АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Цюра Т.В., Сєвєрова Є.С.
при секретарі – Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Північний» про визнання права користування квартирою,-
встановила:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою.
В процесі розгляду справи, позивачка уточнила свої вимоги і просила суд визнати її такою, що використала ордер на квартиру та визнати за нею право користування спірною квартирою, свої вимоги мотивувала тим, що на підставі ордеру № 0624 серії СР від 02.12.1987 року позивачка разом з чоловіком у 1987 році вселилась в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 17,44 кв.м. Вселившись у зазначену квартиру, вони не знялися з реєстраційного обліку з попереднього місця проживання і не зареєструвались у зазначеній квартирі Після смерті чоловіка позивачка залишилась проживати там одна. На даний час позивачка не має можливості зареєструватись у квартирі, у зв’язку з чим вимушена звернутись до суду із зазначеним позовом.(а.с.1-3,38-39)
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 17.11.2010 року позов ОСОБА_1 задоволений. (а.с.61)
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
________________________________
Головуючий по 1-й інстанції – Шепітко І.Г. Справа №22ц-1609/11
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія:41
Статтею 65 ЖК України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що на підставі рішення Виконкому №307 від 19 червня 1987 року чоловік позивачки – ОСОБА_2 отримав ордер №0624 серії СР від 02.12.1987 року на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, на склад сім’ї дві особи – він і його дружина – ОСОБА_1 Після чого на ім’я ОСОБА_2 були відкриті особові рахунки для сплати комунальних послуг.
Після отримання ордеру позивачка з чоловіком посилились у квартиру, однак не знялися з реєстраційного обліку за попереднім містом проживання та не здійснили реєстрацію за спірною адресою. 19.08.2002 року позивачка була знята з реєстраційного обліку з попереднього місця проживання – по АДРЕСА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер.(а.с.8) Після його смерті позивачка залишилась проживати у спірній квартирі, виконує всі обов’язки що випливають з договору найму жилого приміщення.
Факт постійного проживання позивачки у спірній квартирі підтвердили свідки, які одночасно з позивачкою отримали ордери на заселення у квартири по проспекту АДРЕСА_1, у зв’язку з відселенням з аварійного будинку АДРЕСА_2, а саме – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відповідно роз’яснень викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Суд першої інстанції врахував указані положення закону, правильно встановив, що ОСОБА_1 є дружиною наймача, була включена в ордер, вселилась у встановленому законом порядку, постійно там проживає з 1987 року по теперішній час, виконує всі обов’язки що випливають з договору найму жилого приміщення, що відповідно дає підстави вважати, що позивачка набула право користування спірною квартирою.
Довід апеляційної скарги про те, що відсутні письмові звернення позивача на адресу виконкому Суворовської районної адміністрації щодо продовження дії ордеру №307 від 02.12.1987 року та відсутні рішення щодо цього питання, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки правовою підставою для вселення позивачки в квартиру АДРЕСА_1 був саме ордер №0624 серії СР від 02.12.1987 року , який відповідно був реалізований в 1987 році, і необхідності в його продовженні у позивачки не було. Крім того, ордер №307 від 02.12.1987 року, на який посилається апелянт, взагалі не був предметом дослідження як у суді першої інстанції, так і в суду апеляційній інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних виводів суду першої інстанції.
При зазначених обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради – відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 листопада .2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Цюра Т.В.
Сєверова Є.С.