АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Цюра Т.В., Сєверової Є.С.
при секретарі – Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13.12.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання, визнання спільним майном та поділ сумісного майна подружжя,-
встановила:
У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про розподіл сумісного майна подружжя.(т.1 а.с.2)
В процесі слухання справи позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, відповідно останніх, просила встановити факт сумісного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня місяця 2002 року до 18 грудня 2004 року, визнати їх спільною сумісною власністю: - нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1; нежитлове приміщення офісу в будинку АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_2, автомобіль Камаз-54112, грошові кошти, що знаходяться на депозиті в АКІБ «УкрСиббанк»; здійснити поділ зазначеного майна, визнавши за нею право власності на нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1 та грошові кошти, що знаходяться на депозиті в АКІБ «УкрСиббанк»; за ОСОБА_1 визнати право власності на нежитлове приміщення офісу будинку АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Камаз-54112.(т.2 а.с.165-166)
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13.12.2010 року позов ОСОБА_2 задоволений. (т.2 а.с.197-198).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення суті позовних вимог. В обґрунтування скарги посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.
Судом встановлено, що з червня місяця 2002 року, не перебуваючи при цьому в
________________________________
Головуючий по 1-й інстанції – Шепітко І.Г. Справа №22ц-1575/11
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія:46
іншому зареєстрованому шлюбі, сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу за місцем проживання відповідача – у квартирі АДРЕСА_4. В період з 18 грудня 2004 року по 13 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. (т.1 а.с.4) Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.1 а.с.4)
Указані обставини підтверджені поясненнями, допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 - голови житлово – будівельного кооперативу, в склад якого входила квартира АДРЕСА_4, де проживали сторони; ОСОБА_5 – власник стоматологічного кабінету, яка в 2003 році надавала згоду ОСОБА_2 на переобладнання купленої квартири під нежитлове приміщення у АДРЕСА_3; ОСОБА_6 - мешканки та консьєржа будинку АДРЕСА_4; ОСОБА_7 – перукаря, яка підтвердила весною 2002 року позивачка переїхала по зазначеній адресі, куди вона приходила для стрижки позивачки; ОСОБА_8 – сусідки, мешканки квартири №НОМЕР_2 цього ж будинку, яка з 2002 року спілкувалась з позивачкою, часто заходила в квартиру АДРЕСА_4 для здійснення телефонних переговорів з чоловіком, вважала сторін подружжям, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 – подруг позивачки, які підтвердили, що їм достовірно відомо, що сторони стали проживати з літка 2002 року однією сім’єю. З наданих суду фотографій, вбачається про спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на відпочинку у родині та з друзями.
Також указані обставини кореспондуються з матеріалами справи, так, 17 травня 2003 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 усіма необхідними повноваженнями з питань укладення усіх передбачених законом угод по керуванню та розпорядженню усім його майном, видав відповідну довіреність, строком дії на три роки. (т.1 а.с. 157) Робочій проект реконструкції квартири АДРЕСА_5 під офіс, відповідно акту №6 від 10.03.2004 року, був прийнятий саме ОСОБА_2 (т.1 а.с.159) Договір на послуги водопостачання №342/3 від 20.12.2004 року квартири АДРЕСА_5, акт №3589 від 06.08.2004 року відключення від системи центрального опалення цієї ж квартири, був підписаний ОСОБА_2, що підтвердив відповідач у судовому засіданні.(т.1а.с.175-177) Договір оренди від 10 серпня 2004 року приміщення квартири АДРЕСА_5, договір оренди від 01 грудня 2003 року приміщення квартири АДРЕСА_1, додаткова угода про внесення змін в указаний договір від 01.01.2004 року, акт прийому - передачі приміщення від 02 грудня 2003 року, були підписаний позивачкою. Заступником начальника Управління пожежної безпеки та АРР МНС України в Одеської області на ім’я позивачки був надісланий лист про виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів у робочому проекті реконструкції квартири АДРЕСА_5 (т.1 а.с.178,188-191)
Суд першої інстанції правильно зазначив, що указані обставини свідчать, що спільна сумісна власність членів сім'ї створена за рахунок спільної праці та трудової участі позивачки.
Під час сумісного проживання та перебуванні у шлюбі сторони придбали наступне майно – нежитлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі – продажу від 05 грудня 2002 року, квартиру АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі – продажу від 26 червня 2003 року, яка згодом була реконструйована у нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 76,4 кв.м. по АДРЕСА_3, у зв’язку з чим 15 жовтня 2004 року видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення; квартира АДРЕСА_2, автомобіль Камаз-54112, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09 лютого 2006 року, грошові кошти, що знаходяться на депозиті по договору №270495454042261 в національній валюті, укладеному 16 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСибБанк» (т.1 а.с. 3,158,160, т.2 а.с.80)
Відповідно роз’яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного суду від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі - СК) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.
Суд, вирішуючи цей спір, правильно вважав, що цей спір про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі повинні вирішуватися згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про власність", відповідними нормами ЦК з урахуванням роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами) та в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» №16 від 12.06.1998 року. Після 01.01.2004 року на сторін стали розповсюджувати свою дію правила ст. 74 СК, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. За ч. 2 ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. З наведеного положення випливає центральна ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. Тому, у разі наступної реєстрації шлюбу такими особами майно, набуте до реєстрації шлюбу, також вважається об'єктом спільної сумісної власності подружжя згідно ч. 1 ст. 74 СК, а не особистою власністю кожного з подружжя за пунктом першим ч. 1 ст. 57 СК.
Викладене вище знайшло своє відображення в оскаржуваному судовому рішенні, суд розмежував правовідносини, що склались між сторонами до 1 січня 2004 р. та після цієї дати.
Судова колегія вважає встановленим факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю, що відповідно тягне за собою набуття спільної сумісної власності - яка підлягає поділу між сторонами.
Застосовуючи принцип диспозитивності, враховуючи вартість майна, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції, що частка в майні, що є у спільній сумісній власності сторін, і на яку просить визнати право власності ОСОБА_2 значно зменшена позивачкою.
Довід апеляційної скарги про те, що нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1, яке придбане 05.12.2002 року, нежитлове приміщення офісу в будинку АДРЕСА_3, яке придбане 26.06.2003 року та автомобіль Камаз 54112, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є майном приватного підприємця, який використовує його в своїй підприємницької діяльності не може бути прийнятий судовою колегією, оскільки він не узгоджується з матеріалами справи. Так, ОСОБА_1 з 15.05.1997 року зареєстрований як фізична особа – підприємець. (т.1 а.с.107) Відповідно звітів СПД – фізичної особи ОСОБА_1 видом його підприємницької діяльності в період 2002 – 2003 роки були вантажні перевозки по Україні. (т.1 а.с.200-205) Таким чином, в період 2002-2003 років указані вище квартири не могли бути застосовувані відповідачем для здійснення ним підприємницької діяльності. Крім того, апелянт помилково зазначає в скарзі, що на період 2003 року квартира АДРЕСА_5 мала статус нежилого приміщення. Спірна квартира набула указаного статусу лише в жовтні 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилі приміщення офісу. (т.1 а.с.160) Видом діяльності ОСОБА_1 на період 2006 року було здавання під найм власної та державної нерухомості виробниче – технічного та культурного призначення. (т.1 а.с.110) Зазначене свідчить, що автомобіль Камаз 54112, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не міг використовуватись відповідачем для здійснення ним підприємницької діяльності.
Довід апеляційної скарги, про те, що гроші на придбання пакету цінних паперів ОСОБА_1 отримав за договором про надання споживчого кредиту №11140775000 від 16 квітня 2007 року, укладеного з АКІБ «УкрСиббанк» на суму 378750 гривень, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки наявність зазначеного договору не дають підстави вважати, що саме ці грошові кошти були використані на придбання цінних паперів за договором купівлі – продажу № Б-126/03 від 18 квітня 2007 року. (т.1 а.с.27-30, 49-56)
При зазначених обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Цюра Т.В.
Сєверова Є.С.