ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/4020/11
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Богатира С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та скасування рішення про стягнення податкового боргу за рахунок активів , -
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області, в якому просив визнати дії Державної податкової інспекції у Немирівському районі по винесеному акту № 00008/1701-1472307476 від 14.01.2011 року; визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Немирівському районі № 0001861701/0 від 04 лютого 2011 року на суму 224900,00 та штрафна санкція в сумі 56225,00 грн. (податок на додану вартість); податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Немирівському районі № 0006931701 від 14 квітня 2011 року на суму 94758,49 грн. (податок з фізичних осіб); податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Немирівському районі № 0006921701 від 27 квітня 2011 року на суму 305,42 грн. (податок з фізичних осіб); податкову вимогу державної податкової інспекції у Немирівському районі № 3 від 14 червня 2011 року та акт №00008/1701-1472307476 від 14.01.2011 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Немирівському районі № 0001861701/0 від 04 лютого 2011 року; податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Немирівському районі № 0006931701 від 14 квітня 2011 року; податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Немирівському районі № 0006921701 від 27 квітня 2011 року; податкову вимогу державної податкової інспекції у Немирівському районі № 3 від 14 червня 2011 року; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 1,70 гривень судового збору.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нове, яким в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_2 відмовити.
Зокрема, мотивуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та без врахування вимог чинного законодавства щодо визначення приватному підприємцю сум податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та по податку на додану вартість згідно спірних повідомлень-рішень.
У відповідності до положень частини 1 статті 195 КАС України, судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник ДШ у Немирівському районі Вінницької області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи у період з 16 грудня 2010 року - 14 січня 2011 року посадовою особою ДШ у Немирівському районі проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 00008/1701-1472307476 від 14 січня 2011 року.
В акті № 00008/1701-1472307476 від 14 січня 2011 року зафіксовано допущені позивачем порушення:
- статті 1, 2, 4 та 5 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України №727 від 03 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №746/99 від 28 червня 1999 року (із змінами та доповненнями); статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26 грудня 1992 року - підприємець занизив суму оподатковуваного доходу на суму 631723,24 грн., в зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 94758,49 грн.;
- пункт 9.4 статті 9, підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/98 від 03 квітня 1997 року - платник податків занизив податок на додану вартість, що підлягав сплаті у бюджет, за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, на суму 224900,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Немирівському районі, з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області № 8447/70/25-010 від 14.04.2011 року про розгляд первинної скарги, прийнято податкові повідомлення-рішення №0001861701/0 від 04 лютого 2011 року, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 224900,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 56225,00 грн.; №0006931701 від 14 квітня 2011 року, яким підприємцю визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 94758,49 грн.; № 0006921701 від 27 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 305,42 грн.
На підставі зазначених податкових рішень 14 червня 2011 року податковим органом сформовано податкову вимогу №3 на загальну суму 376186,85 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 та скасовуючи податкові повідомлення-рішення № 0001861701/0 від 04 лютого 2011 року; № 0006931701 від 14 квітня 2011 року; № 0006921701 від 27 квітня 2011 року та податкову вимогу державної податкової інспекції у Немирівському районі № 3 від 14 червня 2011 року, виходив з того, що висновки податкового органу про наявність виручки на рахунку позивача з урахуванням тих коштів, які в подальшому перераховувались ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, згідно укладених договорів, які за змістом є договорами транспортного експедирування є помилковими, оскільки така сума не може вважатися виручкою, при цьому позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не мав обов'язку реєструватися платником ПДВ, що свідчить, в свою чергу, про помилковість висновків податкового органу щодо визначення йому податкового зобов'язання з ПДВ.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції у даній справі з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію та перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.6, 142-149). Відповідно до ліцензії серії АВ №308528 Міністерства транспорту та зв'язку України (а.с.7) позивачу дозволено надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).
Порядок оподаткування діяльності суб'єктів господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ), де положеннями статті 1 визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 2 Указу визначено, що доходи отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), згідно даної ж норми, вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що у деяких випадках не можна вважати виручкою всю суму коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу, зокрема у випадку якщо суб'єктом підприємницької діяльності отримано винагороди (комісійних) за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а інші надходження коштів використовувались суб'єктом підприємницької діяльності для виконання договору комісії (тощо), тобто послуга виконувалась за рахунок замовника (товарів, робіт, послуг).
Як вбачається з акту перевірки, господарська діяльність приватного підприємця ОСОБА_2 у перевіряємому періоді фактично полягала в організації перевезення вантажів.
Частинами 1, 4 статті 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Згідно із статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедируванню сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими нормами.
Безпосередньо правові та організаційні засади транспортно - експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Статтею 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Як з'ясовано судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді, між позивачем, з однієї сторони, та ДП Немирівський спиртовий завод, з іншої, неодноразово на різні періоди укладалися договори на перевезення вантажів (а.с.8, 13-14, 15, 16-17). Згідно з умовами даних договорів фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Перевізник) зобов'язувався за плату надати послуги по перевезенню вантажу, визначеного Замовником, власними транспортними засобами, а Замовник оплатити вартість наданих послуг.
В свою чергу позивач згідно договорів співпраці перевезення вантажів автомобільним транспортом укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (акти приймання-передавання автотранспортних робіт на а.с.75-105) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (акти приймання-передавання автотранспортних робіт на а.с. 109-129) фактично надавав послуги транспортного експедирування. Винагорода, яку позивач отримував згідно вказаних договорів які за змістом та правовою природою є договорами транспортного експедирування позивачем відображалась у книзі обліку доходів і витрат по формі №10 (а.с. 156-163).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на рахунку позивача як наслідок виконання останнім договорів комісії послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, були транзитні кошти, які не можуть бути включені до складу виручки від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Таким чином, як підставно зауважено судом першої інстанції, оскільки транзитні кошти, які перераховувались позивачем перевізникам, що здійснювали безпосереднє перевезення вантажів, не стали його власністю, вони, згідно із положеннями пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не можуть вважатися його доходом, та відповідно до статті 3 цього ж Закону не є об'єктом оподаткування.
За таких обставин і при таких умовах, як свідчать матеріали справи, виручка позивача за перевіряємий період не перевищує норму, визначену пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а відтак, оскільки вимоги пункту 1 Указу не порушені, згідно пункту 6 цього Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до пункту 5 Постанови КМУ від 16 березня 2000 року №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727" на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 6 не є платниками податку з доходів фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13 (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до Указу).
Водночас пунктом 6 вказаного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції надавши вичерпну оцінку обставинам справи, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права -дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню. Як наслідок підставно зроблено висновок про необхідність скасування також і податкової вимоги №3 від 14 червня 2011 року, оскільки остання сформована на підставі податкових повідомлень-рішень, про скасування яких дійшов висновку суд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 жовтня 2011 року, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 , частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року-без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, –без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .
Головуючий суддя /підпис/ Боровицький О. А.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Драчук Т. О.
З оригіналом згідно:
секретар
- Номер: П/802/30/15
- Опис: визнання дій неправомірними та скасування рішення про стягнення податкового боргу за рахунок активів
- Тип справи: На новий розгляд (1 інстанція)
- Номер справи: 2а/0270/4020/11
- Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
- Суддя: Боровицький О.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.05.2015
- Дата етапу: 17.08.2016
- Номер:
- Опис: визнання дій неправомірними та скасування рішення про стягнення податкового боргу за рахунок активів
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 2а/0270/4020/11
- Суд: Вінницький апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Боровицький О.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.05.2016
- Дата етапу: 17.08.2016