КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-5377/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.
представників сторін:
позивача –Турчанова О.В.
відповідача –Бейгул А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто»
до відповідача: Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 05.12.2011 року № 0001312300,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Велес-Авто»звернулось до суду з адміністративним позовом, з урахуванням ухвали про роз’єднання позовних вимог від 27.12.2011 р. /а.с.3/, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0001312300 від 05.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 43621,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Світловодська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про нікчемність правочину між ТОВ «Велес-Авто» та ПП «Нафтобудком»оскільки придбання ТМЦ підтверджується первинними документам, а тому товариством правомірно сформовано податковий кредит за правочинами з ПП «Нафтобудком».
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити їх повністю з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, наданих на адресу суду, а саме, що позивач включив до податкового кредиту за вересень, листопад 2010 року податок на додану вартість в сумі 34897,09 грн. за взаємовідносинами з ПП «Нафтобудком», проте, на думку податкового органу господарські операції ТОВ «Велес-Авто»щодо придбання у ПП «Нафтобудком»ТМЦ здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, оскільки зі змісту акту перевірки ПП «Нафтобудком»вбачається, що останнє має ознаки фіктивності.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 557277, довідки з ЄДР підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто»зареєстроване виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області, є платником податку на додану вартість та діє на підставі статуту /т. 2 а.с. 8-21/.
Види діяльності за КВЕД:
діяльність автомобільного вантажного транспорту;
оптова торгівля паливом;
посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;
оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
Посадовими особами податкового органу 22.11.2011 року на підставі наказу Світловодської ОДПІ від 21.11.2011 р. № 620 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Велес-Авто»(код за ЄДРПОУ 36983753) з питання достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Нафтобудком»(код ЄДРПОУ 37130273) за період вересень–листопад 2010 р., за результатами якої складено акт №305/2300/36983753 від 22.11.2011 р. / т.1 а.с.9-15/, висновком якого є порушення, на думку відповідача, ТОВ «Велес-Авто»пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період вересень, листопад 2010 року на суму 34897 грн., у тому числі за вересень 2010 року –на суму 30247,00 грн., за листопад 2010 року на суму 4650,00 грн. по операціям з ПП «Нафтобудком».
На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2011 року №0001312300, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку додану вартість в розмірі 34897,00 грн. - за основним платежем та 8724,25 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями /т.1 а.с. 8/.
В судовому засіданні встановлено, що під час проведення перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про те, що господарські операції щодо придбання позивачем у ПП «Нафтобудком»автозапчастин та отримання послуг не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки правочини укладені позивачем з ПП «Нафтобудком»є нікчемними.
Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду на те, що ПП «Нафтобудком»згідно п.3.4 алгоритму відбору та відпрацювання доведених переліків суб’єктів господарювання у розрізі категорій на регіональному та районному рівнях має ознаки фіктивності та в діяльності даного підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що 02.06.2011 року ПП «Нафтобудком»скасовано свідоцтво ПДВ.
Також в акті перевірки містить посилання на пояснення ОСОБА_1, який є керівником ПП «Нафтобудком». В акті перевірки зазначено, що усі операції купівлі-продажу товарів та отримання послуг ТОВ «Велес-Авто»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».
Дані висновки посадових осіб, судом не приймаються до уваги, оскільки вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб’єктів господарської діяльності і є такими, що йдуть врозріз нормам ПК України. Акт перевірки не містить жодних посилань на докази щодо нікчемності правочинів укладених ПП «Нафтобудком»з іншими контрагентами. Більш того, суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутні навіть назви контрагентів ПП «Нафтобудком»по «ланцюгу», які податковий орган розцінив як нікчемні.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Світловодської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов’язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок, не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Стосовно завищення податкового кредиту в сумі 34897,00 грн. по операціям з ПП «Нафтобудком», в тому числі за вересень 2010 року на суму –30247,00 грн. та за вересень 2010року в сумі 4650,00 грн., суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено:
- по видатковій накладній №1591 від 15.09.2010 року отримано шини для вантажних автомобілів на суму 130284,05 грн., в тому числі ПДВ –21714,01 грн. (податкова накладна №1591 від 15.09.2010 року на суму 130284,05 грн., в тому числі ПДВ 21714,01 грн.) /т.1, а.с.23-25/;
- відповідно до видаткової накладної №2491 від 24.09.2010 р. позивачем у ПП «Нафтобудком»придбано запчастини на загальну суму 28998,47 грн., в тому числі ПДВ –4833,08 грн. (податкова накладна №2491 від 24.09.2010 року на суму 28998,47 грн., в тому числі ПДВ 4833,08 грн.; рахунок –фактура №2491 від 24.09.2010 р.) /т.1.,а.с. 26-29/;
- відповідно до видаткової накладної №15114 від 15.11.2010 року ТОВ «Велес-Авто»отримало запчастини на загальну суму 27900,00 грн., в тому числі ПДВ –4650,00 грн. (податкова накладна №15114 від 15.11.2010 р. на суму 27900,00 грн., в тому числі ПДВ –4650,00 грн., рахунок–фактура № 15114 від 15.11.2010 р.) /т.1,а.с. 33-35/;
За придбаний товар підприємство розрахувалось, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 28.10.2010 року на суму 22200,00 грн./т.1.,а.с.17/, платіжним дорученням № 15 від 28.10.2010 року на суму 130284,05 грн. /т.1,а.с. 16/; платіжним дорученням №19 від 01.11.2010 року на суму 28998,47 грн. /т.1,а.с. 18/; платіжним дорученням №92 від 06.12.2010 року на суму 27900,00 грн. /т.1,а.с. 19/.
Після отримання позивачем запчастин, останні оприбутковані на баланс товариства, що підтверджується карткою рахунком: 631 за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. /т.1,а.с. 20-22/.
В подальшому запчастини позивачем були використані, що підтверджується матеріальним звітом по місцю збереження за вересень 2010 року /т.2., а.с. 52-57/ .
Згідно з довідки з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД 60.24.0 –діяльність автомобільного вантажного транспорту; та ін. /т.2, а.с.11/.
Крім того підприємство має Ліцензію Міністерства транспорту та зв’язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»/т.2, а.с.23/.
У позивача в оренді перебували транспортні засоби для перевезення вантажів на підставі договорів оренди транспортних засобів, укладених позивачем з іншими суб’єктами господарювання /т.2.,а.с.24-41/.
Згідно договору на перевозку вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2011 р. позивач зобов’язується по завданню ПП «Зерно-Мир»надавати послуги по транспортуванню автомобільним транспортом вантажу /т.2,а.с.42/.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач використовував придбані запчастини для обслуговування вантажних автомобілів, які використовувались ним в його господарській діяльності.
Придбані запчастини позивач використав в своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, а відтак суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми 34897,00грн. за наслідками правочину щодо придбання запчастин по правочинам з ПП «Нафтобудком».
Крім того, відповідно до договору № 345 від 01.09.2010 року, укладеного між ПП «Нафтобудком»та ТОВ «Велес-Авто», ПП «Нафтобудком»зобов’язалось провести маркетингові дослідження /т.2,а.с. 58-59/.
На виконання умов договору, ПП «Нафтобудком»було направлено листи на адресу ТОВ «Велес-Авто», відповідно до яких встановлено, що умови договору виконані в повному обсязі. /т.2., а.с. 60-66/.
Реальність договору підтверджується рахуноком-фактурою №3904 від 30.09.2010 року, актом №3091 здачі–прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною 3094 від 30.09.2010 року /т.1,а.с.30-32/.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.
Частиною 1 статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
На час здійснення правочинів ПП «Нафтобудком»було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Нафтобудком»було скасовано 02.06.2011р., тобто після укладання правочинів.
Суд не приймає в якості належного доказу нікчемності правочинів, посилання відповідача в акті перевірки на пояснення ОСОБА_1, оскільки останній навіть не був визначений в якості відповідача, дані також не можуть бути доказом безтоварності чи нікчемності господарських операцій.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПП «Нафтобудком»та ТОВ «Велес-Авто»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що Світловодською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення–рішення №0001312300 від 05.12.2011року.
У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001312300 від 05.12.2011 року, яким ТОВ «Велес-Авто»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 34897,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 8724,25 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом