У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів   судової палати з цивільних справ апеляційного   суду Рівненської області в складі:  

головуючої судді –Шеремет А.М.,

          суддів: Гордійчук С.О., Хилевича C.B.,

          секретар судового засідання  Панас Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу     Житлово-комунального підприємства КП „Житлокомунсервіс”  на рішення Володимирецького районного  суду від 27 грудня 2011 року    в справі за позовом  ОСОБА_1  до житлово-комунального підприємства КП „Житлокомунсервіс” про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , -

                                             в с т а н о в и л а :

Рішенням Володимирецького районного  суду від 27 грудня 2011 року    стягнуто з Володимирецького КП „Житлокомунсервіс” на користь ОСОБА_1 179,87 грн. недоплаченої при розрахунку заробітної плати та 8838, 72 грн. середнього заробітку  за весь період затримки розрахунку, а також судовий збір.

Вважаючи дане рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з”ясуванні всіх обставин справи, житлово-комунальне підприємство КП „Житлокомунсервіс” подало  на нього апеляційну скаргу.

          Зазначає про необґрунтованість  висновків суду про те, що адміністрацією підприємства умисно не виконувались умови Галузевої угоди з приводу нарахування заробітної плати позивачу, оскільки даними нормативними актами передбачена можливість оплати праці нижче від норм вказаної угоди тимчасово на період подолання фінансових труднощів. Порушень діючого законодавства в частині нарахування та виплати заробітної плати позивачу житлово-комунальне підприємство КП „Житлокомунсервіс” допущено не було.

  Позивачу було достовірно відомо, які суми нараховувались їй щомісячно, однак до адміністрації підприємства щодо неправильності проведення таких виплат вона не зверталась.

   Порушень недоврахування та невиплати заробітної плати позивачу відповідно до Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об”єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі „Федерація роботодавців ЖКГ України” та Центральним комітетом профспілки працівників житллово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення  України на 2010-2012 роки не виявлено.

   Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1   при звільненні з КП „Житлокомунсервіс” була недоплачена заробітна плата.

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

         Судом встановлено, що згідно наказу № 9 від 10 серпня 2011 року ОСОБА_1  звільнилась з роботи з КП „Житлокомунсервіс” за власним бажанням.

Сума недоплаченої при розрахунку заробітної плати позивачці становить 179,87 грн.

          Відповідно до ст. 116 КЗПП України  при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення,  якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після  пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

         Відповідальність за невиплату розрахункових сум передбачена ст.117 КЗПП України, де зазначено, що  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних   звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація  повинні виплатити працівникові  його середній заробіток за  весь час затримки про день фактичного розрахунку.

Cума, яка підлягає стягненню на користь позивача, визначена судом першої інстанції обгрунтовано, з урахуванням положень ст.117 КЗпП України та матеріалів справи, з нею погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

         З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно  з"ясував обставини справи,  дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що  виникли між сторонами, і правильно вирішив спір. За таких обставин апеляційну  скаргу слід відхилити, а рішення суду  першої інстанції залишити без змін.

На підставі наведеного,  керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст.  11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                       у х в а л и л а :

        Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства КП „Житлокомунсервіс”  відхилити.

Рішення    Володимирецького районного  суду від 27 грудня 2011   року   залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча             

        Судді: