Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,
секретаря: Гринчак В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Надвірнянського району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу від 10.07.2008 року, 12.12.2008 року, 25.06.2010 року недійсними, витребування із незаконного володіння квартири та повернення її власнику та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та прокурора Надвірнянського району на рішення Надвірнянського районного суду від 30 листопада 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Надвірнянського районного суду від 30 листопада 2011 року позов прокурора Надвірнянського району в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений Надвірнянською державною нотаріальною конторою 10.07.2008 року, за реєстром №1864.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського нотаріального округу 12.12.2008 року, за реєстром № 4376.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений Надвірнянською державною нотаріальною конторою 25.06.2010 року, за реєстром №1681.
В задоволенні решти позовних вимог прокурора Надвірнянського району в інтересах ОСОБА_1 – відмовлено.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність рішення суду в частині часткового задоволення позову прокурора та відмови в задоволенні його позову, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального права із невідповідністю висновків суду матеріалам справи та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В частині відмови позивачу у витребуванні майна із володіння вважає рішення правильним та обґрунтованим. Просить рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову прокурора та відмови в задоволенні його позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора Надвірнянського району відмовити, а його позовні вимоги задовольнити. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про витребування квартири із незаконного володіння залишити без зміни.
Роблячи висновок про недійсність правочинів, що були укладені другими і третіми власниками спірної квартири, суд вказав як підставу те, що визнання недійсним первинного договору тягне за собою визнання недійсним послідуючих, при цьому ні ст.203 ЦК України, ні ст. ст. 222, 223, 225 ЦК України, не передбачають такої підстави для визнання угоди недійсною.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення про визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було зазначено взагалі, яким конкретним нормам ЦК України суперечать зазначені оспорювані правочини.
Судом не взято до уваги положення Постанови Пленуму ВСУ України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якою чітко передбачено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчиненні після недійсного правочину.
Також, судом не враховано рішення Надвірнянського районного суду від 30.10.2010 року, яке набуло законної сили. Даним рішенням суду за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну квартиру, після того як вона, придбавши в ОСОБА_2 спірну квартиру, здійснила її реконструкцію, збільшила її за рахунок добудови і оформлення мансардного поверху майже у два рази та вчинила інші покращення. Внаслідок таких дій, рішенням Надвірнянського районного суду за ОСОБА_3 було визнано право власності вже на зовсім інший новостворений об'єкт.
Як вбачається з тексту договору купівлі продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та витягу з ОБТІ, майно яке відчужувалось ОСОБА_3 було зареєстровано за нею саме на підставі рішення Надвірнянського районного суду, а не на підставі договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_6
Вказане беззаперечно засвідчує той факт, що ОСОБА_3 та апелянт являються добросовісними набувачами і власниками оспорюваної квартири, що повністю виключає можливість витребування даного майна.
При цьому, суд першої інстанції в основу своїх висновків про нездатність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій в момент укладення первинного договору, поклав лише висновки експертизи та не обґрунтував відхилення посилання позивача за зустрічним позовом на ряд фактів, які явно дають іншу характеристику як продавцю так і його діям на час укладення договору та свідчать про відсутність психічної хвороби.
Прокурор Надвірнянського району також подав апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови у витребуванні із незаконного володіння ОСОБА_4 квартири, як такого, що є незаконним та необґрунтованим. Просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Надвірнянського району задовольнити.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 03.02.2011 року ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_5 його опікуном. Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_2, коли перебував в такому стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
В зв'язку з цим, судом не враховано вимоги п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, згідно якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Про відсутність волі ОСОБА_1 на відчуження майна свідчить той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу він не міг проявити свою волю у зв'язку з психічним розладом. А тому, спірна квартира повинна бути повернута ОСОБА_7, як власнику з володіння добросовісного набувача ОСОБА_4
Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянтів та їх представників, а також інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора Надвірнянського району підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_4 не може бути задоволена з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, 10.07.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. 12.12.2008 року ОСОБА_2 продала спірну квартиру ОСОБА_3 25.06.2010 року укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 10.11.2010 року обласного клінічного диспансеру Івано-Франківського УОЗ ОДА та акту стаціонарної судової-психіатричної експертизи, проведеної комунальним закладом "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" від 02.03.2011 року, ОСОБА_1 визнаний таким, що страждає стійким хронічним психічним розладом – параноїчною шизофренією. Зазначене захворювання позбавляло ОСОБА_1 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент укладання правочину 10.07.2008 року.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 03.02.2011 року ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_5 його опікуном.
За таких обставин, суд першої інстанції, врахувавши вимоги ст.225 ЦК України, дійшов вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати недійсним, так як він укладений особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Визнання первинного договору купівлі-продажу квартири тягне за собою визнання недійсними послідуючих договорів купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову прокурора Надвірнянського району в частині витребування із незаконного володіння ОСОБА_4 квартири, оскільки він є добросовісним набувачем.
Згідно п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Про відсутність волі ОСОБА_1 на відчуження майна свідчить той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу він не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг ними керувати, що підтверджено у встановленому законом порядку, а саме висновками медичних установ та рішенням Надвірнянського районного суду від 03.02.2011 року.
За таких обставин, спірна квартира повинна бути витребувана з незаконного володіння ОСОБА_4 та повернута ОСОБА_1
У зв'язку з вищенаведеним, не заслуговують на увагу посилання апелянта ОСОБА_4 з приводу неправомірності визнання судом першої інстанції недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Що стосується рішення Надвірнянського районного суду від 30.10.2010 року, яким за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну квартиру, після того як вона, придбавши в ОСОБА_2 спірну квартиру, здійснила її реконструкцію, то дане судове рішення не є преюдиційним для даної справи, оскільки стосується іншого предмету спору та не спростовує той факт, що спірна квартира була продана ОСОБА_1 в стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
При цьому, факт добросовісного набуття права власності на квартиру ОСОБА_3 та апелянтом не перешкоджає позивачу права на витребування майна з чужого володіння.
При наведених обставинах рішення суду першої інстанції підлягає до часткового скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу прокурора Надвірнянського району задовольнити. Рішення Надвірнянського районного суду від 30 листопада 2011 року в частині відмови у поверненні ОСОБА_1 квартири скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_1. В решті рішення суду залишити без зміни
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А.І. Шишко
Судді: О.Ю.Беркій О.В. Пнівчук