АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Оверіної О.В., Мартинової К.П.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні позивачів без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
13 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зв ернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні позивачів без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивачі обгрунтовували свої вимоги тим, що 13 лютого 2007 р. о 14 годині 30 хвилин по вул. Б.Хмельницького, з боку вул. Запорізької, у напрямку вул. Мясоїдівської рухався автомобіль «Ісузу» д/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3, яка напроти будинку №15/19 не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки для руху не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого скоїла наїзд на автомобіль позивача ОСОБА_1 «ДЕУ-Ланос» д/н НОМЕР_3, припаркований з правого краю проїжджої частини, що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушила п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.04. 2007 року по справі № 3-6250/07, де встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль «ДЕУ-Ланос» д/н НОМЕР_3 належить третій особі на стороні позивачів без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 на праві приватної власності. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ОСОБА_3 був пошкоджений автомобіль «ДЕУ-Ланос» д/н НОМЕР_3. Позивачу, ОСОБА_1, який керує автомобілем за генеральною довіреністю, пошкодженням автомобіля, було заподіяно матеріальну шкоду, в розмірі 6360,38 грн.
Під час скоєння наїзду у автомобілі «ДЕУ-Ланос» д/н НОМЕР_3, знаходилась позивачка, ОСОБА_2, 1936 р. н. У результаті сильного удару було спричинено значне погіршення її стану здоров'я , що призвело до моральних страждань та переживань, які позивачка оцінила у розмірі 6000 грн.
В процесі розгляду справи позивачі уточнювали позовні вимоги, відповідно до яких вони просили стягнути з відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9746, 82 грн. з яких: 6100, 36 грн. - складають суму матеріальної шкоди; 3049, 81 грн. - складають суму інфляційних за 43 місяці; 596, 65 грн. - складають 3% річних за 43 місяці та моральну шкоду у розмірі 5000 грн., на користь позивачки ОСОБА_2 – матеріальну шкоду у розмірі 260 грн. та моральну шкоду – 5 000 грн. та судові витрати у розмірі 1000 грн. за надання юридичної консультації адвокатом.
Третя особа ОСОБА_4 позов підтримав.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з;явилась.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 6 100 грн. 36 коп. та моральної шкоди в розмірі 3000грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 260 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, повязання з наданням юридичної консультації у розмірі 1 000 грн.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, так як судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків пошкодження автомобіля в розмірі 6100,38грн. та моральної шкоди в розмірі 3000грн. на підставі ст.1166 ЦК України та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 260грн. та моральної шкоди в розмірі 1000грн. на підставі ст.1187 ЦК України , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушила п.п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху в результаті чого сталася ДТП, в результаті якої була заподіяна матеріальна та моральна шкода ОСОБА_1 пошкодження автомобіля та матеріальна та моральна шкода ОСОБА_2 яка була пасажиром в автомобілі ОСОБА_1
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
В апеляційній скарзі вказується на те, що суд першої інстанції посилався на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2007р. , якою встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, однак дана постанова була скасована постановою Апеляційного суду Одеської області від 27.11.2007р.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи, оскільки обставини дорожньо- транспортної пригоди викладені в постанові відділу оформлення ДТП УДАЇ ГУМВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальної справи , де вказано, що саме ОСОБА_3 порушила п.п.12.1, 12.3 ПДР і саме це стало причиною ДТП. Дана постанова ніким не оскаржена і є чинною ( а.с.49).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.23 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” від 31.03.1995року № 4 не навів мотивів стягнення моральної шкоди, колегія суддів також не приймає до уваги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при встановленні розміру заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на характер душевних страждань та переживань, пов;язаних з погіршенням здоров;я його матері, пошкодженням автомобілю, певними незручностями, спричиненими пошкодженням автомобіля. Що стосується моральної шкоди заподіяної ОСОБА_2, то суд першої інстанції врахував її моральні страждання, переживання, стрес які були спричинені ДТП. При визначені розміру моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 законне та обгрунтоване і апеляційну скаргу в цій частині необхідно відхилити.
Що стосується рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000гривень за надання юридичної допомоги , колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні, зменьшивши розмір до 362грн. 80коп. з наступних підстав.
Статтею 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов;язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги. Граничний розмір компенсаціїї витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.042006р. № 590 “ Про граничні розміри компенсації витрат, пов;язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. Додатком до цієї постанови встановлено, що граничні компенсації витрат на правову допомогу при розгляді цивільних справ не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Статтею 2 Закону України “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009року , мінімальна заробітна плата на час прийняття рішення становила 907грн. в місяць.
Таким чином, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають витрати за надання юридичної помоги в розмірі 362 гривні 80коп. ( 907грн. Х 40% : 100 = 362грн. 80коп.).
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.3, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов;язані з наданням юридичної допомоги в сумі 1000гривень змінити, зменьшивши розмір до 362 гривень 80 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді О.В.Оверіна
К.П.Мартинова