Справа  № 2-501/11

Категорія 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 9 вересня 2011 року                                                                                         смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд   Хмельницької області в складі:  

головуючого   -   судді Кульбаби А.В.

                            при секретарі  Білоус Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди,

встановив:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 35 000 грн. В позові зазначила, що 17 січня 2011 року між нею та відповідачем було укладено трудовий договір, згідно якого останнього було прийнято на роботу на посаду водія. Відповідно до своїх обов’язків ОСОБА_4 виконував вантажні міжнародні перевезення на автотранспорті, що належить їй на праві власності. В березні вона отримала заявку на щомісячне перевезення вантажу з м. Чернівці (Україна) до м. Прага (Республіка Чехія), м. Прага (Республіка Чехія) до м. Дніпропетровськ (Україна), та з м. Дніпропетровськ до м. Чернівці. Вартість послуг по перевезенню за вищевказаним маршрутом складає 2 600 Євро, що становить 29 380 грн. Здійснення перевезення за вищевказаним маршрутом становить 10 днів, за 1 місяць здійснюється 2 рейси. Чистий прибуток за здійснення перевезення за один рейс становить 17 500 грн., відповідно за 2 рейси –35 000 грн. В березні-квітні 2011 року ОСОБА_4 здійснив два рейси за маршрутом Україна-Чехія-Україна. Наприкінці квітня відповідач, приїхавши з чергового рейсу, залишив автомобіль на автостоянці за адресою: АДРЕСА_1, та, забравши усю митну та товаротранспортну документацію, зник. Оскільки, ОСОБА_4 паралізував роботу підприємства своїми діями по переховуванню та несвоєчасному поверненні документації на транспортний засіб та іншого належного позивачеві майна, вважає, що відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України вона не змогла виконати зобов’язання по наданню послуг з міжнародних вантажних перевезень як перед іноземними, так і українськими партнерами, відтак і не отримала щомісячний прибуток в розмірі 35 000 грн., який би вона реально одержала за звичайного режиму роботи та вільного користування належним їй транспортним засобом. До позовної заяви додано розрахунок упущеної вигоди (а.с. 26).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що в користуванні ОСОБА_4 був вантажний автомобіль ІВЕКО НОМЕР_1. В березні 2011 року позивач отримала заявки на перевезення вантажу до Чехії. Відповідач в кінці квітня приїхав з рейсу в Україну, залишив автомобіль на стоянці, забравши з собою ключі від транспортного засобу та документацію. На неодноразові звернення він відмовлявся передати документи та ключі, уникав зустрічей. Лише 25 травня 2011 року цінним листом ОСОБА_1 отримала документи від ОСОБА_4, але не в повному обсязі. Зазначає, що відповідач умисно перешкоджав роботі підприємства, і тому позивач не змогла виконати заявки від 05.05.2011р. та від 30.05.2011р. на міжнародні вантажні перевезення з м. Чернівці.

Позивач свої повні вимоги підтримала, долучивши до матеріалів справи свої пояснення, суду пояснила, що вона зареєстрована приватним підприємцем, і в неї є ліцензія на міжнародні вантажні перевезення. Між нею та Чеською фірмою FBS INVEST склалися сталі відносини, а саме - постійні міжнародні вантажні перевезення вантажу з м. Чернівці до м. Прага та з м. Прага до м. Дніпродзержинськ-Чернівці (а.с. 51). Також пояснила, що в її власності знаходиться 10 вантажних автомобілів (а.с. 25), в тому числі і автомобіль ІВЕКО НОМЕР_1, на якому працював відповідач. Нею 1 рейс оцінений в 2 600 Євро, зазначені грошові кошти виплачувались відповідачу замовником (чеською стороною).

