АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/526/2012
Головуючий по 1-й інстанції Кіндяк І.С.
Суддя-доповідач: Карнаух П. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого –судді : Карнауха П.М.
Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2011року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2011року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задоволені частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість по договору про надання споживчого кредиту №11395125000 від 17.09.2008 року в сумі 455 383,43 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»судовий збір в сумі 850,00 грн. та 60,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»судовий збір в сумі 850,00 грн. та 60,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
В інших вимогах відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2011року скасувати, апеляційну скаргу задовольнити повністю, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що ні вона, ні її чоловік - відповідач по справі, не були належним чином повідомлені про розгляд справи 05.12.11р. та не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення; судом не враховано той факт, що кошти, які нею сплачувались на погашення суми заборгованості не зачислялись на тіло кредиту, а йшли на погашення пені та штрафних санкцій, які не зазначені в кредитному договорі, а тому сума боргу підлягає перерахуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого виступає Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11395125000 у розмірі 55 954,24 дол. США, що становить 271439,61 грн. на строк до 15.09.2023 р. зі сплатою процентів.
17.09.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно якого останній поручився перед Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»за виконання зобов’язань ОСОБА_2 перед банком за Кредитним договором №11395125000 від 17.09.2008 року.
Станом на 01.04.2010 року позивач вважає, що заборгованість відповідачів по кредиту становить 463 624,42 грн., з яких: - 432 211,27 грн. заборгованість за простроченим кредитом; - 29 533,46 грн. заборгованість по процентам; - 241,48 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; - 1 138,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту; - 500,00 грн. штраф за порушення зобов’язань.
21.12.2010 року відповідачем ОСОБА_2 було сплачено частину заборгованості у розмірі 300 дол. США, що дорівнює еквіваленту 2 389,05 грн. та 18.01.2011 року 500 дол. США, що дорівнює еквіваленту 3.972,25 грн. Таким чином, по даним квитанціям вбачається, що заборгованість частково погашена на загальну суму 6 361,30 грн.
21 лютого 2011 року відповідачем ОСОБА_2 було сплачено частину заборгованості у розмірі 200 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1588,34 грн.; 08 квітня 2011 року - 1000 дол.США, що дорівнює еквіваленту 7964,70 грн.; 26 квітня 2011 року –1000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 7965,40 грн.; 26 травня 2011 року - 600 дол. США, що дорівнює еквіваленту 4790,22 грн. (а.с.28-29 т.2). Таким чином, по даним квитанціям вбачається, що заборгованість частково погашена на загальну суму 22 308,66 грн.
Суд першої інстанції з’ясувавши всі обставини по справі, на підставі яких, вірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, враховуючи норми закріплені в статтях 526, 553, 554, 610, 611 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.
Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов’язковим до виконання; порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов’язання.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦК України).
Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як було встановлено судом, нарахування пені та штрафних санкцій, які просить стягнути позивач з відповідачів, не зазначені умовами в кредитному договорі.
Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Таким чином, вірним є обгрунтування судом першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті пені в сумі 241,48 грн. та 1 138,21 грн. а також штрафу в сумі 500,00 грн.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо обрахування загальної суми заборгованості на момент ухвалення рішення з наступних підстав.
З розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи та проведений позивачем станом на 01.04.2010р., вбачається, що заборгованість відповідачів по кредиту становить 463 624,42 грн.
Разом з цим, як вбачається з наданих суду доказів, судом лише було враховано, що 21.12.2010 року відповідачем ОСОБА_2 сплачено частину заборгованості у розмірі 300 дол. США, що дорівнює еквіваленту 2 389,05 грн. та 18.01.2011 року 500 дол. США, що дорівнює еквіваленту 3.972,25 грн, а всього заборгованість частково була погашена на загальну суму 6 361,30 грн.
А тому, місцевий суд невірно прийшов до висновку, що заборгованість на час ухвалення рішення суду за наявних доказах у справі становить 455383,43 грн., вирахувавши з заявленої суми позову лише суми заявленої пені, штрафу та проплату за квитанціями від 21.12.10р. та 18.091.11р., безпідставно не врахувавши здійснення погашення заборгованості за квитанціями від 21.02.11р., 08.04.2011р., 26.04.2011р. та 26.05.2011р.
Так, 21 лютого 2011 року відповідачем ОСОБА_2 було сплачено частину заборгованості у розмірі 200 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1588,34 грн.; 08 квітня 2011 року - 1000 дол.США, що дорівнює еквіваленту 7964,70 грн.; 26 квітня 2011 року –1000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 7965,40 грн.; 26 травня 2011 року - 600 дол. США, що дорівнює еквіваленту 4790,22 грн. (а.с.28-29 т.2).
Так, по даним квитанціям вбачається, що заборгованість частково погашена на загальну суму 22 308,66 грн., а тому вказана сума підлягає вирахуванню з суми, яку суд присудив до стягнення. Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 433074,77 грн. (455383,43 –22308,66=433074,77).
Викладені в апеляційній скарзі доводи підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині стягнення суми заборгованості по кредитному договору з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 3, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2011року в частині стягнення суми заборгованості –змінити.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість по договору про надання споживчого кредиту №11395125000 від 17.09.2008 року в сумі 433074,77 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Дряниця Ю.В.
Кривчун Т.О.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух