АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «26» грудня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                      Потоцький  В.  П.

Суддів                                                 Кифлюка В.Ф., Кузняка В.О.

за участю прокурора                        Сулятицького І.С.                            

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією  прокурора Мельничука О.І. на постанову Садгірського районного суду м.Чернівці від 21 грудня 2011р.

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою           ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю АДРЕСА_1, українцю, громадянину України, з середньою освітою, одруженому, не працюючому, маючого неповнолітню дитину, не судимого,   

обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі  20000 тисяч гривень.

          В апеляційній скарзі прокурор Мельничук О.І.  порушує питання про скасування апеляційним судом постанови та направлення справи на новий судовий розгляд, при цьому твердить, що постанова суду є необґрунтованою та однобічною, а доводи викладені у постанові не дають підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави.

          Крім цього, зазначає, що ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, санкція якого, передбачає покарання на строк понад три роки, а тому до нього слід застосовувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту, що відповідає змісту ст.150КПК України.

          Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду, як незаконну слід скасувати, а справу направити у той же суд в іншому складі суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ст.14,145,155 КПК України вбачається, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини.

Справа №10-315/2011 р.                                 Головуючий у І інстанції Проскурняк І.Г.

Категорія ст.165-2 КПК України                                Доповідач   Потоцький В.П.

Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, який є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом та застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків і належної поведінки, обмежує право на свободу і особисту недоторканість, що є одним з найбільш значущих прав людини.

Згідно ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде ухилятись від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства не надано жодних переконливих даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, буде порушувати покладені на нього обов’язки та ухилятиметься від слідства чи суду або перешкоджатиме встановленню істини по справі.

На думку колегії суддів, посилання автора апеляції на те, що особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ще не свідчать про те, що обвинувачений буде ухилятись від слідства та суду.

Крім того, за ступенем процесуального примусу застава є менш суворим запобіжним заходом, ніж тримання під вартою і більш суворим, ніж всі інші запобіжні заходи та на відміну від останніх, які носять характер психічного примусу, застава являє собою ще й загрозу майнових витрат у випадку невиконання обвинуваченим зобов’язання покладених на нього у зв’язку з застосуванням цього запобіжного заходу.

Так, районний суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1,відповідно до вимог ст.ст.148,150,154-1КПК України, врахував те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, скоїв злочин з необережності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується по місцю проживання, з боку потерпілих не має ніяких претензій матеріального та морального характеру.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що на даний час не має підстав для утримання ОСОБА_1 під вартою та прийшов до переконливого висновку про можливість забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 за допомогою запобіжного заходу у вигляді застави.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 148, 150, 155, 165, 365, 382 КПК України  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької  області, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2011року, якою відмовлено в обранні міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та обрано  міру запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20000(двадцять тисяч) гривень –залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства Мельничука О.І., без задоволення.

Головуючий                                                         В.П. Потоцький                   

Суддів                                                                   В.Ф. Кифлюк

                                                                              В.О. Кузняк