АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/557/2012
Головуючий по 1-й інстанції Загнійко А.В.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Фадєйкіної Н.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу ОСОБА_6, орган опіки та піклування Котелевської селищної ради Полтавської області, служба у справах дітей Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання договору дарування 1/2 частини нерухомого майна недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, зазначив, що між відповідачами в 2004 році було укладено договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, чим порушено майнові та житлові права ОСОБА_3, просив визнати цей договір дарування недійсним.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 листопада 2004 року укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу ОСОБА_6, за умовами якого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_5 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 81).
10 грудня 2004 року ОСОБА_5 було подаровано ОСОБА_4 1/2 частину цього будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що підтверджується укладеним між ними договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 79).
На день укладення зазначеного договору дарування в цьому будинку разом з ОСОБА_5 був прописаний її неповнолітній син ОСОБА_10, 1987 року народження, та зареєстрована її донька ОСОБА_3, 1991 року народження.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не була стороною договору дарування, на момент укладення такого договору попередньої згоди органів опіки та піклування не вимагалося, та після його укладення позивач не позбавлялася права користування 1/2 житлового будинку, в якому проживала її матір.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
У частині 6 статті 203 ЦК України зазначено, що правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Cтаном на 10 грудня 2004 року до укладення договорів дарування нерухомого майна, в якому проживають неповнолітні діти, не ставилося вимог обов’язкового попереднього погодження такого договору з органами опіки та піклування.
Такі вимоги стали новелою законодавства лише з 01 січня 2006 року, в зв’язку з набранням чинності Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
За змістом ч. 2 ст. 173 СК України, в редакції, що була чинна на момент укладення договору дарування, визначено, що при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У розрізі чинного на момент укладення договору дарування законодавства України, позивач не мала у власності своєї частки у нерухомому майні, що дарувалося ОСОБА_4, укладення такого договору не суперечило її правам та інтересам, та не позбавляло ОСОБА_3 права користування частиною житлового будинку, що належить її матері.
З обґрунтувань позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегією суддів не вбачається підстав для визнання недійсним укладеного відповідачами договору дарування від 10 грудня 2004 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль