Справа №22-ц-819/2007р.                             Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.

Категорія 33                                                    Доповідач Пнівчук О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21" серпня 2007 року                                                                          м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої                                                        Пнівчук О.В.,

суддів:                                                                Бойчука І.В.,  Соколовського В.М. ,

секретаря                                                           Юрків І.П.,

з участю:      адвоката                                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3,  Криховецької сільської ради за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 травня 2007 року,  -

встановила:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 травня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Криховецької сільської ради ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення Криховецької сільської ради від 18.02.2004 року про передачу ОСОБА_3  у приватну власність земельної ділянки площею 0, 0506 га та виданого на його підставі Державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3  від 13.01.2005 року.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу,  в якій посилається на те,  що судом не враховано обставини,  які мають суттєве значення для справи.

Судом,  вважає апелянт,  не враховано,  що спірна земельна ділянка є спільним заїздом до суміжних землекористувачів,  а тому не підлягала приватизації одному із землекористувачів.

Про те,  що спірна земельна ділянка являлась спільним заїздом підтверджено письмовими поясненнями односельчан-сторожилів та поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що ОСОБА_3, придбавши суміжне домоволодіння не мала права претендувати на спільний заїзд,  бо він ніколи попередньому власнику не належав.

З наведених підстав,  апелянт просив рішення суду скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд.

Вислухавши доповідача,  пояснення представника апелянта та представника Криховецької сільської ради,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2,  суд першої інстанції виходив із того,  що законних прав позивача,  як суміжного землекористувача,  при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3  - не порушено.

2

Разом з тим,  такий висновок суду не відповідає зібраним доказам по справі.

Із матеріалів справи вбачається,  що між сторонами виник спір щодо земельної ділянки,  яка використовувалась ними як заїзд до їхніх господарств.

Відповідно до будівельного паспорту на будинковолодіння ОСОБА_2 (а.с. 6) спірна земельна ділянка зазначена як вуличка.

Судом встановлено,  що до будинковолодіння ОСОБА_2 існує заїзд як вулиці Криховецької,  так із боку спірної земельної ділянки. Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 в якості свідка ствердила суду,  що спірна земельна ділянка перебувала завжди в спільному користуванні.

Зазначену обставину підтвердив в засіданні апеляційного суду також і сільський голова с Крихівці.

Доказом того,  що спірна земельна ділянка використовувалася як заїзд є облаштовані ОСОБА_2 в металічній огорожі ворота на дану вуличку.

Крім того,  відповідачка ОСОБА_3. не представила суду доказів того,  що спірна земельна ділянка надавалась їй у встановленому законом порядку із встановленням меж на місцевості.

Відповідно до ч.1  ст.118 ЗК України,  громадянин,  зацікавлений у приватизації земельної ділянки,  яка перебуває у його користуванні подає заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

ОСОБА_3 подала заяву про приватизацію земельної ділянки,  включивши до її складу земельну ділянку,  що не перебувала в її користуванні,  а перебувала в спільному користуванні сторін і використовувалась як заїзд до господарств.

За наведених обставин рішення Криховецької сільської ради від 18.02.2004 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3  земельної ділянки площею 0, 0506 га та виданий на його підставі Державний акт на право приватної власності на землю слід визнати недійсними.

Оскільки суд першої інстанції дав невірну оцінку зібраним доказам по справі то ухвалене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

На підставі  ст.  ст. 116,  118,  152 ЗК України,  керуючись  ст.  ст. 307,  309,  313,  316 ЦПК України,  колегія суддів,  -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14.05.2007 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсними рішення Криховецької сільської ради від 18.02.2004 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0, 0506 га та Державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_3  13.01.2005р.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення,  однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.