АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «21»грудня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Потоцький В. П.
Суддів Горецької С.О., Кифлюка В.Ф.
при секретарі Сабадаш Ю.С.
за участю прокурора Воловідника Р.І.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Вижницького району Бойка О.В., адвоката ОСОБА_1, в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на вирок Вижницького районного суду Чернівецькоїобласті від 06 жовтня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, працюючого лісником Черемошського лісництва, ДП «Путильський лісгосп», не судимого, засуджено за ч.3 ст. 135 КК України, до 4 (чотириьох) років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виправній установі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 громадянина України, не працюючого, не судимого,
засудженого за ч.3 ст. 135 КК України, до 3 (трьох) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виправній установі.
Міру запобіжного заходу засудженим змінено з підписки про невиїзд, на утримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3 обчислено з моменту взяття під варту, тобто з 06.10.2011 року.
В строк відбуття покарання засудженим зараховано строк утримання під
вартою в період з 29.12.2009 року по 29.04.2010 року включно.
Справа №11-587/2011 р. Головуючий у І інстанції Кибич І.А.
Категорія ст. 135ч.3 КК України Доповідач Потоцький В.П.
Цивільний позов потерпілої залишений без розгляду.
Питання судових витрат та речових доказів, вирішені у відповідності до ст.81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнані винними та засудженими за те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 23 години, вони перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в селі Верхній Ялівець Путильського району Чернівецької області, зустріли ОСОБА_5, з яким вступили в суперечку з приводу необхідності повернення боргу, після чого потерпілий ОСОБА_5 наніс один удар кулаком в область грудей засудженого ОСОБА_2, а той разом з ОСОБА_3 почали наносити потерпілому чисельні удари руками і ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого ОСОБА_5 втратив рівновагу та впав і вдарився правою лобно-висковою ділянкою голови об тверду поверхню дороги, та отримав тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці чола справа, синці, подряпини в лівій лобно-висково-тім’яній ділянці, синці на спині носа, на верхній губі, на підборідді на тильній поверхні 3-4 пальців зліва, на передній грудній стінці, на передній поверхні лівого колінного суглобу, поверхневі подряпини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також крововиливи в м’які покрови голови з внутрішньої поверхні в лівій лобно-висковій ділянці чола справа під тверду мозкову оболонку в правій лобно-висковій ділянці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Побачивши, що потерпілий втратив свідомість, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перенесли його з дороги у копу сіна та спробували викликати по телефону медичну допомогу, однак додзвонитись не змогли, після чого свідомо залишили ОСОБА_5, якому заподіяли необережне тяжке тілесне ушкодження, в небезпечному для життя стані, оскільки потерпілий був позбавлений можливості вжити самостійних заходів до самозбереження, внаслідок свого безпорадного стану, при цьому засуджені мали реальну можливість надати йому допомогу, але цього не зробили і з місця скоєння злочину зникли.
Згідно висновку судово-медичної єкспертизи №007 від 24.02.2010 року, смерть потерпілого ОСОБА_5 настала від закритої внутрішньо-черепної травми, яка супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку.
На вказаний вирок були подані наступні апеляційні скарги.
Помічником прокурора Вижницького району Чернівецької області Бойком О.В. подана апеляційна скарга, в якій не заперечуючи доведеності вини засуджених у скоєнні злочинів, порушується питання про скасування вироку районного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання.
При цьому в поданій апеляції, прокурор посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно виключено з обвинувачення засуджених кваліфікацію їх дій за ст.119 КК України, вважаючи таке рішення суду необґрунтованим та незаконним, яке було прийнято без врахування фактичних обставин справи, що підтверджується зібраними по справі доказами.
Крім цього прокурор вказує на те, що суд в недостатній мірі врахував вимоги ст.65 КК України при призначенні покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Адвокат ОСОБА_1, в своїй апеляційній скарзі поданої в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушує питання про скасування вказаного вироку, та просить напрати справу на додаткове розслідування, при цьому посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, також спирається на те, що під час проведення додаткового розслідування усі дії досудових органів були виконані формально.
Засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожен в своїй апеляційній скарзі, просять вирок скасувати та призначити кожному з них міру покарання не пов’язану з позбавленням волі, так як вважають, що у суду були всі підстави для цього.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 які підтримали свої апеляції та просили суд не позбавляти їх волі, а також вислухавши адвоката ОСОБА_1, який виступив в інтересах своїх підзахисних, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в їх інтересах адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
В ході часткового судового слідства в апеляційній інстанції встановлено, що засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в селі Верхній Ялівець Путильського району Чернівецької області, зустріли ОСОБА_5, з яким вступили в суперечку з приводу необхідності повернення боргу, після чого потерпілий ОСОБА_5 наніс один удар кулаком в область грудей засудженого ОСОБА_2, а той разом з ОСОБА_3 почали наносити потерпілому чисельні удари руками і ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого він втратив рівновагу та впав і вдарився правою лобно-висковою ділянкою голови об тверду поверхню дороги, та отримав тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці чола справа, синці, подряпини в лівій лобно-висково-тім’яній ділянці, синці на спині носа, на верхній губі, на підборідді на тильній поверхні 3-4 пальців зліва, на передній грудній стінці, на передній поверхні лівого колінного суглобу, поверхневі подряпини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також крововиливи в м’які покрови голови з внутрішньої поверхні в лівій лобно-висковій ділянці чола справа під тверду мозкову оболонку в правій лобно-висковій ділянці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Побачивши, що потерпілий втратив свідомість, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перенесли його з дороги, під копу сіна та спробували викликати по телефону медичну допомогу, однак додзвонитись не змогли, після чого свідомо залишили ОСОБА_5, якому заподіяли необережне тяжке тілесне ушкодження, в небезпечному для життя стані, оскільки потерпілий був позбавлений можливості вжити самостійних заходів до самозбереження внаслідок свого безпорадного стану, при цьому засуджені мали реальну можливість надати йому допомогу, але цього не зробили і з місця скоєння злочину зникли.
