Справа № 2а/2570/255/2012
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
18.01.2012 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі – УМВС України в Чернігівській області) про визнання дій УМВС України в Чернігівській області щодо видачі позивачу трудової книжки - протиправними, зобов'язання УМВС України в Чернігівській області видати наказ про день звільнення з 14.12.2011 року і внести запис до трудової книжки, зазначивши днем звільнення 14.12.2011 року та стягнути з УМВС України в Чернігівській області на користь позивача кошти за час затримки видачі трудової книжки за період з 01.10.2009 року по 14.12.2011 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та мав спеціальне звання майор міліції. Наказом УМВС України в Чернігівській області від 01.10.2009 року № 175 о/с позивач був звільнений з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Чернігівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі – ЧРВ УМВС України в Чернігівській області) в запас за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (за власним бажанням), про що позивачуe стало відомо лише 14.12.2011 року та в цей же день останнім було отримано трудову книжку. Також, зазначив, що його останнім робочим днем був 01.10.2009 року, проте відповідачем середній заробіток за період з 01.10.2009 року по 14.12.2011 року не виплачений, як того вимагають статей 47, 116 Кодексу законів про працю України. Вказані дії відповідача щодо непроведення вищевказаних виплат, вважає протиправними.
Ухвалою суду від 27.01.2012 року до участі у справі залучено другого відповідача - ЧРВ УМВС України в Чернігівській області.
02.02.2011 року позивачем до суду надана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просив пункт 1 своєї позовної заяви, викласти в наступній редакції: визначити те, що відповідачем при видачі трудової книжки порушений пункт 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, а саме трудова книжка видана не в день звільнення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі та зазначив, що відповідачами були вчинені усі залежні від них заходи з метою вручення звільненому працівнику трудової книжки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ЧРВ УМВС України в Чернігівській області на посаді дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції ЧРВ УМВС України в Чернігівській області з 01.12.2005 року, що підтверджується витягом з наказу начальника УМВС України в Чернігівській області (по особовому складу) від 01.12.2005 року №280 о/с про призначення ОСОБА_1 на вищевказану посаду (а.с. 32).
На підставі рапорту позивача, наказом начальника УМВС України в Чернігівській області (по особовому складу) від 01.10.2009 року №175 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (а.с.33).
З пояснень представника відповідачів вбачається, що при дослідженні посадовими особами ЧРВ УМВС України в Чернігівській області особової справи позивача, в якій під час несення служби повинна зберігатися трудова книжка, було встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 відсутня, але мається особиста розписка позивача про отримання трудової книжки на руки, датована 04.07.2007 року (а.с.55).
В зв’язку з цим на домашню адресу позивача 01.10.2009 року за вих. №10606 був направлений лист з повідомленням про його звільнення з органів внутрішніх справ 01.10.2009 року за підпунктом «ж» пункту 64 Положення № 114 та запропоновано надати трудову книжку до сектору кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області для внесення відповідних записів (а.с. 37-38, 57, ).
01.10.2009 року на ім’я начальника ЧРВ УМВС України в Чернігівській області надійшли рапорти від старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, капітана міліції ОСОБА_3 та капітана міліції ОСОБА_4, в яких вони зазначили те, що майор ОСОБА_1, старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції ЧРВ УМВС України в Чернігівській області 01.10.2009 року був відсутній на службі, причини невиходу не повідомив та на телефонні дзвінки не відповідав (а.с.72,74,75).
На підставі поданих рапортів начальником ЧРВ УМВС України в Чернігівській області було призначено службове розслідування.
В рамках проведення службового розслідування, комісією у складі посадових осіб ЧРВ УМВС України в Чернігівській області 01.10.2009 року було складено акт про відсутність на службі старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ЧРВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1 ( а.с.73).
02.10.2009 року позивачу, який прийшов до ЧРВ УМВС України в Чернігівській області було запропоновано надати письмові пояснення з приводу його відсутності на службі в останні день перед звільненням - 01.10.2009 року. Від дачі письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що було складено відповідний акт (а.с. 76).
За результатами проведеного службового розслідування 07.10.2009 року був складений висновок службового розслідування, яким встановлено, що позивач 01.10.2009 року був дійсно відсутній на робочому місці, а тому день невиходу ОСОБА_1 на роботу (01.10.2009 року), вважати днем прогулу та бухгалтерії ЧРВ УМВС України в Чернігівській області грошове забезпечення ОСОБА_1 не нараховувати, про що видати відповідний наказ (а.с.70,71).
08.10.2009 року бухгалтерією ЧРВ УМВС України в Чернігівській області, на підставі висновку службового розслідування ЧРВ УМВС України в Чернігівській області від 07.10.2009 року був виданий наказ про ненарахування позивачу за день прогулу 01.10.2009 року грошового забезпечення (а.с. 77).
В зв’язку з тим, що позивач, так і не надав трудової книжки до ЧРВ УМВС України в Чернігівській області, на його адресу були направлені повторні листи від 09.10.2009 року №10966 та від 09.11.2009 року №12055 (а.с. 35, 39, 58, 59) з пропозицією надати трудову книжку до сектору кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області для внесення відповідних записів. Але позивачем трудову книжку так і не було надано.
25.06.2010 року на ім’я начальника ЧРВ УМВС України в Чернігівській області надійшов рапорт інспектора сектору кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції ОСОБА_4 (а.с.49) про те, що 25.06.2010 року колишній співробітник ЧРВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_5 приніс та залишив у секторі кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області трудову книжку ОСОБА_1, де він її взяв нікому не пояснив та від дачі будь-яких пояснень відмовився, про що було складено відповідний акт (а.с.50).
