УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "09" лютого 2012 р. Справа № 5/5007/70/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Ляхевич А.А.
при секретарі Нагорній М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1., довіреність №108 від 10.01.2012 р.,
ОСОБА_2., довіреність №345 від 31.01.2012 р.,
від відповідача: ОСОБА_3., довіреність від 26.05.2011 р.,
від третьої особи: ОСОБА_4., довіреність №06-77 від 10.01.2012 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Брусилівської районної державної адміністрації (смт.Брусилів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмонтаж" (с.Оліївка Житомирського району Житомирської області)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління будівництва та архітектури Житомирської облдержадміністрації (м.Житомир)
про стягнення 164788,00 грн.
з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст.77 ГПК України,
з 31.01.2012 р. по 09.02.2012 р.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою щодо перерахунку вартості поставленого товару, в якій зазначено, що перевіркою, проведеною контрольно-ревізійним управлінням в Брусилівській районній державній адміністрації, виявлено, що медичне обладнання та меблі, придбані Брусилівською районною державною адміністрацією у ТОВ "Пластмонтаж" придбано за цінами вищими за середньооблікові ціни, чим завдано збитків на загальну суму 164788,00 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі 5/5007/70/11, розгляд справи призначено на 08.12.2011р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.12.2011р. відкладено розгляд справи на 22.12.2011 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Головне управління будівництва та архітектури Житомирської облдержадміністрації.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.12.2011р., у зв"язку з необхідністю подання сторонами необхідних для вирішення справи доказів, розгляд справи відкладено на 12.01.2012 р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.01.2012р. продовжено строк вирішення спору згідно ч.3 ст.69 ГПК України, відкладено розгляд справи на 31.01.2012 р.
30.12.2012р. представником ТОВ "Пластмонтаж" до суду подано клопотання (вх.№1180 від 30.01.2012 р., а.с.92), в якому представник відповідача зазначила, що з червня 2011 року та по теперішній час юридичною адресою та фактичною адресою місцезнаходження ТОВ "Пластмонтаж" є: Донецька область, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Кірова,49. Тобто, на момент подачі позову до суду місцезнаходження ТОВ "Пластмонтаж" у Донецькій області, а тому даний спір не підвідомчий господарському суду Житомирської області. Посилаючись на наведене та положення ст.17 ГПК України, представник відповідача просить направити справу за підсудністю для розгляду по суті до господарського суду Донецької області. До клопотання представником відповідача додано копію витягу з ЄДРПОУ (а.с.93), згідно якого станом на 27.01.2012р. зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмонтаж" є: 83016, Донецька обл., м.Донецьк, Ленінський район, вул.Кірова, буд.49.
Розглянувши клопотання представника відповідача в засіданні суду 31.01.2012 р., господарський суд відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу україни, що визначає територіальну підсудність справ господарському суду, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій наведено всі наявні у реєстрі записи щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмонтаж" (ідентифікаційний код 37220822) (а.с.100-104). З даної довідки вбачається, що станом на дату подачі позову у даній справі до господарського суду Житомирської області - 17.11.2011 р. (згідно штемпелю вхідної кореспонденції господарського суду) зареєстрованим місцезнаходженням відповідача по справі - ТОВ "Пластмонтаж" було: 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Оліївка, вул.Звігельська, буд.10 (запис 9). Лише 07.12.2011 р. державним реєстратором Житомирської райдержадміністрації вчинено реєстраційну дію по внесенню до ЄДРПОУ запису щодо зміни місцезнаходження ТОВ "Пластмонтаж" та зареєстровано адресу: 83016, Донецька обл., м.Донецьк, Ленінський р-н, вул.Кірова, буд.49 (запис 10).
Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що станом на дату надходження позовної заяви до господарського суду, прийняття її до розгляду та порушення провадження у справі (ухвала суду від 18.11.2011 р.) місцезнаходження відповідача у справі було зареєстровано в Житомирській області. Отже, позовна заява у даній справі прийнята господарським судом Житомирської області згідно встановленої територіальної підсудності.
У відповідності до ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення клопотання представника відповідача про передачу справу за підсудністю до господарського суду Донецької області не вбачається.
30.12.2012р. до суду надійшло клопотання по справі №5/5007/70/11 від Благодійної організації "Сучасний вибір" (а.с.90), в якому зазначено, що на момент укладення та виконання учасниками процесу в даній справі договору на поставку меблів та обладнання на об"єкт -центральна лікарня в смт.Брусилові (ІІ-й пусковий комплекс) від 28.12.2010 р., засновником ТОВ "Пластмонтаж" на 100% була Благодійна організація "Сучасний вибір". Посилаючись на зазначене, заявник вважає, що розгляд справи в суді без участі Благодійної організації та прийняття рішення може вплинути на права та обов"язки останньої. Тому, заявник просить винести ухвалу про залучення до участі у справі за позовом Брусилівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмонтаж" про стягнення 164788 грн. Благодійну організацію "Сучасний вибір" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до прийняття рішення господарським судом.
31.01.2012р. в засіданні суду згідно ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 09.02.2012 р. та оголошено, що вказане клопотання Благодійної організації "Сучасний вибір" буде розглянуто судом після дослідження всіх доказів поданих сторонами до справи та наявних в ній матеріалів. При цьому, судом враховано заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати письмовий відзив на позовну заяву та доказів по справі.
Після продовження слухання справи 09.02.2012 р. суд, розглянувши клопотання Благодійної організації "Сучасний вибір" про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за наявності в повному обсязі поданих сторонами документів по справі, господарський суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, винісши з даного приводу відповідну мотивовану ухвалу.
08.02.2012 р. до справи надійшов письмовий відзив ТОВ "Пластмонтаж" на позовну заяву (а.с.112-113), в якому відповідач зазначив, що не погоджується з позовом в повному обсязі, з наступних підстав. По-перше, відповідач не згоден з доводами позивача про введення його в оману шляхом завищення ціни на товар. Вказує, що ТОВ "Пластмонтаж" придбало у СПД ОСОБА_5. меблі та обладнання відповідно до договору на постачання товару від 01.12.2010 р. та специфікації, за накладною №12 від 10.12.2010 р. В подальшому, це ж обладнання та меблі були реалізовані відповідачем за договором №4 від 28.12.2010 р. Зауважує, що при укладенні договору №4 від 28.12.2010 року позивач та третя особа по справі були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (згідно ст.627 ЦК України). Відповідач пояснює, що ціна у договорі встановлювалась за домовленістю сторін згідно ст.632 ЦК України та з урахуванням ціни закупівлі медичного обладнання ТОВ "Пластмонтаж" у підприємця ОСОБА_5. При цьому, наголошує, що якщо порівняти ціни, по яким ТОВ "Пластмонтаж" придбало обладнання з цінами, за якими потім поставило його до лікарні, то вбачається дуже невелика різниця. А тому, вважає посилання позивача на перевірку КРУ щодо завищення ціни на обладнання - безпідставним. Відповідач зазначає, що умови договору виконані сторонами у повному обсязі, а згідно ст.632 ЦК України, зміна ціни договору після його виконання не допускається. Крім того, відповідач вказує, що Брусилівською райдержадміністрацією укладено з СПД ОСОБА_6. договір щодо проведення оцінки майна від 21.09.2011 р., предметом якого є виконання робіт з оцінки майна - медичного обладнання по об"єкту будівництва другого пускового комплексу ЦРЛ смт.Брусилів. Згідно висновку про ринкову вартість об"єкту оцінки, вартість медичного обладнання по об"єкту будівництва другого пускового комплексу ЦРЛ смт.Брусилів, визначені станом на 31.12.2010 р. наступна: опромінювач бактерицидний 1 ф,0,1 кВт - 2340,00 грн за од.; шафа сушильна стер.повітрян.1ф,220, 1,8 кВт - 23887,50 грн. за од.; стіл операційний - 47658,00 грн. за од. Відповідач зауважує, що з огляду цін за висновком оцінювача теж вбачається невелика різниця між вказаними цінами медичного обладнання та цінами, визначеними договором №4 від 28.12.2010 р. Посилаючись на викладене, стверджує, що ціни у договорі на момент його укладення були визначені правильно та відповідали дійсній вартості поставленого медичного обладнання. По-друге, відповідач зазначає, що збитки відшкодовуютьс у разі господарського правопорушення (згідно Господарського кодексу України) та у разі порушення цивільного права особи (згідно Цивільного кодексу України), проте, відповідачем не порушено жодних прав позивача та зобов"язань перед ним по договору, а тому й підстави для стягнення збитків відсутні. По-третє, відповідач повністю не погоджується з доводами позивача щодо невідповідності столу операційного технічним характеристикам, оскільки ним було передано позивачу обладнання, яке відповідало всім гарантійним зобов"язанням, узгодженим договором та надано всі відповідні підтверджуючі документи. Тому, відповідач вважає, що будь-які підстави для стягнення 164788,00 грн. збитків відсутні та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з вищевикладених підстав та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Представники позивача в засіданні суду підтримали позовні вимоги про стягнення 164788,00 грн. збитків в повному обсязі та просять позов задовольнити.
