УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/79/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьев А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.  

"25" січня 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

При секретаріКовтун Н.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Берегової сільської ради м. Феодосії АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Берегової сільської ради м. Феодосії АР Крим про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,91 га, розташованої на території Берегової сільської ради м. Феодосії.

У позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_8 Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді вказаної земельної ділянки. За життя ОСОБА_8 не одержав Державний акт про право власності на землю. Посилаючись на те, що відсутність правовстановлюючого документа позбавляє її можливості оформити право на спадщину, ОСОБА_6, на підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України, просила задовольнити позов.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відсутність правовстановлюючого документу у спадкодавця робить неможливим отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальній конторі.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_8 (а.с.9,10), який за своє життя, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті своєї дружини ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,91 га, розташованої на території Берегової сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5). Правовстановлюючий документ – державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_8 за життя не отримав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки згідно з частинами 1, 3 статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК).

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.  

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулася до Першої Феодосійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в нотаріальній конторі заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_8 (а.с. 30-45). Проте відмова нотаріуса в оформленні права ОСОБА_6 на спадщину у вигляді 1/2 частини земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,91 га, розташованої на території Берегової сільської ради, в матеріалах справи відсутня.  

З матеріалів справи також вбачається, що свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_6 у встановленому законом порядку  не видавалося.   

Ураховуючи те, що ОСОБА_6 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в порядку та строки, встановлені цивільним законодавством,  можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом не втрачена, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за спадкоємцем права власності на частину спірного майна в порядку спадкування.   

При ухваленні зазначеного рішення суд обґрунтовано врахував роз'яснення, викладені з цього питання в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.   

Оскільки виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Виходячи з того, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 Притуленко О.В.                        Ломанова Л.О.                       Кустова І.В.