09.02.2012

Р І Ш Е Н Н Я                              Справа  № 2011/4994/2012

2/2011/553/2012

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

09.02.2012 року                     Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого –судді                                                   Шестака О.I.

при секретарі                                                             Гармаш К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання  договору міни дійсним,  визнання права власності на частку майна та звільнення майна від арешту,

встановив:

10.08.04 р. ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору міни дійсним, про визнання права власності на 13/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, про визнання права власності на рухоме майно, та зняття арешту з майна. В обґрунтування позовних вимог позивачка і її представник посилались на наступні обставини.

В 1996 році ОСОБА_1 купила незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_2, який стала добудовувати. Цей будинок мав спільний двір, з будинком, що належить на праві власності її сину - ОСОБА_2. Будинок останнього складає 13/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1.

У квітні 1998 року ОСОБА_2 запропонував їй купити його частку у домоволодінні, а вона, у свою чергу, запропонувала обміняти належну їй 1/3 частину будинку по АДРЕСА_3, на належні сину 13/100 домоволодіння АДРЕСА_1 з виплатою різниці у вартості.

Син погодився, і 14.04.1998 року вони склали договір міни, який вдвох підписали. Нотаріально цей договір мав бути посвідчений після закінчення реконструкції придбаного нею будинку №23 та надвірних будівель і прийняття їх у експлуатацію.

На виконання договору син сплатив їй належні кошти, а вона у, свою чергу, передала йому 1/3  частки будинку АДРЕСА_3, та почала будівництво басейну  на земельних ділянках домоволодінь №АДРЕСА_2 та 25, облаштувала подвір’я єдиним виходом, який містився на території земельної ділянки АДРЕСА_1, зробила загальне освітлення і відеоспостереження усього двору, необхідну для цього апаратуру встановила у АДРЕСА_1.

Енергопостачання, водопостачання, каналізація, охоронні системі будинку АДРЕСА_1, загального двору та басейну здійснюються від будинку АДРЕСА_2, де стоять єдині лічильники. Всі ці послуги оплачуються ОСОБА_1 Позивачка вважає, що з її боку договір міни був виконаний у повному обсязі і належним чином.

Її син - ОСОБА_2, з 1998 року не виконав з різних причин свої обіцянки  нотаріального посвідчення договору міни, а у червні 1999 року був заарештований, і потім засуджений та відбував покарання. Вона в односторонньому порядку не мала можливості нотаріально оформити договір міни.

Пізніше вона дізналася, що на спірний будинок, та її майно: басейн, чавунний паркан, парканні ліхтарі,  системний блок, відеоплеєр, монітори, відеодомофон, передавач відеосигналів накладено арешт державним виконавцем.

Оскільки з вини ОСОБА_2 не було здійснено нотаріальне оформлення правочину, вона просить визнати укладений договір дійсним, визнати за нею право власності на 13/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, зняти арешт з вказаної частки,  за ОСОБА_2 визнати право власності на 1/3 частину  будинку по АДРЕСА_3, а також зняти арешт з належного їй майна.

04.07.11 до суду звернувся ОСОБА_3  до ОСОБА_2 про визнання права власності на 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 06.10.11 вказаний позов був об’єднаний з первісним позовом у одне провадження. Ухвалою суду від 09.02.2012 цей позов було залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою в судове засідання позивача і його представника.

У судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги довірительки і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнала у повному обсязі, та підтвердила обставини, викладені у позові.

Третя особа –ОСОБА_4, яка представляла свої інтереси і по довіреності інтереси свого чоловіка - ОСОБА_3, - позов ОСОБА_1 не визнала, тому, що на її думку договір міни не посвідчений нотаріально, позивачем пропущено строк позовної давності. Окрім того ОСОБА_4 в ході слухання справи підтримувала позовні вимоги свого чоловіка ОСОБА_5 про визнання права власності на 13\100 домоволодіння АДРЕСА_1 за ним. Однак представник ОСОБА_3, і він сам, неодноразово не з’являлись у судові засідання, в тому числі вони не з’явились у три останні судові засідання, у зв’язку з чим позов ОСОБА_3 було залишено без розгляду, а слухання справи закінчено у відсутності ОСОБА_3 та його представника.

Третя особа - Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - до судового засідання свого представника не надіслав, надав листа з проханням розглядати справу за їх відсутність.

Залучені до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились. Причину неявки суду не повідомили.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та обставини.

ОСОБА_2 належить 13\100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 09.04.1997 року.

Окрім ОСОБА_2 співвласниками вказаного домоволодіння є: у 26\100 частин –ОСОБА_7, у 26\100 частин – ОСОБА_6, у 35\100 частин ОСОБА_4. Ці факти підтверджуються довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»та визнається сторонами.

Згідно договору  визначення порядку користування  спільним домоволодінням від 11.01.96 року співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 було визначено, що  13\100 частин домоволодіння, які належали ОСОБА_8, є будинок з прибудовою літ Б.  Згідно договору міни  від 09.04.1997 року, посвідченого нотаріусом, реєстровий номер 4869 ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_2 свої 13\100 частин домоволодіння.  

Згідно довідки  № 4803 від 19.11.08  КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1\3 частину  житлового будинку по АДРЕСА_3.

З договору міни від 14.04.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладеного у простій письмовій формі, вбачається, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла 13\100 частин домоволодіння  по АДРЕСА_1, в свою чергу ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 1\3 житлового будинку АДРЕСА_3. При цьому ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошову компенсацію у сумі 25000 гривень. Вказані факти визнаються сторонами.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона у ході реконструкції підвела від будинку АДРЕСА_2 каналізацію та водопостачання усього подвір’я та будинку АДРЕСА_1, на земельній ділянці АДРЕСА_1 і частково на земельній ділянці , що прилягає до домоволодіння АДРЕСА_1  збудувала басейн, підтверджується  актами управління каналізаційного господарства м. Харкова від 16.09. 2003 року та ТВО «Харківкомунпромвод»від  19.08.2003, від 22.09.2003 року, з яких вбачається, що у ході обстеження встановлено, що водопостачання та каналізація будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 здійснюється від єдиного вводу у будинку АДРЕСА_2 через водомір,  також на подвір’ї будинків міститься басейн, водопостачання якого здійснюється з вводу, розташованого у будинку АДРЕСА_2.

З листа  «Харківкомунпромвод»від 28.08.2003 № 2728 вбачається ,що  водозабезпечення кв.3.у буд.25 раніш було від водопровідного вводу  по АДРЕСА_1, але станом на 28.08.2003 року змінено, а також що на території домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 знаходяться басейни.

З  акту від 17.09.03 р., складеного комісією  дільниці Дзержинського району ОАО «Харківгаз», вбачається, що в присутності ОСОБА_1 було проведено обстеження домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, порушень у газифікації будинків не виявлено.

Сторони не заперечували, що вся ділянка двору огороджена спільним парканом, освітлення будинків та двору підключено до енергопостачання у АДРЕСА_2,  також зроблено єдиний вхід до двору з боку вул. Бакуліна.

З акту державного виконавця ВДВС Дзержинського району м. Харкова від 19.05.2005 вбачається,що будинок АДРЕСА_1, 13\100 частин якого належить на праві власності ОСОБА_2 знаходиться на одній і тій же ділянці з будинком  АДРЕСА_2.

Таким чином ОСОБА_1 повністю виконала умови договору міни, укладеного з ОСОБА_2 –передала йому у власність належну їй частку будинку АДРЕСА_3. Передала 25 000 грн., прийняла у володіння і стала користуватися, належними останньому, 13\100 домоволодіння АДРЕСА_1 однак  угоду, не було оформлено нотаріально з вини відповідача.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.07.2000 року ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєні злочинів, передбачений ст.ст. 143 ч.2, 144 ч.3, 206 ч.2 КК України, його засуджено до позбавлення волі та задоволено цивільні позови.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено на суму 70258 грн. і виписаний виконавчий лист № 1-756 від 12.12.2000 року, який був пред’явлений ОСОБА_3 до виконання до ВДВС Дзержинського району м. Харкова.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського району м. Харкова від 16.01.02.2001 р. накладено арешт на 13\100 частин будинку, який належить ОСОБА_2  на праві особистої власності у домі, розташованому по АДРЕСА_1.

З акту державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції  від 08.07.10  вбачається, що ОСОБА_3 було передано 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, що належать боржнику ОСОБА_2 при примусовому виконанні рішення Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-8/2010  від 02.06.10, яким  зобов’язано Дзержинський відділ ВДВС ХМУЮ передати ОСОБА_3 у власність долю 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Однак, 07.12.2010 року апеляційним судом Харківської області вищезазначене рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.06.2010 р. скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 про зобов’язання Дзержинського відділу ВДВС ХМУЮ передати ОСОБА_3 у власність долю 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 відмовлено.

Актом опису і арешту майна від 25.01.01р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-756 виданого 29.12.2000 року Дзержинським районним судом м. Харкова щодо конфіскації майна, яке належить ОСОБА_2 на праві особистої власності, описане майно: газова колонка «Mora  Moraviaу»у  неробочому стані, тренажер спортивний «York»універсальний № 3302 бв, система догляду універсальна, перемикач каналів «Дуплекс-16»бв, системний блок бв, передавач сигналів «Відеонет»бв, відеоплеєр «Panasonik»б/в, монітор «Hi-Sharp» № НОМЕР_1, відеомагнітофон «Косом»бв, телефонний апарат «Southwestern Bell» №фм 0006017 бв, телефонний апарат № 00056 бв, стіл письмовий 2 шт бв, крісло м’яке бв, електрогенератор «Сузукі СТ 60»у неробочому стані, газонокосарка  «Blek Decker»у неробочому стані, колеса з дисками «Бридж Стоун»3 шт., «Винтер ипорт»2 шт., «Винтер скорт 2 шт., «Екохама»4 шт., а всього описано майна на 2110,00 гривень.

Актом опису і арешту майна від 13.03.01 при примусовому виконання виконавчого листа № 1-756 виданого 12.12.2000 року Дзержинським районним судом м. Харкова щодо конфіскації майна, що належить ОСОБА_2 на праві особистої власності, описане майно: будинок з однією кімнатою, господарською коморою, кухнею, санвузлом, тамбуром, загальною площею 40 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1.

Актом опису і арешту майна від 19.05.03 при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-756 виданого 12.12.2000 року Дзержинським районним судом м. Харкова щодо стягнення з ОСОБА_2 вартості цивільних позовів описано і накладено арешт на таке майно: басейн розміром 20х4 м, обкладений кахлем білого кольору, відеокамери зовнішнього нагляду сірого кольору 3 шт., світильники чорного кольору з датчиком сигналізації 3 шт., ліхтар на паркані чорного кольору, грати ковані чавунні чорного кольору, усього  описано майна на 410 гр.+ 400 гр.

Постановою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 08.12.2010 у зв’язку з повним і фактичним виконанням на підставі п.8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 закінчено, також скасовано арешти накладені у ході виконавчого провадження у тому числі і на 13\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР \1963 р, яка діяла на момент укладання договору міни, якщо одна з сторін повністю або частково виконала  угоду,  що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати  угоду  дійсною.  В  цьому  разі  наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Позивач у ході слухання справи довів, що він виконав умови договору міни, а дії ОСОБА_2 свідчать про те, що він ухилявся від нотаріального посвідчення договору, тому суд вважає, що договір міни укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 14.04.1998 року, згідно якого ОСОБА_1 набула 13\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а взамін передала ОСОБА_2 1\3 частину по  АДРЕСА_3, що належав їй на праві власності, є дійсним і визнає за нею право власності на 13\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 право власності на 1\3 частини  будинку АДРЕСА_3.

У зв’язку з тим, що виконавче провадження за виконавчим листом № 1-756 виданого 12.12.2000 року Дзержинським районним судом м. Харкова закрито згідно постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 08.12.2010 у зв’язку з повним і фактичним виконанням, арешти на майно, яке позивачка просить виключити з акту арешту майна та на 13\100 частин домоволодіння , накладалися у рамках виконавчого провадження і 08.12.2010 р. скасовані, позовні вимоги ОСОБА_1 про виключенню майна та 13\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з під арешту не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 не надала даних про те, де знаходиться  майно: перемикач каналів «Дуплекс-16»бв, системний блок бв, передавач сигналів «Відеонет»бв, відеоплеєр «Панасонік»бв, монітор «Hi-Sharp»№ НОМЕР_1, відеомагнітофон «Косом»бв,  відеокамери зовнішнього нагляду сірого кольору 3 шт., світильники чорного кольору з датчиком сигналізації 3 шт., і чи є воно наявності, суд відмовляє їй у задоволенні позову у цій частині.

Ліхтар на паркані чорного кольору, грати ковані чавунні чорного кольору на паркані є частиною паркану домоволодіння АДРЕСА_1, а тому питання право власності на вказане майно має визначатися між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, тому суд відмовляє у задоволенні позову про право власності на вищевказане майно.

Суд відмовляє ОСОБА_1 у позові у частині визнання права власності на басейн розміром 20х4 м, обкладений кахлем білого кольору, оскільки басейн є надвірною спорудою, що самовільно збудована, у технічному паспорті на домоволодіння відсутня інформація про наявність басейну та у суду відсутні відомості про земельну ділянку, де фактично розташований басейн, тому це питання має визначатися згідно  порядку, встановленого про визнання права власності на самочинні будівлі.

          ОСОБА_4, яка представляла інтереси свого чоловіка ОСОБА_3 була зроблена заява про застосування строку позовної давності до правовідносин по визнанню договору міни дійсним, оскільки від його укладення до звернення ОСОБА_1 в суд пройшло понад 3 роки.

          Суд вважає неможливим застосувати строк позовної давності до зазначених правовідносин, з наступних причин.

          В простій письмовій формі договір було укладено 14.04.1998 р., позов ОСОБА_1 подала до суду 10.08.2004 р., тобто через понад 6 років після укладення договору.

          Однак перебіг строку позовної давності починає відраховуватись з того моменту коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не відмовлявся від нотаріального оформлення договору, укладеного з матір’ю у простій письмовій формі, але не робив цього з різних причин, як-то його арешт, засудження до позбавлення волі то що. Його представник не заперечувала проти задоволення позову під час всього розгляду відповідного позову ОСОБА_1

          У відповідності зі ст. 79 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) , що діяв на момент укладення договору, по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.

          Так і у відповідності зі ст. 264 ЦК України (в редакції 2003 р.), що діє на момент вирішення спору, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

          Тому з урахуванням того, що відповідач завжди визнавав позовні вимоги матері, договір фактично виконано -  позивачка прийняла в володіння виміняну частку будинку і користується нею нарівні з належним їй будинком та земельною ділянкою.

          Окрім того, у відповідності зі ст.75 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), що діяв на момент укладення договору позовна давність підлягала застосуванню судом до спірних правовідносин незалежно від заяви сторін. Однак, оскільки, спір раніш вирішено не було, а позивач звернулась до суду після набрання чинності ЦК України в редакції 2003 р. Згідно положень ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути продовжена за домовленістю сторін. Згідно ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. ОСОБА_3 приймає участь у вирішенні цього спору в якості третьої особи і не є стороною в спорі.

          У відповідності з п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

          Оскільки договір укладався у відповідності зі ст. 47 ЦК УРСР, який діяв на той момент, а положення ст.ст. 210, 220, 640 ЦК України погіршують положення сторін, суд, при вирішенні спору, застосовує норму, яка діяла при укладенні договору у 1998 р.

На підставі ст.47 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання  договору міни дійсним,  визнання права власності на частку майна та звільнення майна від арешту задовольнити частково.

Визнати  дійсним договір міни від 14.04.1998 року  укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_3.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів через суд першої інстанції.

          Головуючий