Згідно висновку судово-медичної єкспертизи №007 від 24.02.2010 року(Т.1 а.с119-124)., смерть потерпілого ОСОБА_5 настала від закритої внутрішньо-черепної травми, яка супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку.
В апеляційній інстанції, засуджені ОСОБА_2, та ОСОБА_3, вину визнали частково, підтвердили обставини скоєння ними злочинів та кожен із них суду пояснили, що дійсно в вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_3 вони будучи в стані алкогольного сп’яніння, зустріли в с. Верхній Ялівець Путильського району Чернівецької області, потерпілого ОСОБА_5, який теж перебував у стані алкогольного сп’яніння, спочатку при зустрічі між ними виникла суперечка з приводу неповернутого потерпілим боргу, при цьому ОСОБА_5 першим вдарив ОСОБА_2, після чого між ними виникла бійка, в ходя якої впали обоє: потерпілий і ОСОБА_2, а ОСОБА_3 наніс потерпілому декілька ударів ногами по тулубу, після чого вони підвелися з землі і знову почали штовхатися, при цьому потерпілий впав, вдарившись головою об землю втратив свідомість. Злякавшись наслідків, підсудні перетягнули потерпілого під копу сіна та намагались привести його до свідомості, однак вдіяти нічого не змогли та пішли звати на допомогу, але так як дозвонитися в лікарню не змогли, знову повернулися до потерпілого, який був ще живий, але стан його значно погіршав, деякий час вони знаходилися біля нього, після чого розійшлися по домівках, залишивши потерпілого під копою сіна. Умислу на вбивство у них не було, тяжкі тілесні ушкодження потерпіломі спричинили вони обоє, свідомо заливши ОСОБА_5 в нічний час в безлюдному місці, в холодну пору, розуміючи, що допомогти йому буде нікому.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, колегія суддів, не знайшла підстав порушення норм кримінально –процесуального закону, при яких апеляційний суд скасовує вирок районного суду і повертає справу на додаткове розслідування, поскільки неповним визнається таке досудове розслідування, у процесі якого, залишилися невиявленими істотні обставини справи, що не дозволяють суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю дійти висновку про винуватість або невинуватість обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дії із шкідливими наслідками, що настали.
Органами досудового слідства, таких порушень допущено не було, оскільки з матеріалів справи видно, що всі обставини злочину встановлені, по справі проведені всі слідчі дії передбачені законом, зібрані відповідні докази, які давали можливість суду реконструювати досліджувану подію, давши всім обставинам відповідну юридичну оцінку.
А тому, доводи автора апеляції про направлення справи на додаткове розслідування є безпідставними та необгрунтованими.
Згідно з вимогами ст.367 КПК України однією з підстав для скасування вироку суду першої інстанції, є неправильне застосування кримінального закону.
Так, з висновку комісійної судово медичної експертизи №007 від 24.02.2010 року (Т.1 а.с.119-124) вбачається, що ОСОБА_5 було нанесено тілесні ушкодження у вигляді: садна в ділянці чола справа, синці, подряпини в лівій лобно-висково-тім’яній ділянці, синці на спині носа, на верхній губі, на підборідді на тильній поверхні 3-4 пальців зліва, на передній грудній стінці, на передній поверхні лівого колінного суглобу, поверхневі подряпини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень; крововиливи в м’які покрови голови з внутрішньої поверхні в лівій лобно-висковій ділянці чола справа під тверду мозкову оболонку в правій лобно-висковій ділянці, дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, з п.5 підсумкової частини вищезазначеної експертизи вбачається, що «не виключено можливість отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень внаслідок падіння з положення стоячи, на тверду рівну поверхню, з наступними співударяннями з нею чи виступаючи над її рівнем тупими предметами, як із наданням тілу попереднього прискорення так і без такого».
Суд першої інстанції, при розгляді справи по суті, визнавши засуджених вининими лише в скоєнні злочину передбаченого ч.3ст.135 КК України, не дав оцінки наявним в справі доказам, які стосуються спричинененню потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тому судова колегія, оцінивши в своїй сукупності докази, прийшла до висновку, про необхідність перекваліфікувати дії підсудних з ч.1ст.28, ст.119 КК України на ст.128 КК України, поскільки вони спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, з необережності.
