Справа № 1-101 2008р.       

                                                В И Р О К                                                          

                                   І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

               19 травня 2008 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

                       головуючого судді -                                                   Сегет Я.С.

                       при секретарі -                                                            Волошиній Л.О.                

                       за участю прокурора -                                                Соболєва О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Лохвиці кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця      

                             і мешканця АДРЕСА_1, ук-

                             раїнця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, дітей не має,

                             навчається в Лохвицькому ПТУ № 27, вироком Миргородського міськрайонним суду

                             від 26.02.2008р. судимого за ч. 3 ст. 185 КК України до 240 годин громадських  ро-

                             біт, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -

                                                                      В С Т А Н О В И В  :

       ОСОБА_1, будучи засудженим вироком Миргородським міськрайонним  судом Поставсь-кої області від 26.02.2008р. за ч. 3 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт, і відбуваючи покарання у дочірньому підприємстві « Комунсервіс » Лохвицького виробничого управління житло-во-комунального господарства, що розташованого в м. Лохвиці по вул. Журавського - 32, перебуваю-чи на обліку в КВІ УДДУ ПВП в Полтавській області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний харак-тер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи так діяти, умисно ухилявся від відбування громадських робіт, що проявилося в тому, що він протягом березня 2008р. по 14 травня 2008р. включно, жодного дня не з»являвся на громадських роботах без поважних причин.  

        В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1вину в скоєнні злочину визнав в повному об”є-мі, щиро розкаявся.        

        Як видно з пояснень підсудного ОСОБА_1, він дійсно будучи засудженим згідно вироку Миргородського міськрайонного суду від 26.02.2008р. за ч. 3 ст. 185 КК України до 240 годин грома-дських робіт, які він повинен був відбувати в м. Лохвиці в ДП « Комунсервіс » на визначених об»єк-тах у вільний від постійного місця робот та навчання час. З ним провели бесіду та інструктаж в ДП    « Комунсервіс », закріпили за ним свого працівника. Він повинен був працювати на громадських ро-ботах кожного дня по 4 години в день починаючи з 21.03.208р. в період часу з 13-00 години до 17-00 години, після навчання. Після цього ОСОБА_1жодного разу до ДП « Комунсервіс » не з»явив-ся і на громадські роботи не ходив, так як йому соромно ходити по місту з мітлою та замітати, чи ви-конувати інші роботи такого роду, тому що він тут проживає  і його знають люди та його друзі. ОСОБА_1 вирішив не ходити на громадські роботи.   

        У відповідності до вимог ст. ст. 299, 301-1 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи лише допитом підсудного ОСОБА_1 і даними, які характеризують його особу.     

        Заслухавши пояснення підсудного ОСОБА_1 суд прийшов до висновку, що його вина пов-ністю доведена.

        Суд вважає, що навмисні дії ОСОБА_1, скоєні з прямим умислом, що виразились в ухиле-нні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, вірно кваліфіковані ч. 2 ст. 389 КК України.

        При визначенні виду і міри покарання суд врахував, що ОСОБА_1вину в скоєнні злочи-ну визнав, щиро розкаявся, по місцю проживання характеризується позитивно, має молодий вік. Дані обставини суд визнає пом”якшуючими покарання.

        Суд відмічає, що ОСОБА_1скоїв новий навмисний злочин, маючи судимість за навмис-ний злочин, тим самим згідно ст. 34 КК України він допустив рецидив злочинів. Відмічену обставину суд, керуючись ст. 67 КК України визнає такою, що обтяжує покарання.   

         Суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого, особу підсуд-ного, обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання, приходить до висновку, що виправлення та перевиловання  ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, звільнивши його у відповід-ності до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.       

        Цивільний позов, речові докази і судові витрати по справі відсутні.

   Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                                              З А С У Д И В :     

        ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України до 2 ( двох ) років  обме-ження волі.    

        Керуючись вимогами ст. 75 КК України суд звільняє ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він на протязі іспитового строку в 2 ( два ) роки не вчинить нового злочину.

        Згідно ст. 76 КК України суд покладає на ОСОБА_1 такі обов”язки:

        - не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-викона-вчої системи;

        - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

        - періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

        Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу суд залишає підпис-ку про невиїзд.

        На вирок суду може бути принесена апеляція до Апеляційного суду Полтавської області на про-тязі 15 діб з моменту його проголошення.

        Вирок постановлено і виготовлено суддею в нарадчій кімнаті на комп”ютері.

                               СУДДЯ                                                                                 Я. С. СЕГЕТ            

           " З оригіналом згідно "

                   Голова суду                                                              Савинський Г.Б.

                   Ст. секретар                                                                     Городецька С.Б.