АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.
при секретарі – Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.04.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Житлово-будівельний кооператив «Іллічівський-26» про визнання права власності в порядку спадкування,-
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси з позовом до Третьої одеської нотаріальної контори м.Одеса про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 7 серпня 1992 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, пайовий внесок за яку сплатив її чоловік. Вона звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори м.Одеси їз заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак їй було відмовлено в цьому, оскільки нею не надано правовстановлюючих документів на квартиру. За життя, її чоловік почав оформляти документи для одержання свідоцтва про право власності на квартиру, він получив технічний паспорт з ОМБТІ, але потім почав хворіти та не зміг закінчити оформлення документів. Посилаючись на те, що вона фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, просить встановити факт прийняття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1. (а.с.3)
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були залучені до участі у справі в якості третіх осіб.(а.с. 26)
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила свої вимоги, звернулась із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та просила суд встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті чоловіка ОСОБА_4; встановити факт проживання однією родиною нею та ОСОБА_4 в період з 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею, як спадкоємцем першої черги, в порядку спадкування за законом, право власності на квартиру АДРЕСА_1
________________________________
Головуючий по 1-й інстанції – Салтан Л.В. Справа №22ц-4585/11
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія:37
АДРЕСА_1.(а.с.81)
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погодившись з позовом ОСОБА_1, звернулись до суду із зустрічною позовною заявою про визнання поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом за кожним по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1.(а.с.64-65)
Після неодноразових уточнень, просили суд продовжити строк для прийняття спадщини, визнав поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини, визнати за кожним право власності по 1/3 частині паєнакопичень ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ними право власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, за кожним.(а.с.103-104)
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04.04.2011 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволений в повному обсязі. За ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано право власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за кожним. (а.с.108-109)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення по справі яким задовольнити її позов у повному обсязі, та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм процесуального та матеріального права. (а.с.115-117)
Заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає,
що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно роз’яснень п.п.11,13 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.
Зазначеним вимогам закону рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2011 року не відповідає. Рішення суду не містить обґрунтування щодо кожного доводу сторін, не надана оцінка доказам по справі, не наведені мотиви, за якими суд першої інстанції дійшов такого висновку, частина позовних вимог не розглянута.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень, суд у порушенні вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та реалізації сторонами своїх процесуальних справ.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, які не заявляли про відмову від спадщини, а тому вважаються такими, що мають право на спадщину за законом.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3, ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з померлим з 07 серпня 1992 року, проживала та була зареєстрована по спірній адресі з 23.09.1992 року. Вона звернулася із заявою про прийняття спадщини в Третю одеську державну нотаріальну контору 01 грудня 2009 року, тобто у визначений законом термін.(а.с.4,34,44)
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають в м.Луцк, Волинської області, із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись у квітні 2009 року, тобто з пропущенням установленого законом строку для прийняття спадщини. (а.с14,19)
Відповідно до вимог ст. ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Застосовуючи приписи наведених норм закону та враховуючи, що встановлення факту прийняття спадщини не передбачено діючим законодавством, а встановлення факту проживання однією сім’ю з померлим з 1988 року не знайшло свого підтвердження, судова колегія вважає необхідним в цієї частині позову ОСОБА_1 – відмовити.
Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, постійно проживала зі спадкодавцем однією сім’ю до дня його смерті, в установлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, указані обставини дають підстави вважати ОСОБА_1 такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Суд першої інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки, тим обставинам, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вимогами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на частину паєнакопичень та визнання права власності на частину спадщини, які є взаємовиключними вимогами. Вимоги в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на частину паєнакопичень залишились не розглянутими, суд з цих питань не висловив свою думку та не ухвалив рішення.
За правилами ч.ч.1,3 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Так, відповідно роз’яснень п.п.24,23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст.1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 знали про смерть батька, були на похоронах, в зв’язку з чим усвідомлювали про необхідність та мали можливість звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, але цього не зробили.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судова колегія керується положенням ст. 1272 ЦК України та виходив із того, що позивачами не наведено поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та не надано будь - яких доказів, які свідчать про наявність для них перешкод для подачі заяви про прийняття спадщини. При цьому суд враховує, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини, а не наступного оформлення своїх прав на спадкове майно.
Вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частину паєнакопичень ОСОБА_4 не засновані на законі. Указані правовідносини припинили свою дію 15 лютого 1991 року після повної виплати померлим пайового внеску в сумі 6850 рублів 25 копійок в ЖБК «Іллічівський-26». ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1, але за життя не отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право власності на житло, що в подальшому стало перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1
У зв’язку з відсутністю умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Суд належним чином не з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, доказам, на які посилались сторони не дав належної правової оцінки.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.04.2011 року ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч. ст. 309, ст.314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.04.2011 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Житлово-будівельний кооператив «Іллічівський-26» про продовження строку для прийнятті спадщини, визнання права власності на паєнакопичення та визнання права власності в порядку спадкування на частину квартири АДРЕСА_1 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Цюра Т.В.
Сидоренко І.П.