Головне управління будівництва та архітектури Житомирської облдержадміністрації письмового відзиву на позовну заяву та/або письмових пояснень по суті спору не надало. В засіданні суду представник третьої особи у вирішенні даного господарського спору поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
28.12.2010р. між Головним управлінням будівництва та архітектури облдержадміністрації (замовник), Брусилівською районною державною адміністрацією (платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластмонтаж" (постачальник) укладено договір №4 на поставку меблів та обладнання на об’єкт – центральна районна лікарня в смт.Брусилові (ІІ-ий пусковий комплекс) (а.с.9-10).
Відповідно до п.1, п.2 розділу "Предмет договору" вказаного договору, платник та замовник доручає, а постачальник зобов’язується поставити меблі та обладнання на об’єкт згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору (додаток №1); платник зобов’язується оплатити та прийняти, а постачальник поставити меблі та обладнання згідно специфікації (додаток №1).
Згідно п.3, п.4 розділу "Предмет договору" договору, платник фінансує поставку меблів та обладнання в сумах і в строки, зазначених в даному договорі. Джерело фінансування – державний бюджет.
В розділі "Строки виконання та розрахунки між сторонами", сторони обумовили, що поставка меблів та обладнання проводиться постачальником на об’єкт – центральна районна лікарня в смт.Брусилові (ІІ пусковий комплекс). Розрахунок здійснюється за фактично отриманий товар згідно накладної. Договір починає діяти одразу після його підписання сторонами. Датою виконання зобов’язань по даному договору є дата передачі меблів та обладнання від постачальника платнику на об’єкт – центральна районна лікарня в смт.Брусилові (ІІ пусковий комплекс).
Умови виконання договору – постачальник постачає меблі та обладнання своїм транспортом в межах загальної суми по договору.
Загальна сума по договору складає 209978,00 грн.
Сторонами також узгоджено гарантійні зобов’язання, а саме, обумовлено, що постачальник гарантує поставку меблів та обладнання, що відповідає вимогам ДСТУ, та відповідних сертифікат на даний вид продукції, встановлених чинним законодавством.
Даний договір вступає в дію з дня його підписання і діє до повного його виконання.
Того ж дня сторонами договору від 28.12.2010 року – замовником, платником та постачальником - підписано специфікацію меблів та обладнання на об’єкт –центральна районна лікарня в смт.Брусилові (а.с.11), згідно якої за договором від 28.12.2010 р. ТОВ "Пластмонтаж" зобов’язалось поставити наступний товар:
- опромінювач бактерицидний 1 ф,0,1 кВт в кількості 8 шт. за ціною 2461,00 грн. на суму 19688,00 грн.;
- шафа сушильна стер.повітрян.1ф,220, 1,8 кВт в кількості 4 шт. за ціною 23652,00 грн. на суму 94608,00 грн.;
- стіл операційний в кількості 2 шт. за ціною 47841,00 грн. на суму 95682,00 грн., а всього на суму 209978,00 грн.
В той же день, 28.12.2010 року за накладною №12/01 від 28.12.2010 р. ТОВ "Пластмонтаж" передано одержувачу – Брусилівській РДА, по об’єкту центральна районна лікарня в смт.Брусилові (ІІ пусковий комплекс) товар, обумовлений специфікацією (а.с.12).
Згідно платіжного доручення №500 від 31.12.2010 р. платник за договором від 28.12.2010 р. – Брусилівська РДА перерахувала ТОВ "Пластмонтаж" 209978,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за отр.меблі та обл. для буд ЦРЛ смт.Бр.2п.ком. зг накладної №12/01 від 28.12.10 та догов.№4 від 28.12.10" (а.с.13).
