РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/80/2012Головуючий суду першої інстанції:Муратова Ж.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"25" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання факту невиконання рішення суду, усунення перешкод у використанні права на земельний сервітут, знос частини будови, примусове виконання рішення суду та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 – ОСОБА_8 та представника ОСОБА_7 – ОСОБА_9 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 листопада 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_6, через свого представника ОСОБА_8, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому, з урахуванням доповнень та уточнень, просила суд визнати факт невиконання відповідачем рішення Апеляційного суду АР Крим від 25 січня 2011 року, яким між сторонами встановлений земельний сервітут на користування позивачкою земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для проведення ремонту та обслуговування стіни та крівлі свого будинку; зобов’язати ОСОБА_7 виконати зазначене рішення суду, знести частину огорожі, що примикає до лицьової сторони її будинку з вул.Декабристів, для можливості її проходу і проведення ремонту; сплатити компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн., завданої невиконанням вказаного рішення; відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн., завдану позивачці знесенням 3 контрфорсів – підпірних конструкцій стіни будинку, встановлених з боку домоволодіння відповідача; встановити, що внаслідок навмисного невиконання відповідачем судового рішення принижені її честь й гідність.
У позові зазначила, що незважаючи на встановлення земельного сервітуту за рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25 січня 2011 року, відповідач навмисно не виконує рішення, не надає їй можливості провести ремонт стіни та крівлі її будинку, розібрав контрфорси, які підпирали тильну стіну будинку з боку домоволодіння відповідача.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 листопада 2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд вирішив: зобов’язати ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у використанні права на земельний сервітут, встановлений рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25 січня 2011 року для ремонту тильної стіни будинку та крівлі, у 2012 році протягом одного місяця; зобов’язати ОСОБА_7 знести частину огорожі у вигляді бетонного стовпа, встановленого між будинками АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. В решті позову відмовлено. Одночасно судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Представник ОСОБА_7- ОСОБА_9 та представник ОСОБА_6 – ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржили вказане рішення суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалення нового рішення про залишення цих вимог без задоволення.
На думку апелянта, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що встановлений судовим рішенням земельний сервітут не зареєстрований у встановленому законом порядку, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про порушення ним прав позивачки, не звернувши при цьому уваги на недоведеність обставин, якими мотивовані позовні вимоги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
На думку апелянта, суд не дав належну правову оцінку наслідкам дій відповідача, який навмисно не виконує рішення апеляційного суду і руйнує майно позивачки; а також неповно врахував обставини справи при вирішенні питання щодо відшкодування завданої шкоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає відхиленню, а скарга представника відповідача – задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що ОСОБА_6 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 (1948 року забудови), тильна стіна якого створює собою частину межі земельної ділянки сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_7
У зв’язку з тим, що домоволодіння АДРЕСА_2 потребує проведення ремонтних робіт, а саме – стіни зі сторони домоволодіння відповідача та крівлі, та враховуючи, що до вказаної стіни є лише підхід з земельної ділянки відповідача, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25 січня 2011 року ОСОБА_6 встановлений земельний сервітут на безстрокове безоплатне користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, площею 12,45 кв.м., довжиною 12,45 м., шириною 1 м. вдовж стіни будинку АДРЕСА_2, з доступом через існуючу хвіртку на земельній ділянці по АДРЕСА_1, з правом виходу до тильної стіни будинку АДРЕСА_2, для проведення ремонту і обслуговування стіни та крівлі цього будинку та правом встановлення будівельних лісів та іншого будівельного риштування (а.с.49-50).
Згідно ч.2 ст.111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земельної ділянки підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.6 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру.
Підставою для державної реєстрації прав, згідно ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 на підставі ст.391 ЦК України, суд першої інстанції виходив з наявності перешкод з боку ОСОБА_7 у використанні ОСОБА_6 права на земельний сервітут. Такого висновку суд дійшов на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 25 січня 2011 року про встановлення сервітуту, яким підтверджується факт вчинення відповідачем перешкод позивачці в проведенні ремонту стіни будинку та крівлі, та постанови 1 відділення міліції Керченського МУ МВС України в АРК від 5 жовтня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно відповідача.
Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції взагалі не з’ясував з якого моменту є чинними обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені за вказаним рішенням апеляційного суду. Будь-яких відомостей з цього приводу матеріали справи не містять.
Між тим, як випливає з пояснень представника позивача, наданих в засіданні суду апеляційної інстанції, обмеження, встановлені рішенням суду у вигляді земельного сервітуту, в установленому законом порядку не зареєстровані.
Відтак, висновок суду про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод, не можна визнати обґрунтованим, оскільки обмеження у використанні земель підлягають державній реєстрації і є чинними з моменту державної реєстрації.
Задовольняючи вимоги позивача про покладення на відповідача обов’язку по знесенню частини огорожі у вигляді бетонного стовпа, встановленого між будинками сторін, суд не з’ясував які права позивачки порушені і підлягають захисту.
Між тим, як встановлено, зазначена частина огорожі була зведена відповідачем ще до встановлення земельного сервітуту (що підтверджується поясненнями представника позивача, наданими суду апеляційної інстанції), а вимоги по її знесенню позивачем заявлені в якості способу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на яку встановлений сервітут (незважаючи на те, що в рішенні апеляційного суду визначений спосіб доступу до вказаної земельної ділянки іншим шляхом).
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення в частині покладення на відповідача обов’язків не чинити ОСОБА_6 перешкоди у використанні права на земельний сервітут та знести частину огорожі у вигляді бетонного стовпа, підлягає скасуванню на підставі п.1 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, як таке, що не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог з вищенаведених підстав.
Не можна погодитися і з висновком суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації моральної шкоди.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що моральна шкода позивачці завдана неправомірними діями відповідача, який пошкодив належне їй майно (розібрав контрфорси). Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що опори, визначені позивачем як контрфорси, дійсно були підпірними конструкціями, призначеними для посилення основних конструкцій стін, а не будівельними матеріалами, складеними біля стіни будинку позивачки, як це зазначив відповідач, який наполягав на належності йому цих матеріалів.
Сукупністю зібраних у справі доказів не підтверджується, що будівельні матеріали, прибрані відповідачем, створювали опори, зв’язані із стіною будинку позивачки. Матеріали справи взагалі не містять відомостей про їх кількість та з яких саме матеріалів вони були зведені.
В порушення положень ст.60 ЦПК України, позивачка (її представник) не навела доказів того, що дії відповідача по прибиранню цих матеріалів є неправомірними і завдали їй шкоди.
Відтак, висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 4000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди слід визнати правильним. Разом з тим не можна погодитися з висновком суду про обґрунтованість вимог ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої знищенням (чи пошкодженням) її майна, оскільки за змістом п.3 ч.2 ст.23 ЦК України (на підставі якої вирішений спір) моральна шкода – це негативні наслідки немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв’язку з посяганням на її майно, що не доведено у даному випадку.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Доводи представника позивачки про те, що обставини знищення майна позивачки та розміру матеріальної шкоди повинні бути доведені відповідачем, не приймаються до уваги, оскільки суперечать вимогам ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України (враховуючи невизнання відповідачем позову).
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача не містить правових підстав для ухвалення нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.303, п.1 і 2 ч.1 ст.307, п.1 і 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_8 відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 листопада 2011 року в частині покладення на ОСОБА_7 обов’язків не чинити ОСОБА_6 перешкоди у використанні права на земельний сервітут, встановлений рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року для ремонту тильної стіни будинку АДРЕСА_2 та крівлі зі сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_1, у 2012 році протягом одного місяця, знесення частини огорожі у вигляді бетонного стовпа, встановленого між вказаними будинками, прилеглого до стіни будинку АДРЕСА_2,
а також в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсації моральної шкоди в розмірі 1000 грн. та 54 грн. у відшкодування судових витрат - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні вказаних вимог.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 листопада 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В