Враховучи викладені у вироку обставини, колегія суддів, вважає правильною кваліфікацію дії засуджених за ч.3ст.135 КК України, так як вони свідомо залишили без допомоги потерпілого, який знаходився в небезпечному для життя стані, позбавленого можливості вжити заходів для самозбереження, внаслідок безпорадного стану, оскільки вони мали реальну можливість надати йому допомогу, крім того вони самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан, що потягнуло смерть ОСОБА_5
Незважаючи на часткове визнання своєї вини засудженими ОСОБА_2 і ОСОБА_3, їх вина у скоєнні інкримінованих їм злочинів повністю підтверджується показами самих засуджених, які не заперечували проти того, що після нанесення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, відтягнули його в копу сіна, де залишили, не викликавши при цьому нікого на допомогу, показами свідка ОСОБА_8 (Т.1а.с.46-47; Т.3а.с.116), яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність відповідно до ст.ст.384, 385 КК України, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердила, що засуджені приходили до неї з метою зателефонувати до медичної частини, однак не додзвонившись пішли, при цьому будь –якого прохання про надання допомоги потерпілому не висловлювали.
Крім цього, їх вина підтверджується іншими письмовими доказами по справі, а саме: протоколом огляду місця події(Т.1 а.с. 13-28), явками з повинною засуджених(Т.2 а.с.17,54), висновками експертиз(Т.1 а.с.61-68, а.с.75-77, а.с.100-112, а.с.119-124), протоколом виїмки(Т.1 а.с.54) та протоколом огляду речових доказів(Т.1 а.с.127-129).
Часткове визнання вини засудженими, колегія суддів розцінює як спосіб захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні злочини.
Висновок суду про те, що під час вчинення злочину засуджені були в стані алкогольного сп’яніння є правильним і обґрунтованим, оскільки підтверджується показами засуджених, даних під час досудового слідства.
Твердження адвоката, що у ОСОБА_2, на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтверждення в судовому засіданні, оскільки дана обставина спростовується поясненнями ОСОБА_2, який пояснив, що в зареєстрованому шлюбі він не перебуває, а діти, яких він вважає своїми, згідно копій свідоцтв про народження (т.2, а.с.162-163), зареєстровані під прізвищем матері ОСОБА_9, натомість дійсний склад сім’ї засудженого ОСОБА_2, згідно довідки (т.2а.с.5) складається з ньго самого та його батьків.
Не погоджується суддівська колегія з вироком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на проведення судової трасологічної експертизи в сумі 234грн.60коп. та за проведення імунологічної експертизи в сумі 750грн.72коп, а всього 985грн.32коп, оскільки з матеріалів справи встановлено, що дані витрати вони оплатили 29.04.2010року(т.2.,а.с.182), а тому були безпідставно покладені в резолютивну частину вироку.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вирок Вижницького районного суду Чернівецької області, підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, та із мякістю призначеного засудженим покарання.
Призначаючи покарання, колегія суддів відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу кожного з винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів враховує, що вони скоїли два злочини, один із яких відноситься до категорії тяжких, обставиною, що пом’якшує покарання, відносить їх з’явлення з зізнанням та щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання, визнано те, що злочини був вчинений у стані алкогольного сп’яніння.
При призначенні покарання ОСОБА_2, колегія суддів враховує те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_3, колегія суддів враховує як обставину, що пом’якшує покарання –явку із зізнанням та щире каяття, як обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Крім того, враховано те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений.
З огляду на вищевказане, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу кожного з винуватих, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання засуджених неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням кожному іх засуджених, такого покарання, що буде необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів, в межах санкцій інкримінованих їм злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію помічника прокурора Вижницького району Бойка О.В. задовольнити частково.
Апеляції адвоката ОСОБА_1, діючого в інтересах засуджених, та апеляції ОСОБА_3, і ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 - скасувати.
Визнати винним ОСОБА_2, у скоєнні злочинів передбачених ст.128, ч.3ст.135 КК України та призначити йому покарання:
За ст.128 КК України, 2 (два) роки обмеження волі.
За ч.3 ст.135 КК України, 5 (п’ять) років позбавлення волі;
На підставі ч.1ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні злочинів передбачених ст.128, ч.3ст.135 КК України та призначити йому покарання:
ст.128, ч.3ст.135 КК України, та призначити йому покарання:
За ст.128 КК України, 2 (два) роки обмеження волі.
За ч.3 ст.135 КК України, 5 (п’ять) років позбавлення волі;
На підставі ч.1ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3, покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, та ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженим відраховувати з 06.10.2011року.
В строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2, та ОСОБА_3, зарахувати час утримання їх під вартою з 29.12.2009 року по 29.04.2010 року.
В частині стягнення витрат на проведення експертиз вказаного у вироку Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, до виконання не приводити, в зв’язку з їх фактичною сплатою.
В іншій частині вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованоо суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд Чернівецької області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку суду, а засудженими ОСОБА_3, та ОСОБА_2, в цей же строк з моменту отримання копії вироку суду.
Головуючий В.П. Потоцький
Судді С.О. Горецька
В.Ф. Кифлюк