У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Соколовського В.М., Томин О.О.,
секретаря: Гринчак В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Коломийське лісове господарство", треті особи: Шепарівська сільська рада Коломийського району, ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Коломийська районна державна адміністрація про визнання права користування житловим приміщенням та виключення житлового приміщення із переліку службового житла за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 січня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 січня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ДП "Коломийське лісове господарство", треті особи: Шепарівська сільська рада Коломийського району, ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Коломийська районна державна адміністрація про визнання права користування житловим приміщенням та виключення житлового приміщення із переліку службового житла.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, а позов задовольнити. Апелянт зазначає, що суд у рішенні визнав, що спірне приміщення, де вона проживає з сім'єю, відноситься до житлового фонду, однак не визнає за нею право користування ним. Вона подала до суду договори найму цього житла, укладеного спочатку з її батьками, а потім з нею. Умови цих договорів виконуються до цього часу, вона та її дочка зареєстровані у цій квартирі, яка складається з двох кімнат, кухні та веранди. Квартира є ізольованою, має пічне опалення, газопостачання, електропостачання і відповідає технічним умовам щодо житла. 12
березня 1999 року батькові було видано службовий ордер, який і був підставою для вселення у дану квартиру. 22 березня 2010 року Коломийська міська рада видала свідоцтво про право власності на цю будівлю, як не житлове приміщення. Переведення даної будівлі у не житлове приміщення суперечить не тільки її інтересам, а й нормам ст.ст. 7 та 8 Житлового кодексу України.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення представника ДП "Коломийськийлісгосп", голову Шепарівської сільської ради, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановив суд першої інстанції, позивачка та її дочка з 25 вересня 2002 року зареєстровані і проживають у АДРЕСА_1. Батьки позивачки одержали це приміщення під житло, в зв'язку з роботою в лісництві у 1968 році, а 12 березня 1999 року їм було видано ордер на службове приміщення. Починаючи з 2000 року відповідач почав укладати з жильцями договори найму житлового приміщення, а з 2006 року договори тимчасового найму житла.
Коломийське МБТІ виготовило технічний паспорт на цей будинок і на підставі рішення Шепарівського сільвиконкому № 75 від 10 листопада 2009 року одержало свідоцтво про право власності, яке зареєстроване 09 квітня 2010 року у Коломийському МБТІ, реєстраційний № 2944944, тип об'єкта – нежитлові будівлі.
Відповідно до ст.118 Житлового кодексу України службові приміщення призначаються для заселення громадянам, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місці Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються , як правило, окремі квартири.
У матеріалах справи відсутні докази того, що спірне приміщення віднесене до категорії службових або до житлового фонду і цього не заперечує апелянт.
Вимагаючи визнання права користування спірним приміщенням, як житлом, позивачка не оспорює свідоцтва про право власності на нього та його державну реєстрацію, як не житлове приміщення, яке є державною власністю.
Отже, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є правильним.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 січня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.І. Шишко
Судді: В.М.Соколовський
О.О.Томин