УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/198/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.  

"15" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О.,  Кустової І.В.,

При секретаріКовтун Н.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 6 жовтня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 У червні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми, мотивуючи тим, що 28 серпня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір №1/3, згідно якого останньому були передані 4 вікна загальною вартістю 5850 грн. Посилаючись на те, що відповідач не у повному обсязі виконав зобов’язання щодо оплати вартості товару (сплатив лише 3850 грн.), ОСОБА_6, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 2000 грн., а також пеню (відповідно до п.4.1 договору) в розмірі 21900 грн. за прострочку оплати грошових коштів, та зобов’язати відповідача повернути вікна на склад фірми.  

          Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 6 жовтня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2000 грн. у рахунок оплати вартості вікон за договором №1/3 від 28 серпня 2010 року та пеню в розмірі 2000 грн. В решті – відмовлено. Одночасно вирішено питання про розподіл судових витрат.

          В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 – ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

          На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, не врахувавши, що відповідачу був переданий товар (1 вікно) неналежної якості.

          Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем дійсно не був повернутий залишок грошових коштів по сплаті за передані вікна, а у зв’язку з несвоєчасним виконанням боржником грошового зобов’язання наявні підстави і для стягнення пені, яка, із застосуванням принципу пропорційності, складає 2000 грн.   

Висновок суду ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів.

Так, встановлено, що 28 серпня 2010 року між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 (діючим на підставі свідоцтва про реєстрацію №04055624ф0070487) та ОСОБА_7 був укладений договір №1/3.

Згідно з п.1.1 позивач робить попередній заказ на виготовлення метало пластикових виробів і проводить попередню оплату вартості замовлення.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що позивач, після письмового оформлення відповідачем замовлення та надходження попередньої оплати в сумі 3000 грн., направляє замовлення на завод для виготовлення «виробів», а згодом встановлює їх, якщо це обумовлено у карточці замовлення.

Як випливає із змісту карточки замовлення, ОСОБА_7, який проживає у АДРЕСА_1, замовив виготовлення 4 металопластикових вікон вартістю 5850 грн. Дата доставки вікон на склад визначена: 14 вересня 2010 року.

Безспірно встановлено, що саме 14 вересня 2010 року відповідачу були передані металопластикові вікна у кількості 4 штук, але остання сума в розмірі 2850 грн. у повному обсязі сплачена не була.

З пояснень відповідача, допитаного судом в якості свідка, випливає, що при доставці вікон за місцем його проживання він сплатив лише 850 грн., оскільки одне з вікон не відповідало замовленим розмірам, а інше, яке було доставлене замість нього, при розвантаженні було пошкоджене і позивач його не замінив.

Позивач, допитаний в якості свідка, наполягав на тому, що ОСОБА_7, отримавши вікна на його складі, самостійно здійснював їх доставку до місця свого проживання і у пошкодженні вікна його (позивача) вини немає. Факт передачі вікон на складі також підтвердила свідок ОСОБА_9

Виходячи з того, що доводи відповідача щодо передачі йому товару неналежної якості достеменно не підтверджені, а згідно п.2.2 укладеного між сторонами договору відповідач зобов’язаний сплатити залишок суми – 2850 грн. в день відвантаження виробів (що зроблено не було), суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи апелянта щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором  не спростовують вказаного висновку суду, оскільки не підтверджені належними доказами.

Не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення і доводи апелянта про те, що суд неповно з’ясував обставини справи (не встановив і не допитав в якості свідків осіб, які здійснили доставку вікон до місяця його проживання відповідача), оскільки ані відповідач, ані його представник  не конкретизували яким саме транспортом і ким була здійснена доставка замовлених виробів; взагалі не доведено, що позивач зобов’язався здійснити доставку вікон до місця проживання відповідача. Не доведено також, що спірне вікно, яке (згідно показань ОСОБА_7) фактично використовується відповідачем за цільовим призначенням, було передано відповідачу неналежної якості, що є підставою для пропорційного зменшення ціни.

Не заслуговує на увагу і довід апелянта про те, що в порушення положень ч.2 ст.685 ЦК України позивач не передав придбаний товар у спосіб, який забезпечує схоронність товару і транспортування. Як випливає з пояснень відповідача вікно було пошкоджено при розвантаженні, а не внаслідок його неналежної упаковки. Відтак, норма, яка регулює правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку (ст.686 ЦК України) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 6 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 Притуленко О.В.                           Ломанова Л.О.                              Кустова І.В.