Таким чином, договір №4 на поставку меблів та обладнання на об’єкт – центральна районна лікарня в смт.Брусилові (ІІ-ий пусковий комплекс) від 28.12.2010 р. виконано сторонами належним чином та в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.08.2011р. по 30.08.2011р. Контрольно-ревізійним управлінням в Житомирській області проведено ревізію, про що складено акт №06-31-09 від 01.09.2011 р. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Брусилівській районній державній адміністрації за період з 01.01.2010 р. по 01.07.2011 р. Мета ревізії: перевірка закупівлі робіт та товарно-матеріальних цінностей на будівництво Брусилівської центральної районної лікарні (а.с.18-32).
У даному акті зазначено, що ревізією відповідності закупівельних цін товарно-матеріальних цінностей, придбаних райдержадміністрацією, ринковим, на дату їх придбання встановлено, що згідно договору №4 від 28.12.2010р. райдержадміністрацією придбано медичне обладнання та меблі, а саме:
- стіл операційний СОЛ-1 в кількості 2шт. по ціні 47841,0 грн. за одиницю на загальну суму 95682,0грн.,
- шафа сушильна ШС-80 в кількості 4 шт. по ціні 23652,0грн. за 1 шт. на загальну суму 94608,0 грн.;
- опромінювач бактерицидний ОБН-75 в кількості 8 шт. по ціні 2461,0 грн. за 1 шт. на загальну суму 19688,0 грн., тоді як згідно експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-3900 від 30.08.2011р. (а.с.34) встановлено наступні середньоринкові ціни на обладнання, що діяли в грудні 2010 року (момент придбання):
- стіл операціний СОЛ-1, мінімальна ціна за 1 шт. -5800,0 грн., максимальна - 8300,0 грн., тоді середня - 6915,0 грн.;
- шафа сушильна ШС-80, мінімальна ціна за 1 шт.6080,0 грн., максимальна - 8390,0грн., тоді середня 7235,0 грн.;
- опромінювач бактерицидний ОБН-75, мінімальна ціна за 1 шт. - 265,0 грн., максимальна - 340,0 грн, тоді середня - 302,50 грн.
Згідно акту, враховуючи вищевказане, райдержадміністрацією придбано медичне обладнання та меблі за цінами, вищими за сереньоринкові ціни, чим нанесено збитків на загальну суму 164788,00 грн., а саме: стіл операційний СОЛ-1 - 81852,0 грн., шафа сушильна ШС-80 - 65668,0 грн., опромінювач бактерицидний ОБН-75 - 17268,0 грн.
Як зазначено у позовній заяві, після проведення ревізії та складення вищевказаного акту, Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області направила ТОВ "Пластмонтаж" претензію про перерахування вартості поставленого товару від 19.10.2011 р. №2961, проте, відповіді на претензію позивач не отримав.
В листопаді 2011 року Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області звернулась до господарського суду з позовом, предметом якого є стягнення з відповідача 164788,00 грн. збитків, відповідно до розміру суми, на яку згідно вищезазначеного акту КРУ, було завищено вартість поставленого відповідачем за договором №4 від 28.12.2011 р. товару.
Крім того, в позовній заяві позивач вказував, що відповідно до Локального кошторису №2-1-19/П на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також Специфікації до робочого проекту будівництва Центральної районної лікарні в смт.Брусилів, затвердженого Наказом головного управління будівництва та архітектури облдержадміністрації від 18.03.2008 р. №3, було закладено поставку столів операційних СОУ-1 в кількості 2 шт. по ціні 47841,00 грн. на суму 95682,00 грн., а ТОВ "Пластмонтаж" було поставлено стіл операційний СОЛ-1 із середньою ціною 6915,0 грн. Тому, позивач вважає, що ТОВ "Пластмонтаж" при укладенні даного договору введено інших сторін договору в оману в частині визначення ціни, а також поставлено товар, що не відповідає очікуваним технічним характеристикам.
В якості доказів, що підтверджують позовні вимоги та розрахунку заявленої до стягнення суми, позивачем до матеріалів справи було надано копію акту №06-31-09 від 01.09.2011р. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Брусилівській районній державній адміністрації за період з 01.01.2010 р. по 01.07.2011 р. (а.с.18-32), копію цінової довідки - експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-3900 від 30.08.2011 р. (а.с.34), копію Локального кошторису №2-1-19/П на придбання устаткування, меблів та інвентарю (а.с.35-39) та, згідно тверджень позивача, копію витягу зі специфікації до робочого проекту будівництва Центральної районної лікарні в смт.Брусилів, затвердженого Наказом головного управління будівництва та архітектури облдержадміністрації від 18.03.2008 р. №3 (а.с.40-45).
Розглядаючи питання про законність та обгрунтованість заявлених позовних вимог, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У даному випадку, звертаючись до господарського суду з позовом, позивач не визначив зміст свого права, яке він вважає порушеним, не навів будь-яких доказів на підтвердження обов'язку відповідача щодо відшкодування збитків у розмірі завищеної вартості поставленого товару, що є предметом спору, який порушується відповідачем, а відтак підлягає захисту.
Слід зазначити, що повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби України за дотриманням бюджетного законодавства визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" №2939-XII, із наступними змінами та доповненнями.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Особливою аналітичною процедурою, що передбачає дослідження записів, документів, матеріальних активів є інспектування. У нормативно-правових актах інспектування визначається як подальший контроль (за фактом) за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов’язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірки (розділ 2 Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 24.05.2005 р.). Інспектування має фіскальну спрямованість, за його результатами встановлюються вимоги щодо усунення виявлених порушень, а не надаються рекомендації.
Інспектування, що здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби, вважається централізованим. У Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" інспектування визначено як різновид державного фінансового контролю, що здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Процедуру проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби визначено Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до пунктів 3 та 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 р., акт ревізії - це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
У разі коли діями чи бездіяльністю працівників об’єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об’єкта контролю та органом його управління щодо пред’явлення цивільних позовів до винних осіб. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, шляхом звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства (п.п.49,50 Постанова КМ України, від 20.04.2006, №550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами").
У даному випадку, позивач зазначає підставою для стягнення збитків у розмірі 164788,00 грн. саме ті обставини, що Контрольно-ревізійним управлінням у Житомирській області проведено позапланову ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача та згідно складеного за її результатами акта, відповідачем завищено вартість поставленого позивачу товару відповідно до середньоринкових цін, на загальну суму 164788,00 грн.
Так, згідно ст.15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду від 16.11.2011 р. у справі №18/2023.
Верховний суд України у листі №1-11/477 від 09.08.2006р. зазначає, що Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено. Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями глави 5 Цивільного процесуального кодексу України, глави 5 Кримінально-процесуального кодексу України, розділу V Господарського процесуального кодексу України.
В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
У відповідності до положень п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Водночас, з аналізу викладеного та матеріалів справи, в сукупності з наведеними положеннями закону, вбачається, що позивачем не доведено у встановленому порядку жодної з перелічених обставин, які б слугували підставою для стягнення з відповідача збитків та задоволення позовних вимог.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною першою статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обов’язків.
У даному випадку, як уже зазначалось, правовідносини сторін виникли на підставі договору №4 від 28.12.2010 р., у якому сторони, керуючись приписами Цивільного кодексу України, самостійно та за вільним волевиявленням визначили договірні ціни на замовлені товари.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України з моменту укладання договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У свою чергу статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як уже зазначалось, вид (найменування), ціна та кількість переданого відповідачем позивачу товару за накладною №12/01 повністю відповідає обумовленим сторонами у специфікації до договору (додатку №1) (а.с.11,12).
Товар прийнятий позивачем у повному обсязі та без зауважень щодо кількості, ціни та якості, погоджена сторонами вартість товару загалом не перевищує договірної вартості договору та сплачена платником постачальнику у повному обсязі.
Отже, вимагаючи повернення частини виконаного за договором позивач фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є недопустимим. Отримання відповідачем оплати відповідно до умов договору не може вважатися неправомірною дією.
Не доведено позивачем також завищення відповідачем вартості поставлених товарів відповідно до середньоринкових та введення сторін договору - замовника та платника - в оману щодо визначеної ціни товару.
При цьому, судом приймається до уваги, що як в акті КРУ, так і в експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-3900 від 30.08.2011р. зазначено інші, ніж в специфікації та накладній до договору від 28.12.2010р., найменування товару, тому вважати, що вказаним висновком визначено середньоринкову ціну саме видів товару, які були передані відповідачем за договором №4 від 28.12.2010 р., в суду підстав немає.
