УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "21" лютого 2012 р. Справа № 15/5007/154/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін:
- від позивача - Житомирської обласної державної адміністрації: не з'явився,
- від позивача - Головного управління держкомзему у Житомирській області: ОСОБА_1, представник за довіреністю 10-09/17-12 від 03.01.2012р.,
- від відповідача - Житомирської районної державної адміністрації: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 18-5/1849 від 31.10.2011р.,
- від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд": Водерацька О.О., директор, наказ №05к від 19.06.2006р., ОСОБА_3, представник за довіреністю від 13.02.2012р.,
- від прокуратури: Тарасюк В.С. прокурор (посвідчення №8),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі
1) Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир),
2) Головного управління Держкомзему у Житомирській області (м.Житомир)
до 1) Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (м.Житомир),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" (м.Житомир)
про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 09.08.2004р. №393; від 26.02.2007р. №125 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Коростенський транспортний прокурор Житомирської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держкомзему у Житомирській області до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області та Дочірнього підприємства "Аеропорт Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №393 від 09.08.2004р. та №125 від 26.02.2007р.;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007р., укладений між відповідачами, згідно з яким Житомирська районна державна адміністрація надала ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,7090 га, в тому числі під будівлями - 0,0353 га, під спорудами - 5,2754 га, під проїздами, проходами та площами - 0,3992 га для авіаційного транспорту на території Глибочицької сільської ради.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.12.2011р. позовну заяву Коростенського транспортного прокурора прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/5007/154/11. Розгляд справи призначено на 19.01.2012р.
В судовому засіданні 19.01.2012р. оголошувалась перерва до 26.01.2012р.
Ухвалою господарського суду від 26.01.2012р. розгляд справи відкладено до 13.02.2012р.
Ухвалою від 13.02.2012р. за клопотанням Коростенського транспортного прокурора, яке підтримано позивачами, господарський суд замінив первісного відповідача - Дочірнє підприємство "Аеропорт Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акорд". Розгляд справи відкладено на 21.02.2012р.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових обґрунтуваннях (а.с. 71-72).
В судове засідання 21.02.2012р. представник 1-го позивача - Житомирської обласної державної адміністрації не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (а.с. 91). У поданому до суду 13.02.2012р. відзиві на позовну заяву, Житомирська обласна державна адміністрація зазначила, що позовні вимоги Коростенського транспортного прокурора не підтримує (а.с. 85). Зокрема, посилається на те, що з метою врегулювання та прискорення вирішення питання щодо переходу та переоформлення права користування земельними ділянками при переході права власності на будівлі і споруди та переоформлення права постійного користування земельними ділянками обласна державна адміністрація, видавши розпорядження від 17.06.05 № 172 "Про посвідчення права користування земельними ділянками", доручила районним державним адміністраціям посвідчувати право користування земельними ділянками, межі яких визначено в натурі та без зміни цільового призначення шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладання договору оренди земельної ділянки. Обласна державна адміністрація вважає, що збитків від укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки державі нанесено не було.
Представник 2-го позивача - Головного управління Держкомзему у Житомирській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 13.02.2012р. (а.с. 86-88). Вважає, що дана справа підвідомча господарському суду.
Представник 1-го відповідача - Житомирської районної державної адміністрації в судовому засіданні проти позовних вимог Коростенського транспортного прокурора заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях від 13.02.2012р. (а.с. 89). Заперечуючи проти позову, Житомирська районна державна адміністрація посилається на те, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня. Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 17.06.05 №172 "Про посвідчення права користування земельними ділянками" доручено районним державним адміністраціям посвідчувати право користування земельними ділянками, межі яких визначені в натурі та без зміни їх цільового призначення, шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладання договору оренди землі при переході права власності на будівлі і споруди юридичним та фізичним особам. Відповідач вважає, що спірне розпорядження не стосується будь-яких порушених або оспорюваних прав позивачів на земельну ділянку, відсутні підстави вважати, що розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства.
