РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/54/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"25" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про вселення та визначення порядку користування квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про вселення у квартируАДРЕСА_1та встановлення порядку користування нею. Позивачка зазначила, що на підставі рішення Феодосійського міського суду АРК від 06 квітня 2009 року являється власником 3/8 частин вказаної квартири. Посилаючись на те, що користуватися власністю не має можливості, оскільки відповідачі, які також є співвласниками квартири, заперечують проти її вселення та проживання в квартирі, (уточнивши позовні вимоги) просила суд вселити її в спірну квартиру та виділити їй у користування житлову кімнату літ. «9» площею 14,9 кв.м., у користування відповідачів залишити житлові кімнати літ. «2», «3» та балкон «І»; а кухню літ. «6», ванну літ. «7» та туалет літ. «8» - залишити у загальному користуванні.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року позов задоволений частково: суд вселив ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просять рішення суду в частині задоволених вимог скасувати.
На думку апелянтів, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що позивачка не є членом сім’ї відповідачів і спільне проживання сторін є неможливим. Позивачці належить у квартирі 3/8частин, які технічно не можливо виділити у окреме ізольоване приміщення. Не врахував суд також те, що ОСОБА_6 (яка має інше житло) ніколи не проживала у квартирі і не робила спроб вселитися у спірне приміщення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 379, 383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Вирішуючи спір, суд встановив, що позивачка у визначеному законом порядку набула право власності на 3/8 частин квартири АДРЕСА_1, але в ній не проживала через категоричні заперечення відповідачів (що останніми не оспорюється).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що порушено право позивачки, як співвласника майна, на користування належною їй власністю, яке підлягає захисту судом, шляхом її вселення в спірну квартиру.
На думку колегії суддів, вирішуючи спір, суд неповно врахував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що порушене право ОСОБА_6 підлягає захисту саме способом, обраним позивачкою.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з липня 1969 року по липень 2006 року ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 За договором купівлі-продажу від 17 січня 2001 року ними була придбана квартира АДРЕСА_1, на яку кожен з них набув право власності в рівних частках. Квартира складається з трьох кімнат площею 18,1 кв.м, 14,9 кв.м та 9,6 кв.м (дві останні з яких є ізольованими), кухні площею 5,6 кв.м, ванної кімнати площею 2,1 кв.м, вбиральні площею 1,1 кв.м, прихожої.
07 серпня 2006 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, якій заповів належну йому частину квартири, а ІНФОРМАЦІЯ_1 – помер.
Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 06 квітня 2009 року проведений розподіл спадкового майна і з урахуванням права дочки ОСОБА_10 - відповідачки ОСОБА_8, яка є інвалідом 1 групи, на обов’язкову частку у спадщині, за позивачкою визнано право власності на 3/8 частин квартири.
ОСОБА_6 не проживає у спірній квартирі і забезпечена іншою жилою площею (на праві власності їй належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_2, в який за декілька днів до подачі позову зареєструвався також її син ОСОБА_9).
З пояснень позивачки, наданих в засіданні суду апеляційної інстанції 25 січня 2012 року, випливає, що вона не має наміру особисто проживати у спірній квартирі.
Під час розгляду справи суд першої інстанції не достатньо врахував особливі обставини справи –відносини, які склалися між позивачкою і відповідачами ОСОБА_7 (інвалідом першої групи, яка потребує стороннього догляду) та ОСОБА_8 (інвалідом другої групи), технічні характеристики житлової та допоміжних приміщень. Вказані обставини у сукупності підтверджують доводи апелянтів щодо неможливості сумісного користування сторонами спірним житлом.
Не врахована судом і та обставина, що позивачка ніколи не проживала в цій квартирі та забезпечена іншою жилою площею.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації ч.3 ст.358 ЦК України).
За змістом ч.7 ст.41 Конституції України, ч.5 ст.319 ЦК України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував положення вказаних норм законодавства та внаслідок неповного з’ясування обставин справи дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивачки у обраний нею спосіб захисту порушеного права.
Відтак, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.1 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про вселення у квартиру АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
В решті рішення Феодосійського міського суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.