ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
27.02.2012Справа №5002-34/253-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна –К»
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів»
про стягнення 651 752,83 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 03.01.12р.;
від відповідача – не з’явилися.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» (далі – ТОВ «Солодка країна-К» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» (далі – ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів») 630 080,00 грн. основної заборгованості, 1180,88 грн. збитків від інфляції, 6430,02 грн. процентів, 14061,93 грн. пені.
В обґрунтуванні заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не виконані зобов’язання, взяті за умовами договору №01-010811 від 01.08.2011р., в частині оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних №РН-0000351 від 05.09.11р., №РН-0000509 від 26.09.11р., у встановлений таким договором строк (а.с. 2-4).
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній позивачем неодноразово зменшувався загальний розмір заявлених вимог та уточнювались такі вимоги. Остаточно позивач просив стягнути з відповідача – ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» 644812,55 грн., з яких: 614 080 грн. основної заборгованості, 25 200,88 грн. пені, 654,08 грн. збитків від інфляції, 4 877,59 грн. процентів (а.с.76,104,107).
Відповідач у справі – ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» письмового відзиву на позов суду не надало.
При цьому, судове засідання 09.02.2012р. відкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача, який просив розгляд справи відкласти, мотивуючи відповідне клопотання неможливістю явки в судове засідання повноважного представника товариства, у зв’язку з перебуванням директора підприємства та юрисконсульта у тривалому службовому відрядженні. Між тим, обставини, викладені у поданому клопотанні, у порушення вимог ст.33 ГПК України, не підтверджувались відповідними доказами. До прийняття рішення у даній справі відповідач, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надав доказів наявності обставин, викладених у поданому клопотанні, хоча такі докази суд витребував у нього ухвалою від 09.02.2012р.
В судове засідання, яке відбулося 27.02.2012р. відповідач також не забезпечив явку свого представника; про причини нез’явлення суд не повідомив; про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкладення розгляду справи, направлялася відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12827356 від 23.01.2012р. (а.с. 32-34), що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 75); копія ухвали про порушення провадження у справі отримана відповідачем 01.02.2012р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46).
Зважаючи на вказані обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, а також за відсутності представника відповідача, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.08.2011р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 01-010811 (а. с. 11-14, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача (покупця) товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а відповідач (покупець) – прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
Договором встановлено, що він діє до 01.08.2012р. (п. 10.1. договору).
Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної у якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару (п. 1.2. договору).
Згідно п. 4.3. договору моментом здійснення поставки є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється покупцеві; перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця та підписання сторонами відповідних накладних.
Відповідно до п. 5.1. договору попередня ціна одиниці товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід’ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.
Позивач поставив відповідачу товар відповідно до умов вказаного договору на загальну суму 1004880,00 грн., що підтверджується, долученими до матеріалів справи, копіями видаткових накладних № РН-0000351 від 05.09.2011р. на суму 550800,00 грн. та № РН-0000509 від 26.09.2011р. на суму 454080,00 грн. (а.с. 18-19).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар згідно вказаних видаткових накладних, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов’язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначалось, що покупець сплачує вартість товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару (п. 6.1. договору).
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем зобов’язання за договором в частині оплати поставленого товару виконані лише частково; заборгованість за переданий відповідно до вищевказаних видаткових накладних товар, згідно наданих уточнень, становить 614080,00 грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлений товар у вказаній сумі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов’язання з оплати поставленого товару, хоча строк виконання відповідного зобов’язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов’язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 614080,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, уточнені вимоги в частині стягнення процентів та збитків від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно у сумі 4877,59 грн. та 654,08 грн. При цьому, відповідні нарахування здійснені з наступного дня після закінчення строку виконання зобовязання з оплати до 22.12.2011р. – по процентах, до 30.11.2011р. – по інфляції, а також з урахуванням проведених оплат у відповідному періоді.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 9.2.1. договору, сторонами встановлена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, уточнені вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме у сумі 25200,88 грн. Розмір пені визначений позивачем з урахуванням часткових оплат, періоду прострочення, встановленої договором ставки пені та строку виконання зобов’язань за кожною накладною.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 12896,25 грн.
Крім того, в силу п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу підлягає поверненню частина судового збору, а саме – 138,80 грн., враховуючи зменшення останнім розміру позовних вимог.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 29.02.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна –К» 614080,00 грн. основної заборгованості, 25200,88 грн. пені, 654,08 грн. збитків від інфляції, 4877,59 грн. процентів, а також 12 896,25 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Солодка країна –К» з державного бюджету частину судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення від 04.01.2012р. №764, а саме у розмірі 138,80 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.