Справа № 22-а-3236/08

 

донецький апеляційний адміністративний суд

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2008 р.                                                                                                    місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:                     Літвіновій Л.О.

 

З участю сторін: позивача  ОСОБА_1, представника відповідача Сельської О.З.;

розглянувши апеляційну скаргу	Генеральної прокуратури України
на постанову	Донецького окружного адміністративного суду
від	23 січня 2008 року
за позовом	ОСОБА_1
до	Генеральної прокуратури України
про	Визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії;

 

ВСТАНОВИЛА:

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року було визнане неправомірним та незаконним рішення Генеральної прокуратури України про відмову зробити відмітку на заяві ОСОБА_1на виплату страхової суми про розмір його місячного грошового утримання, про проходження служби в органах прокуратури та настання страхової події у зв'язку із виконанням службових обов'язків та Генеральну прокуратуру України було зобов'язано зробити відмітку на заяві ОСОБА_1, складеній відповідно до додатку № 2 до «Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19 серпня 1992 року, на виплату страхової суми про розмір його місячного грошового утримання, про проходження служби в органах прокуратури та настання страхової події у зв'язку із виконанням службових обов'язків.

Відповідач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справ в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з відмовою позивачу в задоволенні його позовних вимог.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 202 КАС України - підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

            Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні до них правовідносини, проте припустився помилки при застосуванні норм матеріального права, з огляду на що, прийняте рішення підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

            Так, як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 у серпні 1986 року вступив на військово-юридичний факультет Військового інституту МО СРСР і після закінчення у 1991 році цього навчального закладу на протязі більше ніж 15 років працював в органах військової прокуратури, на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника військового прокурора гарнізону і на протязі останніх 10 років військового прокурора гарнізону, а з липня 2001 року по 12 грудня 2006 року на посаді військового прокурора Донецького гарнізону.

            При цьому, як встановив суд, при вступі до вищого навчального закладу позивач пройшов повне медичне обстеження відповідно до вимог ст. 29 Закону СРСР від 12.10.1967 року «Про загальний військовий обов'язок», який діяв на той час,  позивачеві було проведене медичне обстеження і був визнаний придатним до військової служби.

Проте, під час роботи в органах військової прокуратури в 2006 році у позивача загострилася низка хронічних захворювань, які були отримані ним під час проходження служби в органах військової прокуратури, в зв'язку з чим, він неодноразово звертався за медичною допомогою і 05.10.2006 року військово-лікарською комісією військового шпиталю військової частини А 4615 - був визнаний обмежено придатним до військової служби, у зв'язку із захворюваннями пов'язаними з проходженням військової служби в органах військової прокуратури.

Наказом заступника Міністра Оборони України № 34 від 06.11.2006 року позивач був звільнений з військової служби за станом здоров'я, а наказом Генерального прокурора України  № 935-к  від 30.11.2006 року ОСОБА_1 був звільнений і з посади органів прокуратури,  на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з виходом на пенсію. 12.12.2006 року відповідно до наказу військового прокурору Донецького гарнізону № 143, позивач ОСОБА_1 був виключений із списку особового складу військової прокуратури Донецького гарнізону.

Відповідно до довідки МСЕК № 067382 серії ДОН-04 від 17.05.2007 року, станом на 05.10.2006 року - в результаті проходження позивачем служби в органах військової прокуратури у позивача настала втрата 25% професійної працездатності, в зв'язку з чим йому має бути виплачена (одноразово) 25% страхової суми на 05.10.2006 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08. 1992 року.

Для отримання страхової суми за ушкодження здоров'я позивач у липні та листопаді 2007 року звертався до Генеральної прокуратури України з проханням зробити на його заяві, встановленого зразка,  - відмітку про розмір його грошового утримання, проходження служби в органах прокуратури, та настання страхової події в зв'язку із виконанням службових обов'язків, але отримав відмову, в зв'язку з чим і звернувся до суду.

Відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 (на що він наголошував і в суді апеляційної інстанції), виходив з того, що у нього не виникло обов'язку перед позивачем щодо сплати 25% страхової суми за наданими позивачем документами, оскільки відповідно до висновку МСЕК № 06738 серії ДОН-04 від 17.05.2007 року право у ОСОБА_1 на страхову виплату виникло відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року, тобто постанова Кабінету Міністрів України, яка регламентує умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори і порядок їх виплат їм та членам їх сімей, яка кореспондується за нормами ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ленів їх сімей»  від 20.12.1991 року (далі ЗУ № 2011-Х11).

Право осіб (прокурорів та слідчих) на виплати страхових сум регламентується  Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року «Про затвердження порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури» (далі Постанова № 486), яка кореспондується з положеннями ст. 50 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2007 від 25.10.2007 року  у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.4 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру», - на військових прокурорів поширюються вимоги саме ст. 50 ч.4 Закону України «Про прокуратуру» та Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року, оскільки відповідно до п.3 даної Постанови - страхувальником за цією постановою є Генеральна прокуратура України, а норми цієї Постанови поширюються на осіб, які перебувають на посадах прокурорів та слідчих прокуратур, включаючи і військовослужбовців - прокурорів. Вказані норми ні закону, ні підзаконного акту не містять ніяких винятків щодо військових прокурорів, в тому числі й щодо зобов'язань Генеральної прокуратури України стосовно сплати страхових сум військовим прокурорам.

Також, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що при прийнятті рішення в даній справі судом першої інстанції не було враховано вимоги п.7 п.п. «б» Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року, що підставою для виплати страхової суми є втрата застрахованим працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), чи захворювання, що сталося при виконанні або у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Відповідно ж до наданих позивачем документів такий причинний зв'язок між захворюваннями які виявлені у позивача та виконанням ним службових обов'язків в органах прокуратури - не встановлений.

Відповідно до п.18 Положення «Про медико-соціальну експертизу» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 22.02.1992 року визначення причин часу настання інвалідності , ступенів обмеження дієздатності людини , втрати професійної працездатності і встановлення причинного зв'язку між цими обставинами та виконанням службових обов'язків, - віднесено до компетенції медико-соціальних експертних комісій (МСЕК).

Разом з тим, враховуючи рішення Конституційного суду України № 10-рп/2007 від 25.10.2007 року, - колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що ОСОБА_1, має право на отримання страхової суми відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року, оскільки останній є працівником прокуратури і як на військового прокурора на нього поширюються усі пільги та гарантії, передбачені для прокурорі, слідчих органів прокуратури, в тому числі й передбачених ст. 50 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо внесення йому відповідачем відмітки до заяви складеної ним відповідно до Порядку № 2   «Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року на підставі п.13 «б», пред'явлена до прокуратури Донецької області не ґрунтується на законі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог.

 

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2008 року.

 

Керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія;  -

 

 

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України - задовольнити.

 

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року - скасувати.

 

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1щодо визнання  неправомірним та незаконним рішення Генеральної прокуратури України про відмову зробити відмітку на заяві ОСОБА_1на виплату страхової суми про розмір його місячного грошового утримання, про проходження служби в органах прокуратури та настання страхової події у зв'язку із виконанням службових обов'язків та Генеральну прокуратуру України та зобов'язання відповідача зробити відмітку на заяві, складеній відповідно до додатку № 2 до «Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19 серпня 1992 року, на виплату страхової суми про розмір його місячного грошового утримання, про проходження служби в органах прокуратури та настання страхової події у зв'язку із виконанням службових обов'язків - відмовити.

 

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня виготовлення повного тексту постанови.

 

 

 

Колегія суддів:                                                                                                       Н.К.Шаптала

 

 

                                                                                                                                 Г.А.Колеснік

 

 

                                                                                                                                 Д.В.Ляшенко