7/"A"-305 копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова. Т.Є. ,
при секретарі Бєлянсьхій Н.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської Ради Київської області про зобов'язання вчинити певні дії і відшкодування моральної шкоди,
встановив:
позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на неправомірні дії відповідача, який без законних підстав за її депутатським зверненням, відповідно до вимог Закону України „Про статус депутатів місцевих рад", витребувану нею інформацію не надав, а тому вона просить зобов'язати його до цього з відшкодуванням заподіяної їй моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в попередньому судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на вимоги статей 23 і 31 Закону України „Про інформацію", згідно з якими витребувана позивачкою інформація є конфіденційна і тому надана бути не може.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між депутатом Вишгородської районної Ради Київської області та Вишгородською міською Радою з приводу розгляду депутатського звернення.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Законів України „Про статус депутатів місцевих рад", „Про інформацію" та норми підзаконного акту - Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11 грудня 1984 року № 470.
Судом установлено, що ОСОБА_1. , яка є депутатом Вишгородської районної ради 5 скликання Київської області, 15 лютого 2007 року звернулася до відповідача із зверненням, у якому просила надати інформацію про розподілення квартир в АДРЕСА_1
Такими повноваженнями депутат наділений вимогами ст. 13 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад", а дане звернення стосувалося питань пов'язаних з її депутатською діяльністю, що здійснювалася нею на підставі ст. 12 цього ж Закону, в зв'язку з розглядом звернень громадян, які надійшли до неї з приводу розподілення згаданих квартир.
' Зазначене звернення стосувалося одержання даних списку громадян, яким
надані певні житлові приміщення в згаданому будинку.
Свої вимоги позивачка мотивувала також і положеннями п. 56 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11 грудня 1984 року № 470.
Згідно вимог даного пункту Правил, список громадян, якими передбачається надати жилі приміщення, до вирішення питання про таке, вивішується для загального відома.
Витребувану інформацію позивачці не надано, з огляду на вимоги статей 23 і 31 Закону України „Про інформацію".
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України і рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року до конфіденційної інформації зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Збирання та зберігання такої інформації без попередньої згоди самої особи, якої вона стосується, не допускається.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача між тим ствердив, що остання вправі прибути до міської ради і безпосередньо ознайомитися з документами, які містять потрібну їй інформацію. Вважав, що в такий спосіб ознайомлення, інформація витребувана позивачкою обмеженого доступу не має.
Суд вважає, що звернення позивачки перш за все стосувалося одержання відомостей, які мають правове значення для одержання житла і тільки з цим пов'язано, а тому даних про те, що в такий спосіб позивачка збирала обмежену доступом інформацію про персональні дані осіб, суд не вбачає.
Такі дані витребувалися позивачкою в межах її повноважень, як депутата місцевої ради в інтересах громадян, які до неї звернулися і перебувають у черзі на отримання житла.
Правовий статус відомостей, з якими закон пов'язує право на отримання житла, визначено вимогами Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11 грудня 1984 року № 470 і додатками № 4, 5 і б до цих Правил, а тому ці дані не є тими конфіденційними персональними даними про особу, визначеними в ст. 23 Закону України „Про інформацію" і згідно того ж п. 56 Правил підлягають оприлюдненню.
При цьому, слід урахувати й те, що згідно із ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Таким чином, пред'явлений позов у частині зобов'язання відповідача надати інформацію ґрунтується на вимогах Закону і підлягає задоволенню.
Що стосується решти позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки її заподіяння в судовому засіданні не доведено, з огляду й на те, що оскаржувані дії суб'єкта владних повноважень пов'язані із спірним тлумаченням чинного законодавства і на порушення прав позивачки та заподіяння шкоди спрямовані не були.
Керуючись статтями 160-163 КАС України,
постановив:
адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Вишгородську міську Раду Київської області надати ОСОБА_1 інформацію необхідну для здійснення нею депутатських
повноважень за її зверненням від 15 лютого 2007 року, зазначивши в ній списки
громадян, яким надано жилі приміщення вказані в цьому зверненні за формою
, визначеною додатками 4, 5 і б до Правил обліку громадян, які потребують
поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11
грудня 1984 року № 470.
У задоволенні решти позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.