ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" лютого 2012 р. Справа № 5019/105/12
за позовом Приватне підприємство "Айслаг"
до відповідача Приватне сільськогосподарське підприємство "Долина"
про стягнення в сумі 90 204 грн. 92 коп.
Суддя Бережнюк В.В.
Представники:
Від позивача : ОСОБА_1 - довіреність №9 від 13.02.2012р.
Від відповідача : не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" 90 204 грн. 92 коп. боргу, з яких 25 792 грн. 68 коп. - основний борг за поставлений товар, 64 412 грн. 24 коп. - відсотки за користування товарним кредитом за період з 27.09.2011 р. по 12.01.2012 р. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №343 від 27.09.2011 р. в частині проведення розрахунків за отриманий товар.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить позов задоволити.
Представник відповідач в судове засідання 22 лютого 2012 року не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (арк.с.20).
Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами.
Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач не був позбавлений права надіслати докази поштовим зв'язком.
Крім того, явка представників сторін для участі у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2011 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Долина" (Покупець) та Приватним підприємством "Айслаг" (Постачальник) було укладено Договір поставки №343 (арк.с.8-9). Відповідно до предмету договору Постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти, в асортименті, кількості, за ціною. що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Відповідно до розділу 2 Договору "Кількість і ціна" одиницею виміру кількості товару є літр. Загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються сторонами. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальна сума поставки складає 500 000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20%.
Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7(семи) календарних днів з дня відвантаження зазначеного в накладних. У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1. даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту (п.п.5.1., 5.2. договору ).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 вересня 2012 року. (п.8.1. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток сторін.
На виконання умов Договору, відповідно до наданої позивачем накладної на відвантаження палива №003795 від 27.09.2011р. та довіреності №63 від 27.09.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.с.10-11), останній поставив відповідачу товар на загальну суму 40 792 грн. 68 коп.
У свою чергу відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням №88 від 26.10.2011 р. (арк.с.15).
Таким чином, несплаченими залишилися 25 792 грн. 68 коп. за поставлений товар - паливо.
Покликаючись на п.5.2. Договору позивач нарахував відповідачу 64 412 грн. 24 коп. відсотків за користування товарним кредитом за період з 27.09.2011 р. по 12.01.2012 р.
Надані суду розрахунки заборгованості перевірено та визнано правильними (арк.с.5).
15 листопада 2011 року відповідачу було направлено лист-вимогу №01-03/767 про сплату боргу, яка залишена ним без відповіді та належного реагування.
Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 90 204 грн. 92 коп. (25792,68+64412,24=90204,92).
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.
Здійснюється комерційне кредитування у межах відповідного зобов'язання з реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг. Товар, що передається продавцем покупцеві, може належати до категорії як родових, так і індивідуально визначених речей. Надання комерційного кредиту можливе лише у зв'язку з виконанням певного зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 204 грн. 92 коп. боргу, з яких 25 792 грн. 68 коп. - основний борг за поставлений товар, 64 412 грн. 24 коп. - відсотки за користування товарним кредитом за період з 27.09.2011 р. по 12.01.2012 р., підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" (35223, Рівненська обл., Демидівський р-н, с.Глибока Долина, вул. Індустріальна, 39, код ЄДРПОУ 30925649) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) - 25 792 грн. 68 коп. - основного боргу за поставлений товар, 64 412 грн. 24 коп. - відсотків за користування товарним кредитом за період з 27.09.2011 р. по 12.01.2012 р., 1 804 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Суддя Бережнюк В.В.
повний текст рішення підписаний суддею "27" лютого 2012 року