АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєверової Є.С., Сидоренко І.П.
при секретарі – Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної Ради, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини», третя особа - Управління охорони здоров`я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі (надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення),-
встановила:
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського районного суду Одеської області з позовом до Одеської обласної Ради, Головного Управління Державного казначейства України в Одеській області, КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини», третя особа - Управління охорони здоров`я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі (надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення).
Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1665,41 гривень, індекс інфляції у сумі 4138,54 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, витрати на юридичну допомогу у розмірі 440 гривень та судові витрати у сумі 84 гривні. (а.с.124-125)
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» на користь ОСОБА_1 1665,41 гривень недоплачених надбавок до заробітної плати за період з 1997 року по 2002 роки, індекс інфляції у сумі 4138,54 гривень, витрати на юридичну допомогу у сумі 440 грн. та судові витрати у сумі 84 грн. У задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено. (а.с.137-141).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні
________________________
Головуючий по 1-й інстанції – Боярський О.О. Справа №22ц-557/11
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія:51
позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а.с.148-150)
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року не відповідає.
Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» є самостійною юридичною особою, невиплата виникла у зв’язку з не фінансуванням з Державного бюджету. Одеська облдержадміністрація чи інша установа не мають ніякого відношення до фінансування, у зв’язку з чим сума боргу підлягає стягненню саме з КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини».
Проте, с таким висновком першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту.
Згідно ст.34 цього Закону будинок дитини є одним із різновидів дошкільних навчальних закладів, які є складовою структури освіти.
Частиною 4 ст.37 зазначеного Закону передбачено, що для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчаться в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи – інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.
Таким чином, КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» має подвійний статус, оскільки є і закладом охорони здоров’я, і навчальним закладом, який входить до структури освіти та на який поширюється дія Закону України «Про освіту».
Статтею 57 Закону України «Про освіту» передбачені гарантії держави педагогічним, науково – педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів.
Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково – педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», встановлює та регулює правовідносини, що склались у зв’язку з відсутністю фінансування, по виплатам, передбаченим цією статтею. Указана заборгованість визначена як кредиторська заборгованість Державного бюджету України. (ст.1) Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.
Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли Законом про Державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідними бюджетами за рішенням суду.
Згідно з положеннями ст.2 цього Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України є обов’язковою до погашення і погашається протягом п’яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України, починаючи з 2005 року, у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з державного бюджету для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 934 від 19.09.2005 року був розроблений та затверджений Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним, науково – педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Указані обставини дають підстави вважати, що джерелом фінансування КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» є Державний бюджет України, предметом спору є наявність або відсутність відповідної заборгованості перед позивачкою.
Судом встановлено, що власником КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» є територіальні громади сіл, селищ, міст області, в особі Одеської обласної ради. Кошти направлялися з Державного бюджету до бюджету Одеської області. Одеська обласна рада затверджує бюджет по коду призначення та здійснює фінансове забезпечення діяльності КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини».
Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» не є розпорядником бюджетних коштів, не має повноважень на формування видатків із бюджету, фінансується за рахунок бюджету Одеської області та здійснює виплати працівникам в межах отриманих асигнувань. Відомостей про надходження до КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» грошових коштів на погашення заборгованості перед ОСОБА_1 матеріали справи не містять. У зв’язку з чим, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення відповідних виплат саме з КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини».
Бюджетний кодекс України в якості головних розпорядників бюджетних коштів визначає бюджетні установи в особі їх керівників, що визначаються відповідно до ч. 1 ст. 22 цього кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень (п. 15 ст. 2 БК).
На виконання вимог ч. 1 ст. 22 БК України розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" від 31.05.2006 р. N 296-р (із змінами) затверджений перелік головних розпорядників бюджетних коштів та відповідальних виконавців бюджетних програм, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України, а також затверджено схему їх взаємодії.
Визначення переліку головних розпорядників бюджетних коштів щодо місцевих бюджетів відбувається із дотриманням вимог, встановлених п. 2 і 3 ч. 1 ст. 22 БК України. У зазначених правових нормах міститься перелік головних розпорядників (в особі їх керівників), що наділяються відповідними бюджетними призначеннями на поточний бюджетний період щодо власних місцевих бюджетів. Учасниками бюджетних відносин, що виникають стосовно розробки, затвердження, виконання та звітності щодо виконання місцевих бюджетів виступають органи місцевої влади, органи місцевого самоврядування, визначені бюджетні установи тощо.
Головними розпорядниками за бюджетними призначеннями, передбаченими за місцевими бюджетами (міст Києва та Севастополя, обласними, районними, бюджетами міст обласного та республіканського значення, бюджетами районів у містах) можуть бути керівники місцевих державних адміністрацій, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.
Відповідно положень ч.1 ст.18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.
Системний аналіз наведених положень Закону дозволяє зробити висновок, що саме Одеська обласна державна адміністрація є головним розпорядником бюджетних коштів, тому саме цей орган мав бути стороною по справі.
Крім того, звертає увагу той факт, що при наявності кредиторської заборгованості Державного бюджету перед позивачкою, Держава в особі відповідного органу не була залучена до участі у справі.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції не враховував зазначені вище положення Закону та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з виниклими між сторонами правовідносинами, застосував закон, який не розповсюджує свою дію на виниклі між сторонами правовідносини, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1п.п.3,4 ст.309, ст.ст.314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського спеціалізованого будинку дитини – задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної Ради, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини», третя особа - Управління охорони здоров`я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі (надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення) – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Сєверова Є.С.
Сидоренко І.П.