Справа № 2-2052/11

Р І ШЕ Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

01.12.2011  року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

                    головуючого -    судді Шелест І.М.,

                    за участі  секретаря  –Вождаєвої  Н.О.,   

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у місті Харкові цивільну праву за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу згідно розписки,-

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на те, що 27 червня 2008 року він передав відповідачу  грошову суму по розписці у сумі 3000 дол. США і зобов’язався повернути позику через один місяць, тобто 27 липня 2008 року. До теперішнього часу відповідач борг не повернув, не дивлячись на неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогами про повернення грошових кошів.

У зв’язку із чим просив, відповідно до уточнених вимог, стягнути з відповідача суму позики 3000 дол. США грн., відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 282, 08 дол. США, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 930 дол. США. та судові витрати в розмірі 461,63 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

          Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про день та час слухання розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації і, відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України вважається, що повістка вручена належним чином.

          Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріли справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Як встановлено у судовому засіданні  27 червня  2008 року позивачем ОСОБА_1  передано відповідачу ОСОБА_2 грошову суму 3000 дол. США, які відповідач прийняв та зобов'язався повернути в строк до 27  липня 2008 року, про що написав відповідну розписку  /а. с. 6/.

          Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Тому відповідач зобов’язаний виконувати договір у відповідності до його умов та чинного законодавства.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що    відповідач грошові кошти в розмірі 3 000 дол. США,  не повернув, тобто не виконав взяті на себе зобов’язання щодо повернення суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно –правовим документом.

 Еквівалент 3000 дол. США, що по курсу НБУ (798,97 грн. за 100 дол. США), станом на 01.12.2012 р. складає 23969, 10 грн.

У зв'язку із чим, суд вважає правильним  стягнути з відповідача на користь позивача суму позики, що складає  23969, 10 грн.   

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором.

Також з відповідача підлягає стягненню  3% річних від суми  боргу за весь час прострочення заборгованості,  які, відповідно до розрахунку позивача,  складає   282,08 доларів США, з розрахунку:     3000  доларів США х  3%  річних / 365 днів  х 1144  дні, що у гривневому еквіваленті за зазначеним курсом  НБУ складає     2253, 83 грн.  

Позовні вимоги в частині стягнення     суми  боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції   за весь час прострочення задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, визначення сторонами у справі в договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу  інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних з знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача стягнути суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суд виходить з того, що індекси інфляції по Україні встановлюються з урахуванням росту споживчих цін, які визначаються в національній валюті –гривні; індексування втрати грошових доходів в іноземній валюті законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються  позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, те що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, судовий збір відповідно до ст. 88  ЦПК України підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати: по сплаті судового збору 262,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в  –у розмірі 93,50 грн.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.  10, 60, 88 ч.1, 174, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 509, 530, 536, 625, 1046-1050 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 23969 (двадцять три тисячі дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн.. 10 коп. Та 3 % проценти річних за прострочення зобов’язання у розмірі 2253 (дві тисячі двісті п’ятдесят три) грн.. 73 коп., що загалом складає 26222 (двадцять шість тисяч двісті двадцять дві) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 63 коп.

В іншій частині позову –відмовити.

Апеляційна скарга  на рішення суду подається позивачем до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                     І.М. Шелест