Справа № 1/0614/289/11
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
01 березня 2012 року Малинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Ярмоленка В.В.
при секретарі - Грищенко О.В.
з участю прокурора - Лозовика А.В.
потерпілого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянувши на відкритому засіданні в залі суду в м. Малині Житомирської області кримінальну справу по обвинуваченню :
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Малина Житомирської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, холостого, мешканця АДРЕСА_1, судимого: 26.08.2008 року Малинським районним судом за ч.1 ст. 186 КК України до 1020 грн. штрафу; 17.06.2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 296, ч.2 186 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, холостого, судимого 25.02.2008 року Малинським районним судом за ч.3 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України до двох років позбавлення волі; постановою Богунського районного суду Житомирської області умовно достроково звільнено від відбування покарання на 5 місяців 11 днів,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
ВСТАНОВИВ :
19 грудня 2010 року близько 22-ї години підсудні, за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу кафе-магазину «Чернігівське»по вулиці Огієнка в м. Малині Житомирської області, з метою вчинення грабежу, під приводом супроводу потерпілого ОСОБА_1, з яким попередньо вживали спиртні напої, достовірно знаючи про наявність у нього грошей, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, відкрито заволоділи його майном.
З цією метою пішли слідом за потерпілим, який повертався додому. ОСОБА_4, застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, наніс удар рукою в живіт потерпілому, а коли той присів, штовхнув в плече. З метою подолання опору наніс ще близько трьох ударів, та притримував руками. ОСОБА_3 в цей час, відкрито всупереч волі потерпілого вийняв з внутрішньої кишені курточки останнього 3000 грн., а з чохла на ремені забрав мобільний телефон «Samsung SGH-D780», вартістю 1250 грн., із двома сім картками та флеш-карткою, об’ємом 2Гб., всього на загальну суму 4401 грн. Викрадені кошти підсудні розділили між собою, а мобільний телефон –ОСОБА_3 залишив собі, який згодом продав ОСОБА_5 за 600 грн., які використав на власні потреби.
Підсудні в судовому засіданні визнали вину повністю.
Підсудний ОСОБА_3 спочатку показав, що потерпілий сам йшов за ними, та попередньої змови з ОСОБА_4 на викрадення грошей не було, а потім, підтвердив, що коли 19.12.2010 року відпочивали в кафе «Чернігівське», підсіли до потерпілого, який був в нетверезому стані, та який за власні кошти пригощав їх спиртними напоями. Після того, коли вже на вулиці вони відвели на відстань приблизно 70 м. від кафе ОСОБА_1, спочатку ОСОБА_4 рукою вдарив його по животу та штовхнув на землю, а тоді він забрав гроші та телефон.
ОСОБА_4 пояснив, що під час спільного відпочинку в кафе від ОСОБА_3 надійшла пропозиція забрати гроші у потерпілого, нащо він погодився. З цією метою, відвели останнього подалі від кафе. Підтвердив факт заподіяння потерпілому удару спочатку в живіт, а потім, з метою подолання опору останнього 2-3 ударів в область тулубу та плечей.
Потерпілий ОСОБА_1 показав, що повертаючись з роботи з м. Києва, на якій попередньо отримав заробітну плату, яка знаходилась в його внутрішньому кармані курточки, в якій він був одягнутий. В зв’язку з тим, що попередньо під час поїздки електропотягом він з колегами з нагоди отримання заробітної плати вживали спиртні напої, по приїзду в м. Малин, вирішив продовжити святкування в кафе, що знаходиться поблизу залізничного вокзалу. Там, пригощав підсудних алкогольними напоями. Коли виявив бажання піти додому, останні пішли його проводжати, при цьому повели його в протилежному напрямку. Підтвердив механізм та обставини пограбування за обставин викладених вище. Свідомості не втрачав. Претензій до підсудних не має, ОСОБА_4 відшкодував йому дві тисячі гривень, телефон повернуто.
Не дивлячи на те, що підсудні свою вину в скоєнні злочину, що їм інкримінується, визнали повністю, їх вина встановлена і повністю доведена дослідженими доказами:
- даними протоколу огляду місця події від 19.11.2011 року, під час якого у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено викрадений мобільний телефон «Samsung SGH-D780»;
- висновком товарознавчої експертизи від 21.11.2011 року, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону «Samsung SGH-D780», станом на 19.12.2010 року, з урахуванням зносу, становить 1250 грн.;
- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, під час яких підсудні, незалежно один від одного, послідовно показали за яких обставин вони пограбували ОСОБА_1; (а.с. 17-21; 24-27).
У відповідності до вимог ст. 299 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом з’ясовано, що підсудні та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і суду не виникає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо винності ОСОБА_4 у вчиненні грабежу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого та кваліфікує ці його дії за ч.2 ст. 186 КК України.
Суд визнає винним та кваліфікує діяння ОСОБА_3 як відкрите заволодіння чужим майном, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, за ч.2 ст. 186 КК України. На час скоєння злочину ним не був сплачений штраф, присуджений вироком Малинського районного суду від 26.06.2008 року.
При обранні покарання суд виходить із загальних засад, визначених ст. 65 КК України.
Підсудний ОСОБА_3 визнав вину, позитивно характеризується за місцем проживання, що є обставиною, яка пом’якшує покарання. Проживає в багатодітній сім`ї.
Обтяжує його вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння. Разом з тим, суд з обвинувачення ОСОБА_3 виключає як обтяжуючу відповідальність обставину –рецидив злочинів, згідно з роз’ясненнями Пленуму ВСУ №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», як зайво вмінену.
Враховується, що він упродовж нетривалого часу скоїв два умисних корисливих злочини, пов’язаних з відкритим заволодінням чужого майна, які відносяться до категорії тяжких, був ініціатором пограбування потерпілого.
Це є свідченням злісності його злочинних намірів, небажання стати на шлях виправлення та підвищеної суспільної небезпеки підсудного.
Виходячи з цього, суд рахує за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
Таке покарання є необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд при призначенні остаточного покарання, не бере до уваги призначене вироком Малинського районного суду Житомирської області від 17.08.2011 року покарання щодо підсудного ОСОБА_3, оскільки відповідно до роз’яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.
ОСОБА_4 як особа, позитивно характеризується за місцем проживання. Проживає цивільним шлюбом, виховуючи трьох неповнолітніх дітей.
Повністю визнав свою вину, розкаявся в скоєному, збитки відшкодував потерпілому і той не має претензій до нього, про що подав письмову заяву.
Ці обставини пом’якшують його відповідальність.
Обтяжує його вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, і міру покарання йому слід обрати не пов’язану з позбавленням волі, з застосуванням ст. 75 КК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 323,324, 327 КПК України ,-
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Початок терміну відбування призначеного покарання рахувати засудженому з часу його затримання 25 листопада 2011 року.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу лишити незмінною –утримання під вартою.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, поклавши на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України такі обов’язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи;
періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у виді підписки про невиїзд залишити без змін.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки Samsung SGH-D780, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, повернути останньому за належністю після вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим з часу отримання копії такого.
Суддя:В. В. Ярмоленко