Представники 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 116-118). Зокрема, представники 2-го відповідача вважають, що на момент прийняття розпорядження №393 від 09.08.2004р., в законодавстві існувала прогалина у питанні про те, які саме державні органи уповноважені розпоряджатися земельними ділянками державної власності за межами населених пункті. Зазначають, що лише після змін, внесених Законом України від 16.09.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", розподіл повноважень щодо надання у власність та користування земельних ділянок державної та комунальної власності, передбачений ст. 122 ЗК України, став універсальним (раніше він стосувався лише надання ділянок у постійне користування). Представники 2-го відповідача також зазначили про безпідставність посилання прокурора на статтю 210 Земельного кодексу України, оскільки вона не поширює свою дію на договори оренди земельних ділянок, а стаття 211 ЗК України - встановлює перелік порушень земельного законодавства, за які настає відповідальність, і не передбачає наслідок таких порушень у вигляді визнання угод недійсними. Також, представники 2-го відповідача подали заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Представник 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" ОСОБА_3 посилаючись на те, що спір в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 09.08.2004р. №393 та від 26.02.2007р. №125 не відноситься до компетенції господарського суду, заявив клопотання про припинення провадження у справі в цій частині. У позові в частині позовних вимог про визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р., представник 2-го відповідача просив відмовити.
Представник 1-го відповідача - Житомирської районної державної адміністрації просив суд задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" про часткове припинення провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125.
Прокурор та представник 2-го позивача - Головного управління Держкомзему у Житомирській області проти задоволення заявленого представником 2-го відповідача - ТОВ "Акорд" клопотання про часткове припинення провадження у справі заперечували, зокрема стверджували, що дана справа підвідомча господарському суду.
Неявка представника 1-го позивача - Житомирської обласної ради в судове засідання, не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, у відповідності із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №393 від 09.08.2004р., вирішено передати ТОВ ”Акорд” земельну ділянку загальною площею 5,7090га, в оренду на 5 років, в зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди від ДП ”Аеропорт Житомир” на території Глибочицької сільської ради.
В подальшому, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області № 125 від 26.02.2007р. затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ ”Акорд” для авіаційного транспорту на території Глибочицької сільської ради та встановити орендну плату на термін дії договору оренди землі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки.
03.04.2007р. між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Акорд” було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 30.07.2007р. за №040720900011(а.с. 29-31).
Згідно п. 1 договору оренди земельної ділянки орендодавець на основі розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. за № 125 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для авіаційного транспорту, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,7090 га, в тому числі під будівлями - 0,0353 га, під спорудами - (злітно-посад. смуг) - 5,2754 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,3992 га. (п. 2 договору оренди земельної ділянки).
Відповідно до п. 4 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 5 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125, а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р. укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Акорд”, прокурор посилається на те, що дані розпорядження прийняті Житомирською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, оскільки право розпоряджатися землями промисловості за межами населених пунктів належить обласним державним адміністраціям, у даному випадку - Житомирській обласній державній адміністрації.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість позовних вимог прокурора в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125, господарський суд враховує наступне.
Згідно ст. 13 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Стаття 122 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час прийняття оспорюваних розпоряджень, визначала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.
Так, згідно пункту 3 вказаної статті, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Згідно з п.4 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
За змістом позовної заяви, як уже зазначалось, підставою звернення з даним позовом до суду стало перевищення Житомирською районною державною адміністрацією (другий відповідач у справі) повноважень щодо передачі земельної ділянки промислового призначення, визначених ст.122 Земельного кодексу України.
Згідно доводів, викладених у позові, прокурор вважає, що вищезазначеними повноваженнями наділений позивач - Житомирська обласна державна адміністрація.
Таким чином, спір щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125, існує між Житомирською районною державною адміністрацією та Житомирською обласною державною адміністрацією, тобто, між органами державної виконавчої влади.
Так, ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999р., яким визначено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, вказує, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Частиною 1 статті 43 цього Закону встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Наведене вказує на підпорядкованість вищезазначених суб'єктів владних повноважень, а також на те, що спір між позивачем -1 та відповідачем-1 пов'язаний саме з реалізацією ними владних повноважень, спрямованих на здійснення управління в земельних відносинах, тобто є публічно-правовими.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов’язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Реалізуючи відповідні види повноважень, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини, у яких держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності, чи між собою.
Таким чином, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру; сторони таких правовідносин є рівними та не перебувають у стосунках підпорядкування.
Водночас господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень.
Владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням у галузі використання, охорони земель і врегульованих розділом VII Земельного Кодексу України, зокрема, із встановленням та зміною меж адміністративно-територіальних утворень, плануванням використання земель, землеустроєм, веденням державного земельного кадастру, моніторингом земель, а також у відносинах охорони земель та контролю за їх використанням, врегульованих розділом VI Земельного Кодексу України. Здійснення повноважень управління у відповідних галузях спрямоване на реалізацію органами владних повноважень; здійснення таких повноважень охоплює також можливість державного органу звертатися з позовом до суду, уповноваженого здійснювати судочинство у відповідних правовідносинах.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.3 ч.2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Виникнення компетенційного спору може бути результатом різного тлумачення законодавства та/або зловживань, що виявляються у формі привласнення повноважень або перевищення власних повноважень. У рамках таких спорів вирішується в т.ч. питання про протиправність акта суб'єкта владних повноважень, виданого без належних повноважень або з їх перевищенням.
У даному випадку, згідно позовної заяви, прокурор заявляє вимогу про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. №393 та від 26.02.2007р. №125, саме з підстав перевищення райдержадміністрацією повноважень, визначених ст.122 ЗК України, зазначаючи, що землями промисловості має розпоряджатися Житомирська облдержадміністрація, яку визначено позивачем у справі. Тому, суд дійшов висновку, що спір в цій частині є публічно-правовим, оскільки виник між Житомирською обласною державною адміністрацією та Житомирською районною державною адміністрацією, тобто між органами виконавчої влади, між якими є владна підпорядкованість, з приводу їх владних повноважень у сфері управління, а тому відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Крім того, слід зазначити, що звертаючись з позовом також в інтересах другого позивача Головного управління Держкомзему у Житомирській області до відповідача Житомирської районної державної адміністрації щодо скасування розпоряджень прокурор також не зазначив які саме приватноправові відносини склалися між вказаними сторонами.
Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. №224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Одним із основних завдань Держкомзему є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів.
Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 5 вищезазначеного Закону).
Отже, між Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області та Житомирською районною державною адміністрацією відсутні відносини приватноправового характеру, а вимоги ґрунтуються лише на застосуванні контрольних функцій, які вказані вище, що є ознакою відносин публічно - правового характеру.
В пункті 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 14 "Про внесення змін до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що правовідносини у сфері використання і охорони земель можуть мати як приватноправовий, так і публічно - правовий характер, а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, можуть, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, вирішуватися за правилами адміністративного або господарського судочинства.
Прокурором при зверненні з позовом до суду не враховано правовий характер спору та складу учасників.
На необхідність врахування наведених вище приписів законодавства, здійснення аналізу суб’єктного складу сторін та характеру правовідносин наголошує Вищий господарський суд України у постанові від 08.11.2011р. у справі №5/37-НМ.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що вимоги прокурора про скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації №393 від 09.08.2004 року та №125 від 26.02.2007р. носять публічно - правовий характер і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин, провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації №393 від 09.08.2004р. та № 125 від 26.02.2007р. підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Розглядаючи правомірність вимог прокурора в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р., укладеного між відповідачами згідно з яким Житомирська районна державна адміністрація надала ТОВ "Акорд" в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,7090 га, в тому числі під будівлями - 0,0353 га, під спорудами - 5,2754 га, під проїздами, проходами та площами - 0,3992 га для авіаційного транспорту на території Глибочицької сільської ради, господарський суд враховує наступне.
Обґрунтовуючи вимог в цій частині прокурор посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007р. укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд" на підставі незаконних розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125, що є підставою для визнання його недійсним.
Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007р. укладений на підставі та на виконання розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125, які є обов'язковими до виконання на території району, то без скасування цих розпоряджень у встановленому законодавством порядку позовні вимоги щодо визнання вищевказаного договору недійсним є передчасними, а тому правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову прокурора в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Прокурор та позивачі не довели обґрунтованість своїх позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації №393 від 09.08.2004р. та №125 від 26.02.2007р. на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в господарських судах України. А в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р., укладеного між відповідачами, суд відмовляє в задоволенні позову, про що зазначав вище.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідачів не стягуються.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації №393 від 09.08.2004р. та №125 від 26.02.2007р.
2. Відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р., укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: "27" лютого 2012 року.
Суддя Кравець С.Г.