Разом з тим, як встановлено судом з поданих відповідачем до справи доказів, Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської відповідно до договору від 21.09.2011 р., укладеного позивачем з суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6., останнім було проведено незалежну оцінку медичного обладнання по об'єкту будівництва другого пускового комплексу ЦРЛ смт.Брусилів та зроблено наступні висновки, зафіксовані в звіті про оцінку майна №2011/09/21-МШ. Згідно вказаного звіту, ринкова вартість об'єкту оцінки - медичного обладнання по об'єкту будівництва другого пускового комплексу ЦРЛ смт.Брусилів, визначена станом на 31.12.2010 р. складає:
- опромінювач бактерицидний 1ф, 220В, 0,1кВт - 2340,00 грн. за од.;
- шкаф сушильно-стерилізаційний повітряний, 1ф, 220В, 1,8кВт - 23887,50 грн. за од.;
- стіл операційний - 47658,00 грн. (а.с.123).
Таким чином, з порівняння зазначених у даному висновку про ринкову вартість об'єкту оцінки, проведеному за замовленням самого позивача, цін на переданий позивачу відповідачем товар, з цінами, за якими вказаний товар було продано відповідачем, вбачається їх незначна різниця. Невелика різниця ціни переданого відповідачем товару також порівняно з ціною, за якою даний товар придбавався відповідачем у підприємця ОСОБА_5. (договір - а.с.127, специфікація - а.с.128, накладна - а.с.129).
З урахуванням вищевикладеного, підстав вважати ціну переданого відповідачем товару об'єктивно завищеною, взагалі не вбачається.
Стосовно твердження позивача щодо невідповідності переданого обладнання очікуваним технічним характеристикам, слід зазначити, що вони не є доведеними та спростовуються наявними матеріалами справи. Так, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що локальним кошторисом №2-1-19/П на придбання устаткування, меблів та інвентарю та специфікаєю до робочого проекту будівництва Центральної районної лікарні було передбачено придбання іншого, ніж поставлено відповідачем, виду операційних столів. Вказані документи щодо необхідності придбання певного виду товару мали бути прийняті до уваги та враховані замовником товару при оформленні договору купівлі-продажу, визначенні виду та кількості певного обладнання. Водночас, в специфікації - додатку №1 до договору №4 від 28.12.2010 р. обумовлено поставку товару - стіл операційний в кількості 2 од. по ціні 47841,00 грн. за од. Судом встановлено та вже зазначалось, що вид (найменування), ціна та кількість переданого відповідачем позивачу товару повністю відповідають обумовленим сторонами в специфікації; товар прийнято без зауважень.
Як уже зазначалось, згідно погоджених гарантійних зобов’язань, постачальник гарантує поставку меблів та обладнання, що відповідає вимогам ДСТУ, та відповідних сертифікат на даний вид продукції, встановлених чинним законодавством.
До матеріалів справи відповідачем подано копії документів, які засвідчують відповідність переданого позивачу товару вимогам, встановленим чинним законодавством до даного виду товару (свідоцтво, а.с.114; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а.с.115; паспорт столу для оперативних втручань, а.с.116-122).
Крім того, ні позивач, ні замовник після виконання договору №4 від 28.12.2010 р. не звертались до відповідача у передбаченому господарським законодавством порядку з претензіями щодо якості товару та/або невідповідності переданого товару певним вимогам.
Таким чином, наведеним спростовуються доводи позивача з даного приводу.
З огляду на викладене, посилання позивача на висновки перевірки Контрольно-ревізійного відділу як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.
Зважаючи на приписи ст.ст.627,629 Цивільного кодексу України виявлені контролюючим органом у акті перевірки порушення не мають жодного відношення до укладеного між сторонами договору, не впливають на його умови і не можуть їх змінювати.
Водночас, позивачем не доведено відповідно до ст.224 Господарського кодексу України та ст.623 Цивільного кодексу України протиправності дій відповідача, які б спричинили завдання йому збитків, не наведено переконливих мотивів, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, не доведено розмір завданих збитків, а також існування безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.
За наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, господарський суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ляхевич А.А.
Повний текст рішення підписано 17.02.2012 р.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (наручно)