співвласнику зазначеної земельної ділянки , чиняться перешкоди у її користуванні. До  того ж, за таких підстав робітники Алуштинського Центру державного земельного кадастру не мають можливості  провести винос в натурі границь земельної ділянки без усунення  вищевказаних перешкод .

  Позивач  вважає, що відповідачка на свій розсуд розпоряджається  їхньою сумісною власністю ,  тим самим  перешкоджає йому  у користуванні цієї земельної ділянки, яка перебуває  у їхній спільній сумісній власності , чим порушуються його права співвласника  цієї земельної ділянки.

  Відповідачка та її представник, а також представник третьої особи Малоріченської  сільської Ради до суду не з’явилися, будучі належним чином повідомленими про  необхідність явки до судового засідання, про що свідчать  розписки про одержання   поштової кореспонденції .

  В попередніх  судових засіданнях відповідачка позов не визнавала, посилаючись на те, що спірні прибудову та огорожу  вона побудувала зі згоди на те самого позивача і ці об’єкти ніяким чином не порушують його права. За її клопотанням у справі призначалася  судова  будівельно -  –технічна експертиза , але в подальшому справа була повернута  експертним закладом  назад без проведення такої експертизи у зв’язку з тим, що відповідачка, яка ініціювала проведення  цієї експертизи і на яку судом був покладений обов’язок щодо її оплати, не  виконала  свій  процесуальний обов’язок і не сплатила  судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у зв’язку з чим у відповідності до ухвали суду від 25 січня 2012 року   ухвала суду від 17. 05. 2011 року про  призначення такої експертизи була  скасована.

  В подальшому  відповідачка стала ухилятися від участі в  судовому процесі у даній справі.

          З приводу вищевикладеного суд зазначає, що  неявка осіб , які беруть участь  у справі , належним чином  повідомлених про час та місце судового розгляду  справи,  являється  їх волевиявленням, які свідчать по відмову  від реалізації свого права на  безпосередню  участь  у судовому  розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому   за таких підстав вважає за можливе розглянути справу за  їх  відсутністю     за наданими матеріалами справи.

   Заслухавши позивача  та його представника,  дослідивши надані матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з наступних підстав.

     Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  На підставі наданих суду доказів  встановлено, що  відповідно  до державного акту  на право власності  на земельну ділянку  від 03 листопада  2003 року  сторонам на праві спільної сумісної власності  належить земельна ділянка  площею  0, 1195 га,  яка розташована  за адресою: АДРЕСА_1 і надана  їм для обслуговування житлового будинку і господарчих споруд ( т.1; а.с. 12).

  Згідно до ст. 78 Земельного Кодексу України  право власності на землю -  це право володіти, користуватися і розпоряджатися  земельними ділянками.    

   У відповідності до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є  у спільній  сумісній власності ,  володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено законом.  Розпорядження майном, що є у спільній  сумісній власності , здійснюється  за згодою всіх співвласників .

  Відповідно до акту обстеження  земельних ділянок АДРЕСА_1 , які належать сторонам, складеного комісією Малоріченської сільської Ради , встановлено, що межею розподілу суміжних землекористувачів є прибудова та загорожа з каменю ракушняка у вигляді стіни , які побудовані відповідачкою ОСОБА_3 самовільно , без погодження із сусіднім землекористувачем та сільською Радою.

   Комісія   Малоріченської сільської Ради  рекомендувала  відповідачці  ОСОБА_3 припинити будівництво, а також знести самовільно побудовану загорожу або погодити її  розміщення із сусіднім землекористувачем та із  управлінням архітектури  Малоріченської сільської Ради . Окрім того, було рекомендовано встановити огорожу  між співвласниками  житлового будинку АДРЕСА_1 згідно до плану розподілу, проведеного судовою експертизою ( т.1; а.с. 25). Однак рекомендації ОСОБА_3 у добровільному  порядку  виконати відмовилася.

  Проведеною судово –технічною експертизою  встановлено, що побудована ОСОБА_3 кам’яна огорожа розташована за межами раніше встановленої огорожі із металевої сітки на металевих стовпчиках ( т.1; а.с.  47- 54).

   Як пояснив у судовому засіданні позивач , він має намір поділити земельну ділянку із відповідачкою, але не може цього зробити,  оскільки на даний час Алуштинський відділ КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру  при державному комітеті України по земельних ресурсах»позбавлений можливості  виконати виніс у натурі меж земельних ділянок без усунення перешкод, викликаних самовільними діями ОСОБА_3, про  що також зазначив   у своєму листі  вказаний Центр від 12 травня 2009 року за вих.  № 162  , направленого на адресу позивача ОСОБА_2 ( т.1; а.с. 134).

   Таким чином, встановлено, що  відповідачка ОСОБА_3  створила позивачеві перешкоди у користуванні  земельною ділянкою і не бажає усунути їх у добровільному порядку, в той час,  як такі перешкоди підлягають усуненню.

   Так, у відповідності до ст. 152 Земельного Кодексу України  власник земельної ділянки  може вимагати усунення  будь –яких порушень його прав на землю та відшкодування причинених збитків.

    Згідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист усіх прав  суб’єктів  права власності . Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право , або з вимогою про вчинення  певних дій  для запобігання такому порушенню.

 Відповідачкою не наведено жодних переконливих  доказів в підтвердження її доводів, в той час, як доводи позивача підтверджені наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами, які ґрунтуються на законі.

   Таким чином,   з огляду на наведене суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі заявлених вимог.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10, 11,  60, 61 ч. 3,   209, 212, 214 -215  ЦПК України, ст.ст.  368, 369 , 386 ЦК України, ст. ст. 78, 152  Земельного Кодексу України, суд, -

                                                                В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити.

    Зобов’язати  ОСОБА_3  поновити стан земельної ділянки АДРЕСА_1 , який  був  до возведення  ОСОБА_3   самовільних споруд –огорожі  із каменю ракушки ,  яка розподіляє земельну ділянку,  і добудови до частини будинку, шляхом їх знесення..

     Рішення    може  бути   оскаржене  до Апеляційного  суду   АР Крим    через   Алуштинський   міський суд  шляхом   подачі в  10- денний  строк з дня його оголошення апеляційної  скарги  , а   відповідачкою  в той же строк з дня  отримання  мотивованого рішення суду.

Суддя Алуштинського

    міського суду                                                                             Т.Ф. Гордєйчик.