На підставі поданого рапорту, тимчасово виконуючим обов’язки начальника ЧРВ УМВС України в Чернігівській області було призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування 28.06.2010 року був складений висновок службового розслідування (а.с.47-48), яким встановлено, що дійсно 25.06.2010 року колишній співробітник ЧРВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_5 приніс та залишив у секторі кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області трудову книжку ОСОБА_1, де він її взяв нікому не пояснив та від дачі будь-яких пояснень відмовився. Крім того, інспектором сектору кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області капітаном міліції Бакланом І.Г. 28.06.2010 року здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_1 з метою повернення трудової книжки останньому. Однак, за місцем проживання позивача двері йому ніхто не відчинив, сусіди повідомили про те, що ОСОБА_1 скоїв якийсь злочин та перебуває в місцях позбавлення волі. Про факт виїзду капітаном міліції Бакланом І.Г було подано відповідний рапорт (а.с.54).
Також, в ході службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 з 19 год. 30 хв. 14.10.2009 року до 15 год.00 хв. 16.10.2009 року утримувався в ізоляторі тимчасового тримання ЧРВ УМВС України в Чернігівській області, що підтверджується записом в журналі обліку затриманих і взятих під варту осіб, після чого був етапований до слідчого ізолятора м. Чернігова (а.с.41).
В ході службового розслідування встановлено, що повернути на даний час трудову книжку особисто ОСОБА_1 не можливо, а тому трудову книжку необхідно долучити до особової справи ОСОБА_1 до моменту звернення особисто ОСОБА_1 за отриманням трудової книжки, або до надходження інформації про звільнення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі.
Висновок службового розслідування 28.06.2010 року був затверджений т.в.о. начальника ЧРВ УМВС України в Чернігівській області, підполковником міліції С. В. Довгополом (а.с. 47).
14.12.2011 року позивач звернувся до начальника ЧРВ УМВС України в Чернігівській області із заявою про видачу йому трудової книжки (а.с.29).
Згідно розписки від 14.12.2011 року, наявної в матеріалах справи (а.с.30), позивачем цього ж дня була отримана трудова книжка, про що позивачем було підтверджено в судовому засіданні.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
У відповідності до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу вказаної норми вбачається, що виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є мірою відповідальності, яка застосовується у разі затримки виплати коштів, які підлягають виплаті працівникові при його звільненні. При цьому підставою для відповідальності роботодавця відповідно до статті є склад правопорушення, який включає два юридичних факта – порушення роботодавцем строків розрахунку при звільненні та вина роботодавця.
Трудові книжки особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ видаються та оформлюється відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі – Інструкція №58).
Пункти 4.1 та 4.2. Інструкції №58 передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Згідно пункту 6.2. Інструкції №58 трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов’язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу”. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов’язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ “Про міліцію” (далі – Закон №565) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (далі – Положення №114).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, йому було присвоєне спеціальне звання «майор».
Оскільки, порядок проходження служби та звільнення зі служби регулюється спеціальним Законом України від 20.12.1990 року № 565-XII "Про міліцію" та Положенням №114, суд дійшов висновку, що положення Кодексу законів про працю України про норми оплати праці та порядок вирішення спорів не поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Положеннями Закону №565 та Положення №114 не передбачено стягнення середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки.
Таку правову позицію висловлює і Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
У листі від 23 березня 1998 року № 1-4/83 Верховний Суд України також звертає увагу, що проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється не Кодексом законів про працю України, а законодавством про ці органи.
За таких обставин суд, не бере до уваги посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України, оскільки їх положення не поширюються на спірні правовідносини, а чинним законодавством, яке регулює порядок проходження та звільнення з органів внутрішніх справ не передбачено стягнення середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки.
Також, суд зазначає, що необхідною ознакою для визначення протиправності дій суб’єкта владних повноважень є наявність вини останнього у вчиненні певних дій.
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами службових розслідувань позивач на день звільнення з органів внутрішніх справ був відсутній на службі, трудова книжка в особовій справі ОСОБА_1 була відсутня, в зв’язку з отриманням її позивачем 04.07.2007 року та неповерненням її до особової справи, після надання трудової книжки третьою особою до сектору кадрового забезпечення ЧРВ УМВС України в Чернігівській області позивач особисто за її отриманням не звертався, дії посадових осіб щодо повернення трудової книжки позитивних наслідків не дали.
Суд вважає, що несвоєчасність видачі трудової книжки позивачу безпосередньо пов’язана із зловживанням позивачем наданими йому правами, а саме, неповернення ним трудової книжку відповідачу, що в свою чергу виключає протиправність дій ЧРВ УМВС України в Чернігівській області у спірних правовідносинах.
Суд вважає, що відповідачем були вчинені усі залежні від нього заходи, з метою вручення звільненому працівнику трудової книжки, що підтверджується матеріалами справи, а тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не були порушені норми пункту 4.1 Інструкції №58 щодо своєчасної видачі трудової книжки звільненому працівнику.
Оскільки, суд дійшов висновку про не поширення норм Кодексу законів про працю на спірні правовідносини, та, що відповідач при видачі трудової книжки позивачу не порушував норми Інструкції №58, то вимоги позивача щодо зобов'язання УМВС України в Чернігівській області видати наказ про день звільнення з 14.12.2011 року і внести запис до трудової книжки, зазначивши днем звільнення 14.12.2011 року та стягнення з УМВС України в Чернігівській області на користь позивача кошти за час затримки видачі трудової книжки за період з 01.10.2009 року по 14.12.2011 року, не підлягають задоволенню за необгрунтованістю.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі, як суб’єкти владних повноважень довели правомірність своїх дій.
При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області – відмовити повністю.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Падій В.В.