Відповідач позову не визнав, пояснив, що він працював водієм у приватного підприємця ОСОБА_1 21 квітня 2011 року він приїхав з рейса, залишив автомобіль на стоянці по АДРЕСА_1, що в м. Хмельницькому. Перед цим з позивачем була домовленість, що ОСОБА_1 відпускає його у відпустку на Пасху і травневі свята. Документи на автомобіль ІВЕКО НОМЕР_1 він забрав з собою, оскільки боявся залишати їх в автомобілі. Після цього в смт. Ярмолинці ОСОБА_1 зі своїм чоловіком влаштували скандал, він намагався віддати ключі та документи, однак останні не хотіли їх брати. Згодом він разом зі свідком ОСОБА_5 6 травня 2011 року приїхали в м. Хмельницький, на фірму позивача за адресою: АДРЕСА_1, щоб повернути ключі від транспортного засобу та документацію. Однак, позивач почала йому погрожувати і знову ж таки не хотіла отримувати документи та ключі. Він не знав яким чином віддати документи і лише 25.05.2011р. повернув ключі та документацію цінним листом. Також зазначив, що автомобіль ІВЕКО НОМЕР_1 за ним не закріплений, коли він приїхав 21 квітня 2011 року, то транспортний засіб був  в аварійному стані. Рейс неможливо виконати за 10 днів, оскільки є дуже багато форс-мажорних обставин. Крім цього, повідомив суду, що за весь час його роботи на вигрузці йому грошові кошти в сумі 1 000 євро, як зазначено в «заявках», йому ніхто не давав. А зазначені «заявки»не є договором.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. П. 2) ч. 1 ст. 22 ЦК України передбачає, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Судом встановлено, що 17 січня 2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_4 був укладений трудовий договір, за яким останнього було прийнято на роботу водієм. ОСОБА_4 за умовами договору зобов’язаний вчасно та якісно виконувати обов’язки, дотримуватись правил руху, правил перевезення вантажів. Приватний підприємець ОСОБА_1  відповідно до ліцензії, виданої 01.02.2011р. Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, надає послуги з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. 21 квітня 2011 року відповідач приїхав з чергового рейсу та поставив автомобіль ІВЕКО НОМЕР_1 на автостоянку в АДРЕСА_1. Ключі та документацію на автомобіль він забрав з собою. 6 травня 2011 року ОСОБА_4  разом з ОСОБА_5 біля 9 години ранку приїхали в офіс до приватного підприємця ОСОБА_1, щоб повернути ключі від транспортного засобу, а також інші документи на автомобіль (технічний паспорт тощо). Однак ОСОБА_1, її чоловік та бухгалтер, які були присутні, відмовились отримувати ключі від автомобіля, а також документацію на транспортний засіб, натомість, вимагали від ОСОБА_4 звіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем та його представниками, жодним чином не доведено заподіяння приватному підприємцю ОСОБА_1 відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 35 000 грн., тобто доходів, яких вона могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушене, за період –1 місяць (з кінця квітня 2011 року до кінця травня 2011 року).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 5 травня 2011 року ОСОБА_4 попросив його бути присутнім при передачі документів на автомобіль власнику. 6 травня 2011 року ОСОБА_4  разом з ОСОБА_5 біля 9 години ранку приїхали в офіс до приватного підприємця ОСОБА_1, щоб повернути ключі від транспортного засобу, а також інші документи на автомобіль (технічний паспорт тощо). Однак ОСОБА_1, її чоловік та бухгалтер, які були присутні, відмовились отримувати ключі від автомобіля, а також документацію на транспортний засіб, та вимагали від ОСОБА_4 звіт.

Так,  представник позивача  в судовому засіданні стверджував, що між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Чеською фірмою FBS INVEST були укладені дві «заявки № б/н»на вантажні перевезення автомобільним транспортом з м. Чернівці (Україна) –до м. Прага (Чехія), копії яких долучені представником в ході судового засідання до матеріалів справи (а.с. 39-40) І саме через їх невиконання позивачу завдані збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 35 000 грн.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001р. договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Ці «заявки № б/н»(а.с. 39-40) не відповідають вимогам ст. 50 вищевказаного Закону. Зокрема, не зазначено умови та термін перевезення, місце та час розвантаження, а також не вказано час і дату їх укладення. Більше того, позивачем на вимогу суду не надано оригіналів вищевказаних заявок, що є порушенням ч. 2 ст. 64 ЦПК України. Таким чином, враховуючи наведене, згадані вище «заявки»не є договором на здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом.

Крім цього, позивач в судовому засіданні пояснила, що вищевказані заявки укладалися на підставі договору-заявки № 16/03-01 від 16.03.2011р., що був укладений між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 (а.с. 19). Однак, будь-яких доказів суду не представила. До того ж, приватний підприємець ОСОБА_1 не є стороною цього договору-заявки від 16.03.2011р.

          Також, позивачем не надано жодних доказів про те, що вищевказані заявки повинні були виконуватись саме водієм ОСОБА_4 та автомобілем ІВЕКО НОМЕР_1. Адже, як пояснив відповідач, він не був закріплений за цим автомобілем. Крім цього, як пояснила позивач, у її власності є ще 9 вантажних автомобілів (а.с. 25). Доказів того, що ці транспортні засоби були зайняті виконанням інших перевезень за період з кінця квітня по кінець травня 2011 року, позивачем суду не надано.

          До того ж, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що за один місяць здійснюється 2 рейси: Хмельницький (Україна) –Прага (Чехія) –Хмельницький (Україна). Також, позивачем не доведено, що оплата замовника за надання транспортних послуг за 1 рейс становить 2 600 євро, адже, в «заявках б/н»вказано –«согласованная сумма фрахта –1 000 євро».

          Крім цього, з розрахунку упущеної вигоди (а.с. 26) вбачається, що, на думку позивача, вона не одержала доходи за виконання 2-х рейсів:  Хмельницький (Україна) –Прага (Чехія) –Хмельницький (Україна) протягом 1 місяця. Однак, договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом за вказаним рейсом суду не надала, а у вказаних «заявках»(а.с. 39-40) зазначено лише маршрут: Чернівці (Україна) –Прага (Чехія).

          Таким чином, позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, не довела заподіяння їй відповідачем, ОСОБА_4, збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 35 000 грн., тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 64, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

                    В задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 35 000 грн. відмовити.

                    На рішення може бути подано апеляційну скаргу в Апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Мотивувальна частина рішення виготовлена 12 вересня 2011 року.

Суддя                                                                                                                      А.В. Кульбаба