Справа №2-735/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 лютого 2012 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді           Зінченко С.В.,

при секретарі                       Шевчук Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просила захистити її право власності на квартиру АДРЕСА_1 від перешкод, що вчиняються з боку відповідачів,  а також про їх виселення з вказаної квартири.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником вказаної квартири в цілому,  в той час як відповідачі самоправно та без її згоди вселились в неї в березні 2010 року і від того часу унеможливлюють позивачу користування вказаною квартирою,  ведуть себе нахабно,  вчиняють конфлікти, погрожують позивачу фізичною розправою.

Як вказує позивач, відповідачі жодних правових підстав для проживання в квартирі не мають, жодних зобов’язань позивач їм не давала, сім’ю разом вони не складають і ніколи не складали, а отже просила суд задовольнити позов.

15 липня 2011 року у справі було ухвалено заочне рішення, яке в подальшому ухвалою суду від 21.11.2011 року скасоване, а  справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача в судовому засідання та сама позивач поданий позов підтримали.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином (а.с. 111, 112), а отже суд за згодою позивача та його представника ухвалює провести повторний заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що власником цілої квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.01.2003 року (а.с.8), договору дарування частини квартири від 26.02.2003 року та свідоцтва про право на спадщину від 11.11.2010 року (а.с.9-10).

Також позивач ОСОБА_1 зареєстрована в цій квартирі та є власником особового рахунку по сплаті за житлово-комунальні послуги (а.с. 12).

З пояснень сторін у справі встановлено, що приблизно в березні 2010 року до позивача вселились ОСОБА_2, яка є донькою позивача, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

З пояснень сторін встановлено, що між ними виникли неприязні відносини, оскільки позивач заперечувала проти їх вселення до власної квартири, між ними постійно виникають конфлікти на побутовому рівні, у зв'язку з чим спільне проживання є неможливим.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Судом достовірно встановлено під час судового розгляду, що при вселенні відповідачів в квартиру позивача між ним не було ніякої угоди про користування жилим приміщенням, оскільки позивач заперечувала проти такого вселення взагалі.

Даний факт знайшов своє підтвердження в показах допитаного свідка ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 64 ЖК України до членів сім’ї власника квартири належать його (її) дружина (чоловік), їх діти та батьки.

Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Як встановлено з пояснень позивача та показів допитаного свідка позивач та відповідачі ніколи не складали сім’ю та не були пов’язані спільним побутом чи іншими взаємними правами та обов’язками.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що відповідачі завжди жили за рахунок позивача, яка працювала та фактично постійно забезпечували буття відповідачів, які в свою чергу про матір жодним чином не піклувались.

З таких обставин суд приходить до висновку, що позивач та відповідачі не можуть складати сім’ю, оскільки відсутні ознаки такої, передбачені вказаними вище нормами закону.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що відповідачі на момент вселення до квартири позивача не мали на це жодних правових підстав, позивач, яка є одноосібним власником квартири, заперечує проти їх проживання  в ній та просить суд захистити її право, як власника нерухомого майна, на вільне розпорядження та користування таким майном, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача щодо зобов’язання відповідачів не чинити позивачу перешкод у здійсненні права особистої власності суд вважає необхідним відмовити, оскільки виселення відповідачів з квартири позивача однозначно усуває будь-які перешкоди з їх боку позивачу.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 319, 391 Цивільного кодексу України, статтями 64, 156 Житлового кодексу України, ст. 3 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 224, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення –задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1

В задоволенні решти вимог –відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 (сорок п’ять) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              Суддя:                                                                                      Зінченко С.В.