Справа № 2-1648/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

01 лютого   2012 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді- Гонтаренко Т.М.,при секретарі Герко Т.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Світловодська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

   В С Т А Н О В И В:

   Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду і  просить ухвалити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість в сумі 1197 грн.40 коп. та судові витрати.                        Свої позовні вимоги обґрунтовує тим,що 08.09.2010року між ним та відповідачем було укладено договір позики,згідно якого він передав відповідачу 1100,00грн.,а останній забов»язався повернути йому зазначену грошову суму не пізніше 08.10.2010 року,але цього не зробив  , чим порушив його матеріальні та процесуальні права.

    Крім того,ОСОБА_2  відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України,оскільки прострочив виконання грошового забов»язання ,забов»язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

   Інфляційні витрати за період з 09.10.2010року до 01.10.2011року становлять 65грн.12коп. З відсотка річних від простроченої суми за вказаний вище період включно становлять 32грн.28коп., а загальна сума боргу станове 1197грн.40коп. Також відповідач повинен сплатити йому судові витрати,а саме: судовий збір 51.00грн.,витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 120.00грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 250.00грн.

    В судовому засіданні  позивач  позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на вказані вище обставини справи і просить їх задовольнити.

    Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав і в судовому засіданні пояснив,що між ним та позивачем ніколи не укладався договір позики не в усному не в письмовому виді та ніяких коштів в позику від нього він не отримував.

    Розписка на основі якої ОСОБА_1 звернувся до суду в дійсності була виписана іншій особі, а саме ОСОБА_1 який проживає в м.Києві . З грудня 2009року по листопад 2010року він працював продавцем комп»ютерної та офісної техніки в магазині «Станіслав»/вул. Гагарина,3 м.Світловодськ/ власником якого  фактично є позивач  і останній заборгував йому заробітну плату яку не спішив виплачувати. В Києві у нього є знайомий  теж ОСОБА_1,з яким він познайомився під час навчання в НТУУ «КПІ». Саме у нього на початку вересня 2010року він і взяв у борг 1100.00грн., про що було складено відповідну боргову розписку. На початку жовтня 2010року він повернув  ОСОБА_1 борг про що той йому надав розписку.

    Його боргова розписка знаходилася в папці з зразками курсових робіт на робочому місці і на його думку,позивач цим скориставшись,присвоїв її собі для подальшого звернення до суду з відповідним позовом. Просить в задоволенні позову відмовити.

   Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи. Суд приходить до наступного.

В судовому засіданні достовірно встановлено,що 08.09.2010року між сторонами по справі було укладено грошове забов»язання відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 1100.00грн., а останній забов»язався  повернути йому зазначену грошову суму не пізніше 08.10.2010року./а.с.7/.

Із розписки/а.с.7/ видно,що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1  грошову суму в 1100.00грн.,які забов»язався повернути  не пізніше 08.10.2010року.

Пояснення позивача повністю співпадають з даними зазначеної розписки.

         Відповідач позов не визнав та надав суду розписку про повернення ним боргу ОСОБА_1 /а.с.25/.

         Досліджуючи дану обставину суд приходить до висновку,що ОСОБА_2 намагається суд завести в оману та уникнути від повернення позивачу боргу. Про це свідчить : в наданій розписці ОСОБА_2 детально зазначив свої паспортні дані і в той же час крім прізвища , ім»я та по батькові які співпадають з даними позивача,даних про особу кредитора не зазначає. В судовому засіданні ОСОБА_2 не міг повідомити ні паспортних даних ні місця роботи , навчання чи мешкання особи якій він сплатив  гроші в значній сумі , а тільки зазначив,що протягом останнього року з ОСОБА_1./мешканцем м.Києва / він не спілкується.

          Відповідно до ст..60 ЦПК України ,кожна сторона забов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.61 цього Кодексу.

          Отже, суд вважає,що відповідач не довів в судовому засіданні свої заперечення стосовно позовних вимог позивача.

           Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України,боржник який прострочив  виконання грошового забов»язання,на вимогу кредитора забов2язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Керуючись ст. ч.2 ст.625ЦК України, ст..ст.10,11, 60, 88,209,212-215 ,218 ЦПК України, суд,-

                                                             В И Р І Ш И В:

                        Позов задовольнити.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу з врахуванням інфляційних витрат та 3 відсотків річних –1197.40грн., а також судові витрати у виді: судового збору в сумі 51.00грн.,витрат за інформаційно-технічний розгляд справ- 120.00грн. та витрати на правову допомогу в сумі 250.00грн.

               Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом 10 діб з дня його проголошення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду                                                       Т.М.Гонтаренко

01.02.2012