Справа № 2а/2570/211/2012
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання дій протиправними та стягнення середньої заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
12.01.2012 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці про визнання дій Чернігівської митниці по непроведенню, у встановлений законодавством строк з позивачем остаточного та повного розрахунку, після звільнення позивача 23 червня 2011 року - протиправними та стягнення з Чернігівської митниці середньої заробітної плати за весь час затримання розрахунку при звільненні за період з 24.06.2011 року по 16.12.2011 року, у сумі 32927,44 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 року Державною митною службою України 17.06.2011 року був виданий наказ №1241-к, яким позивача було поновлено на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 Чернігівської митниці з 31.08.2010 року. 22.06.2011 року Чернігівською митницею був виданий наказ №397-к у пункті 1.11. якого зазначено: «поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чернігів-залізничний» Чернігівської митниці з 31.08.2010 року та вважати таким, що приступив до виконання службових обов’язків з 22.06.2011 року». Після поновлення на посаді, позивач відпрацював два дні - 22.06.2011 року та 23.06.2011 року. Відповідач за відпрацьований робочий день 22 червня 2011 року в повному обсязі не розрахувався і тільки після неодноразових його звернень до відповідача, 16.12.2011 року йому були перераховані належні йому кошти, а тому вважає, що відповідачем були порушені вимоги статей 47, 116 Кодексу законів про працю України. Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов’язаний виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 23.06.2011 року по 16.12.2011 року.
06.02.2011 року позивачем до суду надана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Чернігівської митниці на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати належних йому сум при звільненні 23.06.2011 року, за період з 24.06.2011 року по 16.12.2011 року (без врахування 16.12.2011 року, який є останнім днем виплати остаточного розрахунку) в сумі 21661,50 грн. та допущення рішення, в частині стягнення середнього заробітку в сумі 3775,20 грн. в межах одного місяця до негайного виконання.
Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що відповідач в оспорюваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.06.2011 року Державною митною службою України, на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 року (а.с.50-53), виданий наказ №1241-к, яким ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 Чернігівської митниці з 31.08.2010 року (а.с.54).
22.06.2011 року Чернігівською митницею був виданий наказ №397-к у пункті 1.11. якого зазначено: «поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Чернігів-залізничний» Чернігівської митниці з 31.08.2010 року та вважати таким, що виконує службові обов’язки з 22.06.2011 року (а.с.55).
04.08.2011 року Чернігівською митницею був виданий наказ «По особовому складу» № 530-к, яким внесені зміни до наказів Чернігівської митниці від 22.06.2011 року № 397-к та від 23.06.2011 року № 413-к щодо правильної назви посади позивача(а.с.20).
Як вбачається з табелю обліку використання робочого часу за червень 2011 року ОСОБА_1 відпрацював один день - 22.06.2011 року - 8год. 15 хвилин (а.с. 56-59), за який отримав заробітну плату частинами 30.06.2011 року, 29.07.2011 року та 16.12.2011 року, що підтверджується випискою про рух коштів по особовому рахунку позивача (а.с.22).
23.06.2011 року наказами Державної митної служби України №1298-к (а.с.17-18) та Чернігівської митниці № 413-к (а.с.19) було припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України за порушення присяги державного службовця на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 Чернігівської митниці.
Позивач не погодився з наказами Державної митної служби України та Чернігівської митниці щодо його звільнення з займаної посади з 23.06.2011 року та оскаржив їх до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року (а.с.62-65) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов’язання вчинити певні дії - задоволений повністю; скасовані накази Державної митної служби України від 23 червня 2011 року №1298-к, Чернігівської митниці від 23 червня 2011 року №413-к та Чернігівської митниці від 04 серпня 2011 року №530-к і постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в митних органах України та виплати середньої заробітної плати в межах одного місяця, звернена до негайного виконання.
27.12.2011 року наказами Державної митної служби України №2701-к (а.с.60) та Чернігівської митниці № 938-к (а.с.61) ОСОБА_1 був поновлений на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 Чернігівської митниці з 23.06.2011 року.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
У відповідності до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу вказаної норми вбачається, що виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є мірою відповідальності, яка застосовується у разі затримки виплати коштів, які підлягають виплаті працівникові при його звільненні. При цьому підставою для відповідальності роботодавця відповідно до статті є склад правопорушення, який включає два юридичних факта – порушення роботодавцем строків розрахунку при звільненні та вина роботодавця.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, та пояснень позивача в судовому засіданні, позивач не погодився з наказами Державної митної служби України №1298-к (а.с.17-18) та Чернігівської митниці №413-к (а.с.19) від 23.06.2011 року, якими було припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України за порушення присяги державного службовця на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 Чернігівської митниці та оскаржив їх до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року (а.с.62-65) ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 Ченігівської митниці з 23.06.2011 року, зобов’язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.06.2011 року по день фактичного поновлення на посаді і постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в митних органах України та виплати середньої заробітної плати в межах одного місяця, звернена до негайного виконання.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в митних органах України та виплати середньої заробітної плати в межах одного місяця відповідачем виконана, що підтверджується наказами Державної митної служби України №2701-к (а.с.60) та Чернігівської митниці № 938-к (а.с.61) від 27.12.2011 року, згідно яких ОСОБА_1 був поновлений на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 Чернігівської митниці з 23.06.2011 року.
Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.
Враховуючи той факт, що порушене право позивача було захищене судом шляхом поновлення його на посаді, суд вважає, що відповідачем не порушувались норми статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України та відсутня вина відповідача в порушенні строків розрахунку з позивачем.
За таких обставин відсутні підстави для визнання дій Чернігівської митниці по не проведенню, у встановлений законодавством строк з позивачем остаточного та повного розрахунку, після звільнення позивача 23 червня 2011 року - протиправними та стягнення з Чернігівської митниці середньої заробітної плати за весь час затримання розрахунку при звільненні за період з 24.06.2011 року по 16.12.2011 року у сумі 21661,50 грн.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської митниці, необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської митниці – відмовити повністю.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.