УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №:
22-ц/0191/105/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"25" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 (треті особи – ОСОБА_9, орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим) про виселення, вселення та визнання договору найму недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 (треті особи – ОСОБА_9, орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим) про визнання угоди дійсною, визнання добросовісним наймачем, визнання права проживання та користування жилим будинком, за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання недійсним договору найму житла від 21 квітня 2005 року, виселення відповідачів з належного йому домоволодіння АДРЕСА_1 та про його вселення в будинок.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 6 червня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд вирішив: усунути перешкоди в здійснення права власності ОСОБА_6 на 3/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з вказаного домоволодіння; вселити ОСОБА_6 у 3/5 частки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності. В іншій частині позову відмовлено.
5 липня 2011 року ОСОБА_10 звернувся до суду з заявою, в якій просив виправити допущену в заочному рішенні описку при зазначенні адреси спірного домоволодіння, а також просив роз’яснити порядок виконання рішення та ухвалити додаткове рішення, яким визначити які дії необхідно провести при виконання заочного рішення стосовно майна неповнолітних дітей відповідачів ОСОБА_11,1995 року народження, ОСОБА_14 1999 року народження, ОСОБА_12, 2001 року народження, ОСОБА_13, 2005 року народження, проживаючих у спірному будинку.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2011 року в задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовлено.
ОСОБА_10 оскаржив зазначену ухвалу суду в апеляційному порядку. Ставить питання про її скасування у повному обсязі виходячи з того, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
На думку апелянта, неповне з’ясування судом обставин справи призвело до зазначення в резолютивній частині рішення адреси будинку, який не має відношення до спору між сторонами. Також суд, на думку апелянта, вирішуючи питання про право проживання у зазначеному будинку ОСОБА_6 не вирішив питання яким чином буде реалізовано це право, якщо в зазначеній частці будинку мешкають різностатеві малолітні діти ОСОБА_10 та ОСОБА_8
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти чи невизначеності доводів суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є ухвалення додаткового рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 220 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_10 про ухвалення додаткового рішення щодо визначення дій, які необхідно виконати стосовно майна, що належить та знаходиться в розпорядженні неповнолітніх осіб при виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір розглянутий в межах заявлених позовних вимог, і підстав для ухвалення додаткового рішення не вбачається.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки питання, яке визначено в заяві ОСОБА_10 в якості підстави для ухвалення додаткового рішення, стосується порядку виконання ухваленого судом рішення (а не вирішення спору по суті), який визначається Державною виконавчою службою в порядку виконання рішення у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Підстав для роз’яснення ухваленого судом рішення також не вбачається, оскільки суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги.
Відповідно до статті 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому засіданні описки чи арифметичні помилки.
Розглянувши заяву ОСОБА_10 про виправлення описки, припущеної в зазначенні адреси будинку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки із змісту договору дарування від 31 серпня 1993 року випливає, що позивачу належить частина будинку АДРЕСА_1.
Вказаний висновок відповідає матеріалам справи, зокрема копії договору-дарування від 31 серпня 1993 року (а.с.9-10).
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 та ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.
Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.